ілюстративне фото advokatpost.com
Відставка — це не просто пенсія
— Судді Верховного Суду пропрацювали десь 5-6 років, а може хто й менше. Адже цей суд формувався в два етапи: перші судді були приведені до присяги у 2017 році, друга частина складу Верховного суду стала до роботи у 2019 році. Що не так із роботою у Верховному суді?
— Суддям дозволяє ще працювати і вік, і здоров'я, бо у відставку йдуть не ті судді, яким за 60. А йдуть у відставку судді віком від 40 років. Як і у 2016 році, так і зараз – причина, чому судді відмовляються працювати: вони хочуть піти із системи із почестями, а не бути звільненими за порушення. Бо відставка — це не просто пенсія, це пенсія з почестями і величезними фінансовими виплатами. Чим більше років пропрацював суддя і чим вищу посаду в судовій системі він обіймав, тим вище щомісячне грошове утримання такий суддя отримуватиме у відставці. Йдеться не просто про якусь звичайну пенсію, вона навіть не називається пенсією, а називається грошовим утриманням, яке судді у відставці отримують довічно. Йдеться про суми від 10 до 100 тисяч гривень. Судді, які мають право на відставку, тобто вони мають 20 років стажу, вони також можуть бути звільнені за дисциплінарні порушення. Або якщо вони не пройшли кваліфікаційне оцінювання, суть якого полягає у перевірці на доброчесність. Частина цих суддів підозрює, що можливо краще зараз втекти у відставку, ніж потім не пройти кваліфікацію і бути звільненим без довічного грошового утримання. За місяць-два ми отримаємо повноважний склад Вищої кваліфікаційної комісії суддів, який відновить процес кваліфікаційного оцінювання, тих самих перевірок суддів на доброчесність.
— Вища рада правосуддя може відкласти ці питання про відставку суддів? Чи зобов'язана, не зволікаючи, розглядати ці питання першочергово?
— Ні, не зобов'язана. Не в усіх випадках Вища рада правосуддя може призупинити розгляд заяви про відставку. Насправді ситуація, в яких суддя об'єктивно не може більше виконувати свої обов'язки суддівські — це дуже рідкісні випадки. Частіше судді зловживають можливістю втекти у відставку через те, що побоюються, що можуть до них бути застосовані дисциплінарні санкції. На жаль закон не дозволяє Вищій раді правосуддя зволікати з розглядом заяв про відставку. Зальне правило: протягом 30 днів заява про відставку судді має бути розглянута Вищою Радою правосуддя. Але якщо на розгляді Вищої ради правосуддя перебуває дисциплінарна скарга на суддю, яка може потягнути за собою звільнення судді з посади, то Вища рада правосуддя має право і повноваження відкласти розгляд заяви про відставку до моменту, допоки не буде вирішено питання про дисциплінарну відповідальність судді. Логіка цієї норми в законі (а це чітко написано в законі про Вищу раду правосуддя), вона в тому, щоби не дозволяти суддям тікати у відставку. Проблема у тому, що попередній склад Вищої ради правосуддя ігнорував цю норму і дозволяв тікати суддям у відставку. Хоча таких суддів не просто звільняти за дисциплінарні порушення, ще й вирішувати питання притягнення їх до кримінальної відповідальності. Але той склад Вищої ради правосуддя злякався реформи, яка полягала у перезавантаженні органу і в перевірці на доброчесність самих членів Вищої ради правосуддя. На сьогодні склад Вищої ради правосуддя оновлено на понад 80%. Вони почали свою роботу лише в лютому цього року і ще не встигли сформувати свою власну практику. Тому суддівська спільнота ще очікує, що скаже ця Вища рада правосуддя? І тут для нових членів Вищої ради правосуддя зараз такий екзистенційний вибір є: чи вони хочуть уславитися, як орган, який покриває суддів, чи вони хочуть нарешті почати нову сторінку в історії української судової системи, щоб ефективно очищати цю систему і наповнювати її гідними кадрами. Цього не станеться, якщо вони почнуть відпускати у відставку всіх порушників.
Галина Чижик. Фото: сайт Реанімаційного Пакету Реформ
Судді йшли у відставку і через рік, і через два, і через три роки після початку роботи у Верховному суді
— Висновки Громадської ради доброчесності не є підставою для Вищої ради правосуддя трохи відкласти на деякий час питання почесної відставки для суддів, щодо яких є дуже серйозні зауваження з боку громадськості?
— Висновки Громадської ради доброчесності, як юридичних документів, для Вищої ради правосуддя не існує. А тим паче суспільних розслідувань чи суспільних думок. І тут навіть складно обґрунтувати позицію, в якій Вища рада правосуддя мала би зважати. Тому що дуже легко би було маніпулювати і зловживати цим і створювати якісь суспільні негативні хвилі також довкола суддів, які мають позитивну репутацію. Судді йшли у відставку і через рік, і через два, і через три роки після початку роботи у Верховному суді. Хоча державі коштувало чимало зусиль, щоби провести конкурс, щоби їх туди працевлаштувати.
— І чимало грошей…
— Про це і йдеться. І те, що ці судді, пропрацювавши кілька років, тікають у відставку, свідчить про те, що вони не готові були прийняти той виклик, і те навантаження, і ту відповідальність, пов'язану із роботою у Верховному суді. І обманувши суспільство, державу під час конкурсу, переконуючи, що вони будуть найкращими кандидатами. І це для мене про морально етичний вимір таких от суддівських рішень. Я вірю, що в когось справді можуть складатися ситуації, в яких вони з різних причин, обставин не можуть більше виконувати свої суддівські повноваження. Але зважаючи на те, яким масовим стало це явище, як часто судді Верховного суду йдуть у відставку, і часто це якраз ті судді, стосовно яких громадськість озвучувала дуже серйозні застереження, це є підтвердженням того, що ці судді не відповідають високим вимогам, етичним критеріям, щоби взагалі бути призначеними. Але це в минулому. Ми вже не можемо повернутися в минуле. Ми вивчили уроки. Ми перезавантажили органи, які були відповідальними за формування Верховного суду. Це Вища кваліфікаційна комісія і Вища рада правосуддя. І зараз очікуємо, що ці оновлені органи будуть формувати нову практику і Вища рада правосуддя поки посилає дуже змішані сигнали.
— Судді у нас призначаються довічно. Є поріг, після його мають йти у відставку за віком?
— Це загальне правило — 65 років, після якого вони більше не можуть працювати.