Як пережити тривожне очікування нового наступу росіян ‒ Покальчук

Як пережити тривожне очікування нового наступу росіян ‒ Покальчук

Наближається річниця повномасштабного вторгнення РФ на територію України. У медіа дедалі більше з’являється інформації щодо ймовірного нового великого наступу ворога. Що робити з відчуттям тривоги та як не вестися на інформаційно-психологічні операції росіян ‒ слухачам Українського радіо розповів соціальний психолог Олег Покальчук.

0:00 0:00
10
1x
Програма:

Які зміни є в суспільстві в умовах очікуваного наступу

На думку Олега Покальчука, відчувається психологічний стан суспільства, який охопив більшість громадян. "Настрій висить у повітрі, усі розмови є відображенням стресового стану, який має свою тяглість. Він розпочався ще у 2014 році. У кризових станів є своя динаміка, вона не залежить від конкретних обставин і має синусоїдальну криву. Сьогодні ми перебуваємо у нижній частині низхідного тренду, тому з біологічної точки зору ця тривожність є достатньо очікуваною. А медійні обставини додають сюди відповідного емоційного колориту", ‒ пояснив психолог.

Чи можна тривожні очікування повернути в конструктивне русло?

"Очікування мають емоційний характер. А якщо говорити про конструктивізм, то це раціональне мислення, а не емоційне. Спроба вгамувати емоційно стривожену людину шляхом апеляції до її здорового глузду ніколи не спрацює. Спробуйте людину у стані істерики заспокоїти словами "думай логічно, думай раціонально, думай конструктивно". Вона буде плакати і дорікати, що ви ніяк не реагуєте на її емоційні переживання. Працювати з цим можна лише створюючи альтернативний канал інформування, але він повинен бути так само емоційним. Маю на увазі персональних спікерів, з якими у нас певна проблема. Різні "шамани" беруть припущення зі стелі, відволікають увагу, але оскільки ці "експерти" не є посадовими особами, то віри їм особливої немає. Перші особи держави, і голова РНБО, і президент, і міністр оборони говорили і говорять достатньо чіткі речі. З точки зору емоційної стабілізації важливо постійно акцентувати і повторювати ці речі. А медіа женуться за поточною інформаційною ситуацією. Якщо її немає, то вони її вигадують, запрошуючи різних "експертів". Тож моя практична порада ‒ якомога частіше цитувати першоджерела, які мають високий рівень відповідальності та, в силу своїх посад, змушені апелювати до певних фактів і цифр. Тоді це буде здійснювати стабілізаційний рух".

Що краще ‒ попереджати чи заспокоювати людей?

"Якщо людина отримує достовірну інформацію, то є шанс, що критичне мислення активізується. Краще чесно сказати, ніж вигадувати якісь нісенітниці.

Але важливо пам’ятати: правда завжди є першою жертвою війни, а всяка достовірна інформація є об’єктом інтересів противника.

Щодо, наприклад, евакуації з Маріуполя. Влада пропонувала виїжджати і створювала для цього фізичні умови, але люди не виїжджали. Це довша історія, чому люди не хочуть покидати свої домівки, але не можна перебільшувати бажання людей евакуюватися навіть під страхом смерті. Люди достатньо консервативні істоти, вони тримаються за свої клунки, гусей-свиней, обійстя, мають купу відмовок. Але потім заднім числом вони нарікають, що їх не попередили. Тому я вважаю, що краще говорити правду, що таке й таке може бути, а рішення завжди приймає сама людина. Ми демократична країна, і кожна людина має розділити з державою відповідальність за свою долю".

Як прийняти та усвідомити, що з нами і нашими рідними може щось трапитись?

"Це як дивитись у дзеркало вранці. Мало хто милується таким заняттям, але це необхідна річ. Тому правда про себе, свої можливості та ситуацію ‒ це завжди краще. Нас навчали про зону комфорту, що ми живемо дедалі краще та успішніше. А як виявляється, це мало чого варте, коли йдеться про життя і смерть. Людей це дуже сильно дратує. Тому між роздратуванням людей або їхньою фізичною загибеллю, я б вибрав роздратування. Спершу вони будуть роздратовані, потім лаятимуть владу, шукатимуть винних, але принаймні вони будуть живі".

Як собі пояснити, що не все можна контролювати?

"Контролювати можна лише те, що розташоване на відстані витягнутої руки. Або лише те, що обмежується розміром ваших фінансів. Все решта ‒ це ілюзії. Тому, якщо ви зосереджуєтесь на своїх фізичних можливостях, тоді ви на щось впливаєте і будете більш успішними. А якщо ви думаєте, що ваш пост у фейсбуці на щось впливає, то це ваше право ‒ витратити на нього той час, який міг би принести вам і вашим близьким якусь користь. У реальності людині дуже мало потрібно для підтримання життєдіяльності. Я не про комфорт, а про виживання в принципі. Бажання впливати на цілий світ, а не впливати на самого себе ‒ це така патологія сучасного світу. Сучасна культура нас до цього привчила. Все, що ви нафантазували до війни, ваші плани та мрії ‒ зараз ви нічого не зробите. Хочете жити в ілюзіях ‒ ваш вибір. Можливо, загинете з цими ілюзіями, теж варіант. Але більшість людей у таких питаннях обирають все ж таки раціональність".

Як мають поводити себе громадяни у цій ситуації?

"Загального рецепту немає, адже є різні аудиторії. Є 9 млн пенсіонерів віком 60+, у них одна реакція. Є кілька мільйонів, які виїхали за кордон, вони  переживають інакше. Є люди призовного віку, які чекають або не чекають на повістки. Я закликаю до відмови від ілюзій і взаємної генерації якихось фальшивих ідей та до раціоналізації власної поведінки".

Як перемогти свої страхи?

"Страхи також дуже індивідуальна річ, вони розділяються на десяток різних параметрів ‒ фобії, неврози, панічні настрої тощо. По-перше, ви їх ніяк не переможете. Ви можете продовжувати собі боятися, і це нормально. Людина, яка не боїться, це або небіжчик, або ідіот. Головне, щоб ваш страх не впливав на вашу поведінку. Тут, як то кажуть: очі бояться, а руки роблять. У страхові приємного мало. Але це абсолютно невіглаські рекомендації, що ви можете побороти свій страх. Ви його поборете ‒ він залізе вам у підсвідомість і буде виїдати ваше тіло зсередини. Тому бійтеся на здоров’я, але продовжуйте робити раціональні практичні речі, які допоможуть вижити вам і вашим близьким, та стабілізувати вашу психіку. Чим більше ви маєте ефективних контактів з матеріальним світом, тим більше у вас можливостей стабілізуватися".

Чи можна інформацію про майбутній наступ росіян вважати ІПСО?

"Інформаційно-психологічна операція проводиться ефективно тоді, коли її не бачать. Все, що ви бачите, до ІПСО не має стосунку. Це або пропаганда, або агітація, або якісь інші механізми впливу, у них різні завдання. Пропаганда не передбачає зворотної реакції. Якщо ви на неї ведетесь і починаєте обговорювати, то стаєте частиною цієї пропаганди".

Рекомендації для українців від Олега Покальчука

"Не слухайте експертів на цю тему. Тримайтеся здорового глузду і практичних потреб вашої життєдіяльності. Заощаджуйте ресурси ‒ фінансові, енергетичні, психологічні. Виявляйте більше емоцій до людей, яких ви знаєте, і не реагуйте на людей, яких ви не знаєте".

Фото: Укрінформ