Літак МіГ-31К із макетом ракети "Кинджал". Фото: kremlin.ru
"Заправка в повітрі – це не характерно для радянських літаків"
— Впродовж останніх тижнів російські МІГи іноді по 3-4 години зависають в повітрі. Через це в Україні тривалі повітряні тривоги. Скільки ще вони можуть тримати нас у такому напруженні та як ми можемо цьому протидіяти?
По-перше, треба розуміти, що вони піднімають літаки, які дійсно потребують багато пального. Але для них це не питання. І таких літаків у них невелика кількість. Це МІГ-31К із модифікаціями, які є носіями "кинджалів". "Кинджал" – це модернізована ракета "Іскандер", пристосована для того, щоб здійснювати пуски з повітряного носія, для цього й використовують МІГ-31.
— А скільки у росіян таких літаків?
Приблизно півтора десятка. Для чого вони це роблять? Запуск ракети з повітряного носія збільшує її швидкість. Тобто додається ще швидкість літака. Наскільки це збільшує її швидкість? Росіяни кажуть, що ракета стає гіперзвуковою. Тому для засобів ППО вона стає більш важкою з точки зору знищення такої повітряної цілі. Але ми говоримо про те, що збільшується кількість годин, протягом яких такий літак може знаходиться в повітрі. Вони для цього освоїли дозаправку в повітрі. Це не дуже характерно для літаків Радянського союзу (МіГ-31 – радянський двомісний надзвуковий винищувач-перехоплювач дальньої дії. Є модернізованим варіантом радянського одномісного винищувача 1970-х років МіГ-25. Перший політ МіГ-31 здійснив 16 вересня 1975 року – ред.) Але частково вони реалізують це в деяких літаках і в даному випадку тренують своїх пілотів.
— А як відбувається сам процес дозаправки в повітрі, які засоби для цього використовуються?
Я свого часу був в повітрі на британському літаку-заправнику, який заправляв різного типу літаки. Це досить складний процес. Тому що треба, щоб були співставні швидкості. Тоді там тренували молодих пілотів і їм дещо доводилося робити по декілька разів, бо не все вдавалося. Росіяни теж розуміють, що це непросто. Бо певну кількість літаків вони мають. А льотний склад треба тренувати, аби мати можливість здійснювати подібні непрості операції в повітрі.
.jpg)
Ігор Романенко. Фото: УНІАН
— З якої відстані росіяни можуть запускати такі ракети? Де саме в Росії вони літають?
Зараз ми ведемо розмову про ті, які дислокуються в тимчасово окупованому Криму на аеродромі Бельбек. Вони можуть використовуватися на тисячі кілометрів і ми це бачили. Майже два роки війни показали, що завдають ударів по об'єктах на всій території України. Але питання у тому, що додалася останнім часом саме наявність їх у повітрі годинами. За рахунок такої дозаправки вирішують два питання: по-перше, це можливість застосовувати літаки протягом цих трьох годин. Відповідно у нас є тривога і зупиняється нормальне життя багатьох районів. Інша мета – оскільки підійшли два ударні морські угруповання флоту США в Середземне море, то росіяни за рахунок дозаправки мають запас пального, щоб долетіти в бік цих ударних угруповань і звідтіля за необхідності запускати такого роду ракети по кораблях Сполучених Штатів. Росіяни таким чином відпрацьовують виконання цих завдань. Що стосується можливих дій по Україні, то коли літак у повітрі – важко виявити, чи він із ракетою чи просто виконує тренувальний політ? Тому оголошується тривога, бо це завжди небезпечно.
"Нам потрібні західні літаки"
— Яким чином можна протидіяти подібній тактиці росіян?
Знищувати відповідними літаками, яких поки ще в нас немає. Це літаки покоління "4+", які повинні прийти до нас. Також ефективні зенітно-ракетні комплекси великої дальності, яких теж у нас обмаль. Вони одночасно є протиракетними системами, такими як Patriot і SAMP/T. Тобто, в них дальності на середніх і великих висотах 150-160 кілометрів. Залишається ще засіб, який ми використовуємо – це удари по аеродромах. Ми можемо також завдавати удари нашими ракетними комплексами. Ми бачили їх роботу в Криму. Тобто такі засоби у нас є і це теж треба мати на увазі.
Наземний зенітний ракетний комплекс SAMP/T. Фото: uk.wikipedia.org
— Українські військові досить вправно збивають російські літаки і біля лінії фронту, зокрема, на Авдіївському напрямку. На вашу думку, завдяки чому такий результат?
Заради застосування керованих авіабомб та інших засобів повітряного нападу російські літаки вимушені виконувати ці завдання на меншій висоті й безпосередньо ближче до лінії фронту. А це дозволяє нашим засобам ППО, в тому числі і переносним ЗРК, які можуть працювати на відстань до п'яти кілометрів і по висоті 3-4 кілометри, застосовувати їх і робити це ефективно. І тут, знову ж таки, питання в тому, що нам потрібні західні літаки, які виконують завдання як із протиповітряної оборони, так і штурмових дій, завдаючи удари по наземних стаціонарних і рухомих об'єктах ворога. Потрібно, безумовно, підвищувати потенціал засобів ППО. Але навіть те, що є в наявності, воно застосовується і застосовується ефективно.
