Наскільки доступним залишається правосуддя для громадян в умовах воєнного стану
Правосуддя буде потрібно постійно. Незалежно від того, яка ситуація в країні і що буде відбуватися. Суди відповідно до законодавства не припиняють свою діяльність навіть в умовах воєнного стану. І це можна пояснити, бо в умовах воєнного стану необхідно стягувати аліменти, розривати шлюби, стягувати борги, зокрема щодо державних оборонних підприємств і багато всього іншого, що не може бути зупинене. І без судового рішення просто буде неможливо далі відповідним суб'єктам реалізовувати свої права.
Якщо казати про надходження справ до судів України, то ми маємо статистику за перше півріччя цього року. Приблизно один мільйон двісті тисяч справ надійшли до судів України протягом першого півріччя. Якщо порівнювати з попереднім роком, то це на 45% менше. Найбільше зменшення відбувається в господарській юрисдикції, бо через війну господарські відносини не є такими активними.
До Верховного Суду теж на 40% менше надійшло справ у порівнянні з минулим роком. Тобто зменшення є, і це пояснюється тим, що йде війна і людям не до того, щоб судитися. Вони вже йдуть до суду в тій ситуації, коли по-іншому ситуацію вирішити неможливо.
Але все-таки люди звертаються до суду. Збільшення надходжень у західних регіонах. Це свідчить про те, що багато людей є внутрішньо переміщеними особами і проживають зараз в західних регіонах України. Там ми маємо майже стовідсоткові показники в судах, а в деяких навіть більше порівняно з минулим роком, бо там зараз перебуває велика частина нашого населення.
Водночас в інших регіонах є зменшення, і це негативно впливає і на фінансування судової системи, і на право доступу громадян до суду. Ми розуміємо, що це відстрочене правосуддя, відстроковане відновлення їх прав, що сьогодні люди вимушено не звертаються за захистом своїх прав. Я думаю, що це не дуже добре позначається на ситуації в нашій країні із захистом прав людини.
Про особливості в судочинстві під час воєнного стану
Загальносвітова практика, що до суду мають доходити лише ті справи, коли не вдалося вирішити конфліктну ситуацію іншим шляхом. Нагальним є питання запровадження медіації, різних процедур досудового вирішення для того, щоб розвантажити судову систему і суддя міг більше приділити увагу саме тим справам, які вже є дійсно складними і потребують більше уваги. Буває так, що справа не складна і її можна було вирішити без звернення до суду, але вона може зайняти у судді 70% робочого часу в певний день. Нині я закликаю громадян до того, щоб вони користувалися альтернативними способами вирішення спорів і зверталися до суду дійсно в тому випадку, коли є необхідність.
Крім того, є зміни в законодавстві. Це зміна територіальної юрисдикції спорів, запровадження нових інструментів в кримінальному процесі щодо розгляду відповідних справ і проваджень по кримінальному процесу.
Але думаю, що для громадян основним і найскладнішим питанням є строки розгляду справи. Зараз розгляд справ дуже ускладнений, бо відповідачі не проживають за своїми місцями реєстрації, важко знайти цих відповідачів і вручити їм повістку під розпис, щоб вони з'явилися. Хтось мобілізований до армії, хто знаходиться за межами України або на окупованій території. Тож це ускладнює та уповільнює розгляд справ.
Про відмову від аудіовізуальної фіксації судових засідань
Зараз є велика проблема з постачанням електроенергії у суди України. Суди зупиняються через відключення електричної енергії. Для судів не роблять винятків.
Але у парламенті є ініціатива, щоб по важливих та термінових справах на період дії воєнного часу відмовитись від фіксації судового засідання аудіовізуальними засобами і повернутись до протоколу судового засідання. Це дозволить, якщо немає електрики продовжувати розгляд справ.
Проблема є в конституційності цього регулювання, бо повна фіксація в нас передбачена в Конституції, тому треба ще над цим думати. Але виникають складні ситуації, коли, наприклад, не можна розглянути обрання запобіжного заходу особі, яка підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, через те що, в суді цілий день немає світла. Тобто не можна здійснити авторозподіл цього провадження, неможливо зробити фіксацію, внести рішення в Єдиний державний реєстр судових рішень. Це все, без чого це рішення просто не запрацює і його не буде. Тому необхідно думати, як нам вийти з цієї ситуації.
Така пропозиція зараз обговорюється в парламенті. Пропонується, що людина за друкарською машинкою буде фіксувати перебіг судового засідання. Є посада секретаря судового засідання. До введення повної фіксації технічними засобами секретар фіксував чи на друкарській машинці, чи від руки повністю записував текст, що відбувається на судовому засіданні. І цей протокол, який підписувався секретарем, затверджується головуючим на судовому засіданні.
Ми можемо повернутися до цієї практики, адже у цьому немає нічого нового. Це можна зробити тимчасово, бо повна фіксація є конституційною гарантією здійснення судочинства для того, щоб не було зловживань з боку працівників суду чи суддів, бо іноді траплялися випадки, коли, наприклад, суддя проголошував одне рішення, а видавав через кілька днів інше рішення стороні. Тому для запобігання цим випадкам було введено повну фіксацію судового засідання.
В умовах війни, коли немає електроенергії в судах, я думаю, що маємо думати над тим, як спростити трошки цю процедуру, бо головне зараз — це забезпечити доступ громадянам до суду. Тому, напевно, на час війни ми можемо обійтись без таких процедур. Але після закінчення цієї ситуації ми маємо повернутися до всіх напрацювань та процедур, які на сьогоднішні існують і унеможливлюють зловживання у судовій системі.
Наразі цей законопроєкт на рівні обговорень. Є питання щодо відповідності Конституції. І не факт, що цей законопроєкт буде ухвалений. Але це пошук рішення.
Про дистанційний розгляд справ
У суддів багато проблем виникло у зв'язку з воєнним станом. Головне, що на сьогодні потрібно змінити в судочинстві — це запровадити дистанційне судочинство, дистанційний розгляд справ, що запроваджено вже у багатьох країнах світу ще під час пандемії COVID-19. У нас це питання чомусь гальмується.
Наприклад, урядовий квартал, в якому знаходиться Верховний Суд. У мене є повідомлення від відповідних спеціальних служб, що там, можливо, буде атака. Однак ці повідомлення не завжди збуваються. І телеграм-канали так само про це пишуть, і це не є такою таємницею. Ми розуміємо, що ми маємо запросити учасників процесу в урядовий квартал для того, щоб вони взяли участь в розгляді справи Верховним Судом, тим самим наражаючи їх на небезпеку потрапити під ракетний обстріл. Я вже не кажу про суддів, які так само ризикують. Але ми судді, і ми давали присягу. Звісно, я маю думати про безпеку суддів. Але ми маємо думати і про безпеку учасників процесу.
У багатьох розвинених країнах існує система дистанційного судочинства, коли за допомогою спеціального програмного забезпечення і суддя, і учасники процесу можуть брати участь у судовому засіданні із будь-якого місця. Так само секретар судового засідання та інші учасники процесу. Заслуховується справа, виступають учасники процесу, суддя видаляється до нарадчої кімнати шляхом відключення чи спеціального режиму цієї програми, виносить рішення, воно оголошується і немає ніяких проблем. Це дуже прискорило б розгляд справ, особливо зараз в умовах постійних повітряних тривог та відключень електрики.
І також це була б значна економія бюджетних коштів. Напевно, зараз не вистачає фінансів на те, щоб це запровадити. Але за моїми підрахунками, якби ми це запровадили, воно б окупилося за рік-два і далі давало б шалену економію державного бюджету. Нині ми витрачаємо на поштове пересилання справ колосальні видатки. І тільки на поштовому пересиланні ми економили б сотні мільйонів гривень щороку.
Для цього потрібні зміни до законодавства. Ми маємо знайти політичну волю в парламенті. Ці зміни вже розроблені Верховним Судом, і їх треба імплементувати, обговорити і проголосувати.
Про суддів в окупації
Ці судді є такими самими людьми, як і всі інші. І допомога їм потрібна така сама. Ніхто не дбає про суддів якось по-особливому. Вони самостійно вибираються з окупації, бо немає гуманітарних коридорів, ризикують під обстрілами. Був випадок, коли загинула суддя Апеляційного суду Чернігівської області, коли намагалася вибратися з окупації. Судді потрапляють в полон, де до них застосовують нелюдські засоби поводження, тортури. Вони гірші у своєму становищі, ніж інші люди, адже коли дізнаються, що суддя є суддею, то у російських окупантів ставлення стає набагато гірше. Суддю можуть катувати чи вбити лише за те, що він виносив рішення іменем України.
Тут є прикладом суддя Юлія Матвєєва, яку нещодавно звільнили з полону. Вона була затримана і трималася в місцях позбавлення волі у так званій "Донецькій Народній Республіці" лише за те, що вона як суддя в кримінальних справах виносила вироки щодо сепаратистів та колаборантів під час подій 2014-2015 року. Тому її цілеспрямовано знайшли та із метою залякування інших суддів показово тримали в тюрмі. Це неймовірно сильна людина. Я був вражений від зустрічі з нею. Юлія перебувала в неймовірно важких умовах. Вона мені повідомила про ті тортури, які застосовують російські окупанти щодо наших в’язнів, зокрема жінок. Це просто щось дуже страшне. Це нелюдське поводження. Але вона не зрадила своїй присязі. Я вважаю, що це та людина, яка має стати прикладом для всіх суддів України.
Про суддів-зрадників
Судді є різні, як і всі члени суспільства. Є люди, які є патріотами і не зраджують своїй державі. А є державні зрадники та колаборанти. Ці прикрі явища, на жаль, є і в судовій системі. Є такі приклади, як Юлія Матвєєва. А є такі, як суддя Вовчанського райсуду Ірина Уханьова. Я не можу заздалегідь висловлюватись про кваліфікацію її дій, бо не виключено, що ця справа дійде до Верховного Суду. Але ця суддя і раніше потрапляла в поле зору органів системи правосуддя і притягалася до дисциплінарної відповідальності.
Про розгляд позову Богдана Львова щодо Верховного Суду
Відповідачем у цій справі є Верховний Суд. Справа була призначена у скороченому провадженні. Я не можу дати оцінку цьому рішенню судді за межами судового процесу. Бо я є суддею Верховного Суду і не хочу впливати на будь-які рішення, які можуть бути ухвалені потім судами апеляційної та касаційної інстанції. Від себе скажу, що Верховним Судом зараз готується клопотання про те, щоб ця справа розглядалася у загальному позовному провадженні з відповідним мотивуванням. Тобто з викликом сторін, з можливістю участі представників ЗМІ.
Абстрагуючись від процесуальних питань, яким я не можу наразі давати оцінку, ця справа має великий резонанс, і суспільство має знати про розгляд цієї справи. Тож такі справи мають розглядатись у відкритих судових засіданнях, щоб суспільство знало, що правосуддя дійсно відбувається. Тому я сподіваюся, що клопотання Верховного Суду буде задоволено і справа буде призначена у відкритому судовому засіданні. І всі охочі зможуть спостерігати за її розглядом.
Про перевірку на наявність російського громадянства у суддів
Я звернувся до Служби безпеки України з листом, в якому попросив перевірити всіх суддів Верховного Суду на наявність російського громадянства та громадянства Республіки Білорусь. Чому саме так, бо об'єктивно перевірити на наявність всіх інших громадянств Служба безпеки не зможе. Але ми маємо зосередитись принаймні на громадянстві Російської Федерації та Республіки Білорусь.
Наскільки мені відомо, така перевірка зараз проводиться Службою безпеки. Уже є перші результати цієї перевірки щодо мене як голови Верховного Суду. І це правильно, бо я та особа, яка має ухвалювати відповідні рішення. Звичайно, у мене немає громадянства Російської Федерації. Але це правильно для того, щоб не було сумнівів у моїх подальших рішеннях, якщо такі факти будуть виявлені щодо інших суддів.
На фото: Всеволод Князєв, Українське радіо
