Фото: Укрінформ
Як сталося, що у реформованому Верховному Суді голову підозрюють у хабарництві?
Це логічна ситуація, якщо у процесі реформування йти на непродумані компроміси. Коли запускалася конкурсна процедура по відбору суддів Верховного Суду, громадські експерти, міжнародні партнери дуже рекомендували надати вирішальний голос в процесі відбору незалежним експертам, а не представникам суддівських професій. Дуже важко очікувати, що система сама себе зможе реформувати, особливо, якщо до цієї системи є зауваження.
Проте тоді влада не пішла на такий крок і дала лише дорадчий голос Громадській раді доброчесності ― українським експертам. Як наслідок, дуже багато негативних висновків ГРД чи зауважень, як це було у випадку з Князєвим, не були враховані при відборі до Верховного Суду і тому туди потрапили як достатньо професійні, незалежні та доброчесні судді, так і ті, до яких були питання.
Ви сказали, що це одна із помилок. А яких ще помилок припустилися під час проведення реформи?
Інші помилки більше пов’язані не з самою реформою. До моменту повноцінної роботи всієї антикорупційної інфраструктури – НАБУ, САП – і як завершального етапу – наявності Верховного антикорупційного суду – в нас стосовно суддів діяв принцип де-факто недоторканості. Тобто не було незворотності покарання.
До 2019 року про корупцію з судових справ можна згадати хіба суддю Зварича. Але й там, злі язики кажуть, він попався тільки тому, що не поділився з тими, хто "нагорі". З 2019 року, з моменту повноцінного запуску Вищого антикорупційного суду, ми вже маємо 18 вироків проти суддів щодо корупції. Зараз маємо найрезонанснішу справу – викриття ймовірної корупційної схеми у Верховному суді.
Тобто одна помилка – це те, що не було дотримано принципу незалежності конкурсних процедур. Інша проблема, яка зараз вирішується, – це невідворотність покарання. Які б високі зарплати не ставити держслужбовцям, на кожних пів мільйона зарплати припаде три мільйони доларів хабаря. Тому невідворотність покарання необхідна, щоб нові інституції адекватно працювали.
Тобто система стримувань і противаг дає свої результати, антикорупційні органи здійснюють свою роботу, а детективи і антикорупційні прокурори не бояться вести розслідування щодо топкорупціонерів. Раніше був страх?
Раніше не лише був страх, а була корупційна змова правоохоронців, прокурорів і суддів. Насправді рука руку мила. Це не означає, що всі були корумповані, але в кожному суді, кожній прокуратурі можна було знайти людину, яка може за певну винагороду все вирішити.
Зараз наявність антикорупційної інфраструктури цю корупційну змову руйнує. Нас ще довго будуть чекати такі викриття – до того моменту, поки чиновники на всіх рівнях не зрозуміють, що невідворотність покарання існує. Перед ними тоді постане вибір – мати адекватну, нормальну зарплату і працювати прозоро, не наражаючись на небезпеку, чи спробувати щось нахомутати збоку, але отримати в переважній більшості випадків вирок, позбавлення майна, позбавлення права займати посади.
Ярослав Юрчишин, фото: ФБ-сторінка
А що буде з коштами, які отримав Князєв?
Зараз за законами воєнного стану ці кошти, після того, як вони будуть витребувані в інтересах держави, вони будуть спрямовані на потреби безпеки та оборони.
1 млрд 200 млн гривень НАБУ та САП вже передали з антикорупційних справ, із застав на потреби національної безпеки та оборони, починаючи з 24 лютого 2022 року.
Чому того ж Князєва від подібних речей не стримала висока зарплата? Адже побутує думка, що високі зарплати можуть зберегти від хабарів
Важливо, аби була невідворотність покарання, тобто гарантована можливість втратити все, якщо ти будеш діяти не за правилами. Коли людина потрапляє на настільки високу посаду, від повноти влади і можливостей в неї починає паморочитися в голові, здається, що вона вже недоторкана і нічого не буде, якщо почати вчиняти незаконні дії. Адже хто посміє розслідувати голову Верховного Суду?
Якщо ж буде невідворотність покарання, людина набагато частіше буде задумуватися, робити це чи не робити.
Так само через недосконалу систему конкурсу до Верховного Суду мали можливість потрапити так звані "темні" конячки, щодо яких було багато питань і які проявили себе, на жаль, не найкращим чином.