"Ця процедура складається із двох частин: одна частина врегульована в законах, а друга частина в підзаконних актах. Коли кандидати звертаються з запитом про усиновлення, проходять навчання, вибирають дітей, ставлять їх на облік — тут нічого не змінюється. Зміни стосуються частини судового розгляду, коли кандидати подають заяву на усиновлення до суду.
Судді-присяжні більше не будуть брати участі в розгляді усиновлення. Вони мають бути присутніми в кримінальному процесі. На практиці із ними виникало багато проблем: їх було важко знайти і залучити до розгляду процесу усиновлення, вони могли не з'являтися на процесі і через це розгляди переносилися по кілька разів. А судовий процес, який стосується прав дитини, повинен відбуватися без зайвих зволікань. Судді-присяжні могли бути з тієї ж громади, звідки і дитина або з тієї громади, куди її усиновлюють. І це могло набути розголосу і поставити під сумнів таємницю усиновлення. Отже справу буде розглядати один суддя.
Відтепер у цих справах будуть брати участь прокурори. Як саме — закон не регулює. Всю підготовчу роботу у цих справах і висновок, чи є усиновлення в інтересах дитини, готує Служба у справах дітей. Саме вони збирають документи, дивляться на сім'ю, на кандидатів, знають всю ситуацію докорінно. Формально прокурори б мали представляти інтереси дитини. Але прокуратура не має цих функцій, щоб робити збір документів. В таких справах, як позбавлення батьківських прав мають брати участь прокурори. Судді стверджують, що від Служби у справах дітей подають позови, які є не дуже якісними. Ніби їм бракує якісної юричної складової. Що було б добре, якби у підготовчій роботі брали участь професійні юристи, щоб грамотно проводити всю процесуальну частину без зайвих зволікань.
Відповідно до української Конституції, прокуратура більше не здійснює представництво людини в суді. Основна роль прокуратури в Кримінальному процесі. Багато років вона мала широкі повноваження. А у 2016 році було внесено зміни до Конституції, прибрали розділ Прокуратури, зробили лише одну статтю і чітко прописали, які функції має прокуратура. І серед них немає представництва людей. Для цього є інститут Адвокатури, Служба у справах дітей.
Скорочення строків розгляду цих справ. Справа про усиновлення мала би розглядатися впродовж двох-трьох місяців. Але зараз у нас багато недоукомплектованих судів. Всі справи через брак кадрів розглядаються з величезними порушеннями строків, впродовж року. Якщо суддя не завантажений, то він може і трохи швидше розглянути справу. Тепер не буде проводитися підготовче засідання, скорочене підготовче провадження, тому справи мали б розглядатися швидше. Там, де йдеться про права дитини, справи повинні розглядатися невідкладно. У Польщі перше рішення у справі про усиновлення ухвалюється за два-три дні.
Суддя буде залучати до справи опікуна, піклувальника або особу, яка займається вихованням дитини. Треба найповніше з'ясувати всі обставини справи: чи дитині добре жити в сім'ї опікуна, чи вона хоче йти звідти, чи вона хоче нову сім'ю. Мають бути почуті точки зору як дитини, так і опікуна. Опікун має давати згоду на усиновлення. Зараз буде можливість в діалозі побачити, якою насправді є ситуація із конкретною дитиною в конкретній сім'ї.
Коли відбувається війна, треба думати і про інші виклики: масову евакуацію дітей в Росію, евакуацію інституцій, про безвісті зниклих батьків. Нам варто було б запровадити процедуру неповного усиновлення. Це інститут, який в Україні не існує, але в інших країнах він є: дитина могла б отримати нову сім'ю, але по закону її зв'язки з біологічними батьками не розривалися б. Якби біологічні батьки вийшли на зв'язок, то вони змогли б контактувати надалі. Цей законопроєкт дає відповіді далеко не на всі питання.
Питання захисту прав дитини повинні бути завжди на часі, діти є вразливими і ми маємо брати на себе відповідальність за їхній захист. Однак досі процес усиновлення є дуже тривалим, і дитина може чекати на усиновлення і 5, і 6, і 7 років".
Фото: Карпатський об'єктив
