Ілюстративне фото із сайту Pixabay
Щоб дитина не чекала
На початку цього року в Україні спростили правила усиновлення. Чи ви, як людина, яка в цій сфері багато років і спостерігаєте за процесами усиновлення, вже помічаєте результати цього спрощення на практиці?
Уряд постійно впродовж багатьох останніх років здійснює внесення змін у порядок усиновлення, а також встановлення опіки і прийомної сім'ї, щоб діти потрапляли у родини. Маємо, на жаль, ще інтернати та дитячі будинки. 2008 року цифра дітей, які там проживали — саме дітей-сиріт — була 100 тисяч. Зараз начебто дітей-сиріт у цих закладах менше — близько 10 тисяч. Але все одно в них проживають 100 000 дітей, а 90% з них діти, які не мають статусу. Це проблема, з якою Україна бореться і не знає, як успішно, швидко побороти. Тому зміни вносяться, експериментуються різні механізми. І одним із них цього року було вирішено, що коли справа передається до суду, батьки можуть взяти документ щодо справи в суді, піти в дитячий будинок через Службу у справах дітей і дійсно забрати дитину в свою родину. Це дуже добрі позитивні зміни, тому що мета була такою, щоб дитина не чекала. Дітей, яких можна усиновити або взяти в прийомну сім'ю чи під опіку — до 10 000, а дітей, яких не можна – в дев'ять разів більше.
"Дітям не надають статуси, їх не можна усиновити і на них інтернати отримують фінансування"
Дітям просто не надають статуси і їх усиновити не можна, на них інтернати отримують фінансування і надалі собі проживають й функціонують. Це не лише система, яка функціонує під назвою інтернатна система виховання, а й інші ланки, які їх обслуговують. Кардинально треба міняти систему управління.
Дитина дійсно потрапляє у сім'ю, вона не чекає, поки суд ухвалить рішення — це була одна із великих проблем раніше, коли документи подаються до суду, йдеться спочатку розподіл справи на суддю, потім суддя дивиться у графік, коли в нього з'являється перше вікно, щоб розпочати справу, потім наступне засідання, якщо пощастить, то за два засідання можна ухвалити рішення, потім ще треба чекати 30 днів, поки рішення набуде чинності, щоб ніхто його не міг оскаржити і лише після цього ти береш рішення і їдеш у дитячий будинок і забереш дитину. Це може бути і рік, це може бути і півтора року, тобто оцей весь час дитина змушена буде чекати. Щоб цього не сталось внесли ці зміни: тепер, подаючи документи до суду, держава начебто пересвідчилася, що одинока людина або сім'я готова забрати цю дитину, висновок має позитивний — все, держава готова передати цю дитину на виховання. В ідеалі воно дуже позитивно має вплинути на систему. Але ще є інші ризики, які несе таке рішення: коли дорослі будуть зловживати. Наприклад, от не склалось у них із судом і суд відмовив, а дитина у них вже в родині, дитина вже начебто почала звикати до людей і вважати їх своєю рідиною.
Служба видає позитивний висновок на доцільність усиновлення, а суд це все має зважити
На яких підставах чи в яких випадках суд може відмовити?
Зважаючи на документи і на реалії життя: готовність до виховання, склад сім'ї, можливо в сім'ї є діти чи дорослі, які будуть потребувати більше уваги, ніж установлена дитина, економічні показники… Одна справа, що служба видає позитивний висновок на доцільність усиновлення, інша справа, що суд на це все має зважити. І саме суд ухвалює рішення, зважаючи на документи.
Які документи подає родина до суду: інформацію про свою родину, про доходи, інформацію про минуле своє, про стан свого здоров'я, про стан здоров'я всіх своїх повнолітніх членів родини — це якщо чоловік або дружина, про стан майна і про майно в цілому, де буде жити дитина, чи вона буде забезпечена окремою кімнатою — це не просто однокімнатна квартира в родині є і вона захотіла усиновити двох дітей. Велика ймовірність, що не дадуть, тому що немає окремої кімнати. Тобто на це все зважує суд. У суді є два присяжних, які теж можуть ставити якісь запитання і потім з'ясується інформація у суді, яка поставить під сумнів. Це процес, який ми не можемо гарантувати — судове рішення. Можуть відмовити в усиновленні дитини, тоді повертати її?!... Це дуже великий негатив.
Мінімум втричі зросла кількість охочих стати опікуном або усиновлювачем, але це все завдяки закону про мобілізацію
З іншого боку, я не думаю, що це рішення було ухвалено, щоб привести до радикального вирішення проблеми сирітства в Україні. Воно і не вирішило, бо немає такого буму усиновлення. Ми зараз спостерігаємо інший бум — мінімум втричі зросла кількість охочих стати опікуном або усиновлювачем, але це все завдяки новому закону про мобілізацію — це ми розуміємо.
Закон про мобілізацію передбачає певні преференції людям, які виховують усиновлених дітей?
100% дає. Якщо багатодітному батькові потрібно три дитини мати на опіці або бути одиноким батьком, то усиновлювачу достатньо одну дитину взяти усиновити або взяти під опіку і ти маєш право згідно 23 статті закону про мобілізацію право на відстрочку. Тому дуже багато охочих вирішують своє питання особисте саме через усиновлення. В законодавстві не передбачається фільтрація мотивів. Цим займається суд — він може зважити всі факти і сказати, що мотив зовсім інший і у дитини є ризик, що це усиновлення не в її інтересах, суд може ухвалити рішення про відмову.
Леонід Лебедєв. Фото: 1plus1.ua
Контроль на плечах судової влади
Чи можна взагалі досягти балансу між доступністю усиновлення і достатнім контролем та перевіркою прийомних батьків, особливо на початку в час повномасштабної війни, коли є і спекуляції, як ми бачимо, і водночас кількість дітей, які потребують родини, також зростає?
Цей баланс якраз намагаються всі гілки влади зараз досягати, хто як може. Зараз оцей контроль переклався на плечі саме судової влади, тому що урядом нещодавно спрощено рекомендацію, яку мають надавати кожному охочому, якщо до цього рекомендація містила граничний вік. Тобто, наприклад, вони могли за півтора місяця навчання побачити людину, поговорити, оцінити її ресурс, її психологічний стан, її досвід і могли ухвалити рішення, як психологи, що ця людина може виховувати, наприклад, дитину з 10 років, молодший для неї буде дуже важко, якщо дитина меншого віку, а з 10 років, наприклад, більш підліткового віку, їй буде легше впоратися і виховати цю дитину, щоб самому не вигоріти. І також писалася кількість дітей, тобто психологи могли, оцінивши склад родини, скільки дітей вже має родина чи який досвід виховання вони вже мають чи не мають, могли рекомендувати, наприклад, одну дитину, або двох, або не більше п'яти. Зараз центральною владою із Мінсполітики спростили ці умови і зараз видається лише загальна довідка — типу пройшов курс і все. Тобто це насправді не дуже добре, тому що тепер робота психологів нівелюється, контроль ніде не зазначений, тобто те, що вони вивчали, спостерігали, працювали півтора місяця з людиною, насправді результати ніде не фіксуються, просто видається довідка, що людина пройшла, а які там застороги — вже вони ніде не фіксуються. Це насправді великий мінус цього процесу і весь контроль зараз залишився на стадії судового рішення — якщо це усиновлення. Якщо це опіка, то нічого вже немає.
Якщо інші є діти в родині рідні, біологічні, чи їх готують до появи зведеного братика, сестрички?
Звісно. Коли з'являлися прийомні діти у моїй родині — вони не з'являлися одночасно, звісно, спочатку старші, потім молодші — то навіть між ними були конфлікти перший час за увагу батьків, за любов батьків. А в родині, де є біологічні діти, тим паче ця проблема буде, з нею треба працювати, і навіть законодавство завжди передбачало в таких випадках, що вам рекомендують і вам не дозволяють навіть брати дитину під усиновлення, якщо вона старша вашої біологічної дитини, щоб не було домінування, щоб не був порушений психологічний порядок стосунків у сім'ї, тобто усиновлена дитина має бути меншою за наймолодшу дитину у вашій родині.
Ця рекомендація насправді вже не виконує цієї умови законної, тобто навіть якщо прийде людина і скаже, що в нас дитина біологічна 5 років і родина при цьому хоче установити підлітка 10 років, то нічого не буде заважати, тому що довідка спрощена. Єдине, що якщо суд не поставить запитання про те, а як же у вас будуть тоді між дітьми стосунки, якщо старший буде диктуватиме якісь умови у стосунках з молодшим. Якщо суд на це не зверне увагу, то потім у цих людей можуть бути проблеми. Якщо вони з ними вирішать за допомогою психолога чи самотужки, то це буде дуже добре і для них, і для дитини. Якщо ні, то, на жаль, маємо статистику, що можливе розусиновлення. Дуже багато дітей — ми аналізували навіть відкриту базу судових рішень на предмет розусиновлення — ці рішення є відкритими, вони не засекречені, їх можна всі профільтрувати — і коли ми вивчали, скільки в базі є відкритих цих рішень, то, на жаль, більшість рішень про розусиновлення саме тоді, коли цим дітям (а вони підліткового віку) є складнощі з характером.
У дитини більше часу на адаптацію родини
Розусиновлення — це дитину знову повертають в інтернат?
Так, дітей повертають в інтернет, мало того, були пропозиції, щоби розусиновлення робити через позбавлення батьківських прав щодо цієї дитини, тобто, щоб все-таки відповідальність була на боці дорослих. Сьогодні це не працює, це буває за рішенням про розусиновлення, дитина повертається просто в державні органи, це вже вирішує місцева влада, куди її, можливо в них буде прийомна сім'я, якщо ні, то в державні органи — це травма для дитини.
Ви сказали, що за ці роки, коли спростили усиновлення дітей, їм не треба так довго чекати, є цікаві тенденції. Що ж все-таки позитивного в цьому процесі є?
Дитина відразу потрапляє до родини. Вони з документами одразу їхали після суду в дитячий будинок і у дитини більше часу на адаптацію родини, тому що відразу в сім'ю потрапляє — це дуже гарний крок для дітей з інвалідністю. Коли дитина з інвалідністю, ти швиденько її вже забираєш з цієї системи, і ти починаєш її лікувати, адаптувати, реабілітацію проводити — це позитивно впливає насправді на життя самої дитини.
