Права дітей в Україні захищаються національним та міжнародним Законодавством, Сімейним Кодексом та іншими нормативно-правовими актами. Права дітей щодо усиновлення визначає Сімейний кодекс, але, каже адвокатка Лариса Криворучко, "всі норми у зв’язку з життєвими тенденціями підлягають удосконаленню, відтак уряд періодичн повертається теми вдосконалення питань".
Правниця пояснює, що зміниться з прийняттям нового законопроєкту: "Передбачається законодавче закріплення обов’язковості письмового висновку органу опіки та піклування при розгляді судом справ про усиновлення. Дійсно, орган опіки та піклування завжди сприяє, наглядає і дає відповідні рекомендації щодо усиновлення. Далі передбачається надання згоди органам опіки та піклування на усиновлення дитини, народженої малолітньою або неповнолітньою особою, яка є сиротою або дитиною, позбавленою батьківського піклування. Далі в законопроєкті пропонується встановлення максимальної різниці у віці між усиновлювачами і дитиною, що не може перевищувати 45 років".
Щодо цієї норми, то у медалі завжди дві сторони, говорить Лариса Криворучко. "З одного боку вікові обмеження – логічні, оскільки особа, яка хоче усиновити, вона має в повній мірі забезпечити потреби дитини. Але , з іншого випадку, встановлення таких обмежень суперечить Конституції України. Але в даному випадку крапку ставить суд. Я як юрист вважаю, що певні вікові обмеження, хоча вони логічні, суперечать Конституції".
Також урядом передбачається спеціальне навчання для кандидатів в усиновлювачі, оскільки понад 90% громадян, які виявляють бажання усиновити дитину, не мають досвіду виховання дітей і часто бувають неготовими до прийняття у свою сім’ю дитини з усіма її особливостями, що призводить до труднощів у стосунках після усиновлення, каже юристка. "Є певні проблеми, з якими стикаються органи опіки та піклування. Зараз розроблені певні програми для тимчасового взяття дитини в домашню обстановку, яка допомагає як потенційним батькам, так і дитині відчути відчути себе в новій атмосфері і зрозуміти як будуть складатися їх відносини надалі". Тому навчання , зокрема, проводитимуть і психологи.
"Дитину не можна взяти і віддати, але все ж існують певні психологічні проблеми у батьків, які пов’язані з тією ж спадковістю. Батьківство є великою відповідальністю, а буває так, що в усиновлювачів є бажання, але бувають випадки, коли не готові. До мене недавно прийшов на консультацію прийомний батько, який сказав: "мені дитина набридла, як повернути її назад?" У мене був шок, тому що дитина є громадянином, є представником незахищеної категорії", – каже правниця.
Крім того, законоворці у змінах дали віднесення до переліку осіб, які не можуть бути усиновлювачами. Лариса Криворучко пояснює, кого стосуватиметься ця норма: "Це громадяни, які перебувають на профілактичному обліку в органах Національної поліції як кривдники за скоєння домашнього насильства, оскільки це жорстоке поводження, це завдання тілесних ушкоджень. Також пропонуються зміни щодо факту усиновлення дітей іноземцями. Коли іноземець усиновлює дітей, які потім виїжджають за державний кордон, зараз цим займаються консульські відділи. Але, враховуючи кількість дітей, усиновлених за кордоном, вони навіть теоретично не можуть охопити всі сім’ї усиновлювачів, і з’являється сумна статистика, коли губляться діти тощо. Це питання потребує вдосконалення".
Також, каже юристка, законопроєкт забезпечує право людей із інвалідністю бути усиновлювачами, якщо "за результатами МСЕК їхня робота не буде перешкоджати їм виконувати батьківські обов’язки".
Фото: з відкритих джерел
