Чи співпрацюють державні та приватні організації над створенням комлексної меморіалізації
Пошук консенсусу все ще триває, але в деяких державних органах, в принципі, є розуміння, що варто гармонізувати ці проекти. Інша річ, що експертне середовище ― науковці і фахівці громадського сектору, які залучені в цю тему, наполягають на тому, щоб це було прозоро і всім було зрозуміло, чи можлива така гармонізація. Єдина діюча концепція комплексної меморіалізації, яка була написана і презентована, не співпадає з тими ідеями, які презентував Хржановський, адже у них немає концепції меморіалізації, у них є окремі проекти, але немає комплексного бачення. Поки суспільство від них цього не побачить, важко про щось говорити. Вони можуть взяти державну концепцію і сказати, що виконають усе, що написано, тоді проблем не буде.
Є державний заповідник, який діє і розвивається багато років. Також є приватна організація, або громадський проект Меморіальний центр Голокосту “Бабин Яр”, де створюють інсталяції, проекти ― це хаотична меморіалізація. Поки що це має такий вигляд “вигадали і побудували”. Там немає комплексного документу, який розкаже: що, де, як, навіщо, як це пов’язано з історією. Вони намагаються його розробити, але наразі його немає.
Окремим представникам політичного класу подобається періодично відкривати якісь інсталяції, але це не є комплексною меморіалізацією.
Про фінансування проєкту
Україна ― демократична і правова держава, будь-хто може приїхати сюди і займатися меморіалізацією, будувати музеї ― у нас це не заборонено законом. Що стосується Росії, то єдиним застереженням можуть бути санкційні списки або відповідні директиви Служби безпеки. Якщо немає таких застережень, то будь-хто має право це робити. Особисто моя думка полягає у тому, що є ризики у таких речах. Адже приватні особи, які мають капітал у Росії, у будь-який момент можуть бути використані військово-політичним керівництвом цієї країни в своїх інтересах, очевидно, ризики такі є. Якщо Служба безпеки й інші органи не мають питань, тоді все відбувається як є. Інша річ ― комунікація з громадою. Думаю, що недостатньо, немає довіри, немає порозуміння, зокрема у тому, що більшість цих проектів показують на форумі без дискутивно, тобто не відбувся громадський діалог. Також немає довіри до всього російського.
Те, що люди сьогодні сиділи на одній панелі ― це лише початок здорового діалогу. Відповідно треба, щоб була продемонстрована відкритість меморіального центру, щоб рішення враховували, зважаючи на громадську думку, щоб не здійснювався адміністративний тиск.
У чому проблеми нової концепції
Нам презентували "Стіну плачу" та "Курган пам’яті". Я не зовсім розумію як це стосується масових розстрілів євреїв у 1941-1943 рр.. Стіна плачу ― це частина храмового комплексу в Єрусалимі, сакральне місце єврейської пам’яті, я не розумію як воно стосується Бабиного Яру. Цю частину не презентували і не продискутували нормально. Якщо Марія Абрамович береться за цей проект, а вона ― авторитетна кураторка світового рівня, хоча й давня знайома Хрижановського, це можуть бути їхні давні зв’язки. Хотілось би дізнатися, що стоїть за проектом "Стіна плачу" і не з хвилинної презентації, а нормально, щоб були експерти, громадськість ставила питання, а організатори на них відповідали, зважали на критику, щоб усі розуміли, чому в Бабиному Яру знаходиться "Стіна плачу", а поки це незрозуміло.
Загалом це має вигляд хорошої роботи, з іншого боку ― як тільки це стосується конкретних просторових рішень, то закритість, відсутність діалогу викликає розгубленість.
Яке майбутнє у Меморіального центру Голокосту "Бабин Яр"
Треба вирішити питання громадського діалогу і нормального державного партнерства, мають бути визначені якісь правила гри, держава повинна мати право голосу.
Про ставлення громадян України до фінансування приватних проектів іноземними державами
Більшість українців проти фінансування приватного комплексу "Бабин Яр" інвесторами з Російської Федерації. Були питання про фінансування зі Сполучених Штатів, Ізраїлю, Росії і Німеччини. По всім пунктам люди схвалюють або переважно схвалюють, але Росія стала тією країною, де більшість громадян виявилися проти. Опитування проводив Фонд "Демократичні ініціативи" ім. Ілька Кучеріва. Це цікаве дослідження. Воно має впливати на людей, які вважаються політиками і мають зважати на думку громадян. Дані є сигналом від суспільства, що йому воно таке не сприймає, тобто воно теж у цьому бачить якісь загрози. Я не проти того, щоб будь-який громадян, країна не має значення, якщо він дотримується всіх процедур прозоро, здійснював підтримку комплексу. Але це має бути лідерська роль держави, вона має проявити свою суб’єктність, не просто давати дозволи, а брати участь і перевіряти учасників.
Що потрібно змінити
Ідеально було б, щоб створили спільний координаційний орган, не переобтяжений оргкомітет, що буде непрацездатним, а повноцінний, адекватний конструктивний орган управління, щось типу наглядової ради, який міг би координувати діяльність всіх зацікавлений меценатів з різних країн. Тоді б це було правильно для всіх, дало б результат. А поки виходить неоднозначна ситуація. Є політики, яким дуже подобається цей проект, а всі інші ігнорують це, з іншого боку ― концепція, розроблена робочою групою Інституту історії НАН, що є повноцінним концептуальним документом, який ігнорують. А хтось пропонує поєднати два проекти, але так не можна. Та ніхто не хоче в це вникати. Те, що буде збудовано в Бабиному Яру ― буде відбуватися від імені української держави, а якщо українська держава не вникає в цей процес, то вона втрачає суб’єктність і за неї це будує хтось інший.
Фото: facebook.com/babynyar.memorial
