Монумент пам'яті ромів у Бабиному Яру, загиблих від нацистського геноцидного терору під час Другої світової війни. Автор фото: АРКА
"У цю ніч могло загинути набагато більше людей"
2 серпня ― Міжнародний день пам’яті жертв нацистського геноциду ромів. Цими днями світ та Україна вшановували 80-ті роковини пам’яті його жертв. З цієї нагоди відбулася низка важливих заходів, зокрема в Україні та Польщі. Саме в Польщі 2 серпня 1944 року нацисти винищили ромське поселення ― було замордовано і вбито майже 4 тисячі ромів. Якою була особливість заходів ушанування пам'яті цьогоріч?
Насправді у цю "ромську ніч" під час Другої світової війни могло загинути набагато більше людей, тому що мова йшла про вбивство всіх ромів, які перебували на території концтабору Аушвіц-Біркенау. Це масове вбивство мало відбутися ще 16 травня 1944 року, але роми, що перебували у концтаборі, згуртувалися і повстали проти німецько-фашистських солдатів, які охороняли табір. Солдати могли знищити їх на місці, але вирішили, що таким чином підштовхнуть до повстання всіх інших бранців, тому було ухвалено рішення не чіпати того дня ромів. У період із 16 травня і до початку серпня ромів почали розвозити по інших концтаборах, і вже 2 серпня 1944 року всіх ромів, що залишилися в Аушвіці, було вбито.
Ваша організація АРКА цьогоріч стала співорганізатором багатьох тематичних заходів, присвячених 80-м роковинам геноциду ромів, зокрема відбулися заходи у Бабиному Яру, де встановлено пам’ятник на згадку про розстріляних там ромів. Розкажіть про ці події.
2 серпня, за ініціативи нашої громадської організації, інших ромських організацій, Державної служби України з етнополітики та свободи совісті, Меморіального комплексу "Бабин Яр" була організована церемонія безпосередньо біля пам’ятника ромам-жертвам геноциду. Мало хто знає, що одними з перших жертв, страчених у Бабиному Яру, були п’ять ромських таборів, орієнтовно близько 500 людей. На заході були присутні високопосадові представники українського уряду.
"Дивись і не забувай"
Паралельно відбувалися заходи і в Польщі. 1 серпня відкрилась перша міжнародна конференція, присвячена роковинам вшанування жертв геноциду у Кракові, а 2 серпня відбулися заходи у колишньому концтаборі Аушвіц-Біркенау. Розкажіть про ці події.
1 серпня відбулася міжнародна конференція, на якій були присутні науковці, громадські активісти, представники урядів різних країн, де обговорювали тематику збереження пам’яті про геноцид ромів ― як зберегти цю інформацію і передати наступним поколінням. Бо коли ми обговорюємо збереження пам’яті про геноцид ромів, ми говоримо про те, щоб такі події ніколи не повторилися в майбутньому. Тому дуже важливо передати цю роботу зі збереження пам’яті наступним поколінням. Саме такий меседж дала ця конференція. Окрім того, протягом тижня у Кракові проходив молодіжний семінар "Dikh he na bister", що перекладається з ромської мови "Дивись і не забувай", присвячений саме тому, щоб донести до молоді інформацію про те, як відбувався геноцид ромів, як страждали жертви і що таке не може повторитися знову. А вже 2 серпня на території безпосередньо табору Аушвіц, саме на місці, де стояли бараки, в яких проживали роми, відбулася комемораційна церемонія вшанування пам’яті про тих людей, які були там убиті. На цій зустрічі були присутні політичні лідери з країн Європи, в тому числі представник української Верховної Ради.
Фото з території, де під час Другої світової війни нацисти розташовували концтабір Аушвіц-Біркенау. Автор фото: журналістка Дарʼя Ворона
"11 разів тікав із концтаборів"
Були присутні й родичі вбитих ромів. Відомо, що АРКА збирається архівувати свідчення і створити електронний архів. Чи були історії, які вас особисто вразили?
Кожна історія є унікальною, бо кожна людина ― унікальна. Спілкуючись із ромами на цю тему, я дізнаюся їхні історії. Під час відвідання заходів "Dikh he na bister" у нас була можливість познайомитися з Раймондом Гуреме. На жаль, він уже покійний, але це та людина, яка 11 разів тікала з концтаборів, у тому числі з Аушвіц-Біркенау. Коли ти слухаєш ці історії, то здається, що це розповідь про якийсь голлівудський фільм. А це ― життя людини. Це історія рома з Франції, який тікав із концтабору, його знову впіймали, закували в кайданки, він їх зняв разом зі шкірою, і в нього на руках залишилися шрами на все життя. У черговий раз, коли він утік, то кілька днів ночував на дереві, тому що його переслідували охоронці табору із собаками. Це така боротьба за життя. І навіть після завершення війни ця боротьба не закінчилася, тому що він як громадянин Франції, котрий пережив гоніння та геноцид, мав право на визнання та отримання відповідного статусу, а отже, певної допомоги від держави. Але і тут було багато перешкод ― Раймонд Гуреме понад 20 років очікував отримання цього статусу. Коли він показував посвідчення, яке нарешті отримав, то там була фотографія того часу, коли він подав документи, вона дуже відрізнялася від того, ким він став через 20 років. Таких історій насправді дуже багато. Здається, що цього не могло бути в реальності, не могли люди переживати такі жахіття, це ніби переказ фільму жахів.
"Ромська культура ― нематеріальна, у нас не буде ресурсів усе це відновити"
Зараз триває війна Росії проти України, відбувається багато жахіть і трагедій. Що потрібно зробити сучасним поколінням, владі та суспільствам, громадським організаціям, аби більше знали про геноцид ромів, вивчали про нього у підручниках історії?
Ми неодноразово порушували ці питання перед українським урядом, що в підручниках з історії має бути більше інформації про геноцид ромів на теренах України. Має приділятися більше уваги вивченню геноциду ромів, євреїв, українців. Громадський сектор готовий працювати і надавати допомогу, але у громадського сектора обмежені ресурси ― фізичні, експертні, фінансові тощо. Усі ці ресурси є у держави. Має бути бажання підтримувати і розповсюджувати інформацію, тоді буде певний результат та відголосок у суспільстві. Сподіваємося, що в майбутньому ситуація зміниться, тому що є певні рекомендації Європейського Союзу щодо політик зі збереження пам’яті, роботи з етнічними меншинами, в тому числі з ромською. І ми сподіваємося, що у процесі вступу України до ЄС український уряд буде більше дослухатися до цих рекомендацій щодо збереження нематеріальної спадщини ромів. Адже якщо ми втратимо момент і не збережемо це зараз, то втратимо ті покоління, які зберігали цю спадщину. А оскільки ромська культура здебільшого є нематеріальною, у нас не буде ресурсів, звідки все це відновити. Тому плекаємо надію, що все ж таки ситуація в Україні зміниться і буде сформована певна політика держави щодо роботи у напрямку збереження такої пам’яті в Україні.
"В Україні є близько 60 відомих місць масових убивств ромів"
Чи є музей ромської історії в Україні?
В Україні взагалі нічого немає. У Європі є мінімум два музеї ― один у Брно, Чехія, другий на території концтабору Аушвіц-Біркенау, 13-й блок. Він був створений за ініціативи та фінансової підтримки документаційного центру сінті і ромів, який розташований у Гейдельберзі, Німеччина. В Україні немає нічого в принципі. Є поодинокі виставки, поодинокі дослідники, активісти, які збирали свідчення про ромів, але воно ніде не акумульовано. Тобто немає якоїсь єдиної бази, де можна було б знайти інформацію: про геноцид ромів, умовно, в Полтавській області можна дізнатися, звернувшись до такої людини чи такого музею. Це мало б координуватися державою, зокрема під час реалізації ромської стратегії, бо все це прописано.
А чи можна створити музей з ініціативи громадських організацій ромів в Україні, за підтримки європейських партнерів?
Роми в Україні про це говорять вже не перше десятиріччя. Я розповідав, що в Україні лише відомих місць масових убивств ромів під час Другої світової війни ― близько 60, і не в усіх цих місцях є пам’ятні знаки. Та навіть той монумент у Бабиному Яру було встановлено тільки у 2015 році, а створили його у 1996-му. Майже 20 років цей монумент чекав, поки його встановлять. Не було дозволу.
