Я читала ваш допис про постачу вакцини "Ковішилд" в Україну. І про те, що Сполучене Королівство зараз працює з ВООЗ в Україні, щоб підготувати мобільні бригади для імунізації. Розкажіть більше про ці бригади, що вони роблять?
Передусім це чудова новина, що Україна змогла отримати вакцину. Отримала вакцину виробництва "АстраЗенека" за допомогою Crown Agents, а також незалежно від них, що було справді добре, це хороша транзакція. І впродовж наступних тижнів 2 мільйони доз цієї вакцини прибудуть першою партією. Звісно, домовитися про вакцину і завезти її в країну – це перший виклик чи не для всіх країн. Це неабиякий виклик для кожного уряду. І наступний виклик – що навіть такі вакцини, як "АстраЗенека", мають термін придатності. В "Астразенеки" це 3 місяці. Це час, поки її можна використовувати. Є також питання логістики. Треба переконатися, що вакцини негайно доставлять на передову вакцинації, що спершу їх отримають люди з уразливих груп. Це завдання, з яким ви маєте впоратися дуже-дуже швидко. Ми усвідомлювали це від самого початку. Це справді дуже добре – працювати в Україні з ВООЗ, яка також обговорювала з урядом, з місцевими радами, як це зробити. Ми ж забезпечуємо фінансування і пропонуємо наш управлінський досвід ВООЗ, яка сама розуміється на логістиці охорони здоров'я. Ця організація створила мобільні бригади й визнала, що насамперед слід імунізувати медиків. Так само, як це зробило Сполучене Королівство, розпочавши вакцинацію першим. Тож цей початковий транш доставлять у шпиталі, клініки, медичні центри, що працюють на передовій боротьби з коронавірусом.
Чому Україна отримала "Ковішилд"? Це індійський варіант вакцини "АстраЗенека". Яка різниця між цими двома вакцинами?
Це не варіант, це "АстраЗенека". Це та сама вакцина, але з іншою назвою. Україна має контракт на закупівлю вакцини "АстраЗенека" з Південної Азії, оскільки там вона зараз доступна. Звідки ваш ланцюжок постач, залежить тільки від того, хто зараз має доступні вакцини. У цьому випадку був Інститут сироватки крові в Південній Азії, і він просто має ліцензію на виробництво цього препарату під іншою назвою для Південної Азії. Немає різниці між так званим "Ковішилдом" та "АстраЗенекою". Це одна й та сама вакцина.
Торік Україна і Сполучене Королівство підписали Угоду про політичну співпрацю, вільну торгівлю та стратегічне партнерство. Чи можете ви описати основні моменти цієї угоди? Що вона означає?
Ви знаєте, що після того, як ми вирішили покинути ЄС, від нас вимагали укласти двосторонні торговельні договори з усіма державами, зокрема й з Україною. Тому нам треба було узгодити фінансові умови, на яких ми будемо працювати. Угода між ЄС і Сполученим Королівством була чинна тільки до грудня минулого року. Це нас спонукало працювати й водночас дало змогу визначити, яких саме двосторонніх відносин ми прагнемо. І що справді дивовижне в угоді про стратегічне партнерство (а це великий документ – приблизно 500 сторінок, і я сумніваюся, що дуже багато людей прочитали все), що справді цікаво – що ми називаємо це торговельною угодою. Але це не просто торговельна угода, бо вона визначає сфери торгівлі. І ми не зосереджуємося на деталях, тому що на момент переговорів про торгову угоду все ще були в ЄС. Та ми розлого пояснюємо, в які саме сфери хочемо інвестувати. Йдеться про імпорт, і про експорт). Вражає також, що в цій угоді мовиться про спільні цінності та спільну присутність на міжнародній арені, спільне обстоювання прав людини та спільне вирішення питань глобальної політики. І це, на мою думку, свідчить, що Україна, рухаючись до тридцятої річниці своєї незалежності, стає дедалі впевненішим партнером на міжнародній арені в питаннях, які стосуються нас усіх, а це зміни клімату, захист прав, економічний вплив COVID-19 тощо. Це свідчить, що відносини з українською стороною впевнено набувають форми взаємодопомоги. І за 18 місяців, які я пробула тут, хоч це й не дуже довго, мені стало зрозуміло, що ми дечого навчилися в України, бо побачили, як вона бореться з російською агресією, як долає гібридні загрози, як будує державу й зростає в економіці.
Чому і чим Україна цікава для Сполученого Королівства?
По-перше, рішення вийти з Європейського Союзу, за яке більшість людей проголосувала на референдумі, було рішенням не ЄС, а Сполученого Королівства. Його громадяни ухвалили йти іншим шляхом. Але це не означає, що інші країни не мають вступати в ЄС. Сполучене Королівство й Україна – союзники та добрі друзі, і якщо громадяни України хочуть бути в Європейському Союзі, то допомогти їм дістатися туди – частина нашої роботи. І ми робимо це, виступаючи як постійний член в ООН, ми робимо це, підтримуючи стабілізаційну діяльність. По-друге, Україна – це європейська країна з європейськими прагненнями, Сполучене Королівство – також європейська країна з європейськими прагненнями, а ЄС, який є найбільшою, домінантною міжнародною організацією в Європі, – не єдиний. Є ще IFC, є ще Рада Європи. Сполучене Королівство – член обох цих організацій. Тому (хоча, звісно, завжди поставатиме питання про те, що діється в ЄС) я бачу це як ширші європейські відносини. Не тільки в одній установі.
Згідно з цією угодою, як Сполучене Королівство допомагатиме Україні подолати російську агресію?
Це, певно, одна з найскладніших проблем, з якою Україні довелося зіткнутися. Я завжди розповідаю про це своїм колегам, коли приїжджаю додому. А ще про пандемію COVID-19. І якщо багато країн мають справу з пандемією, то в Україні є і COVID, і війна.
Мене щодня вражає, як рішуче громадяни та уряд визначають майбутнє цієї країни. І, знову ж таки, ми – друзі й союзники. І ми допомагаємо вам подолати цю агресію, допомагаємо Україні розвиватися. Робимо це кількома способами. Вам відомо про військову кооперацію. Це справді важлива річ. Частина тієї угоди, яку ми уклали торік у жовтні, стосувалася диверсифікації цієї підтримки. Тому на першому етапі ми працювали безпосередньо з українськими військовими, допомагаючи навчати їх. І так триває досі. Але тепер ми також повертаємося до морських навчань. Ми прагнули дізнатися, як російська агресія проявляє свою сутність, бо й самі в Сполученому Королівстві пережили її прояви. Не такі, як в Україні, але все-таки розуміємо, як Росія може дезінформувати, вторгатися на чужі території. Тож працюємо, усвідомлюючи, наскільки важливо не лише підтримувати військо, а й забезпечувати публічну комунікацію, яка не підриває державу. І так робитимемо й надалі.
А як щодо торговельних відносин між нашими країнами? Коли ми зможемо мати зону вільної торгівлі? Які податки ми повинні платити зараз, а які будемо платити, якщо домовимося про зону вільної торгівлі?
Укладена угода полягає в тому, щоб ми могли встигнути вільно торгувати у декількох секторах. Усе це викладено в різних розділах угоди, і вони дуже схожі, тому що ми все ще були у ЄС, коли вели переговори. Тому для бізнесу відповідь насправді така: не так багато змін стосується галузей торгівлі. Новації стосуються секторів, які ми хочемо розширювати. Нових секторів, у яких ми бачимо реальні можливості. З української сторони їх багато, однак є два, які, на мою думку, мають можливості для зростання. Перша – це ІТ та ІТ-послуги. Україна вже експортує непогані ІТ-послуги до Сполученого Королівства і знає, як це робити. Є потенціал стати регіональним центром у Східній Європі. Бачу, що компанії переносять деяку свою діяльність в Україну та створюють невеликі центри. Зобов'язання з боку міністра цифрових трансформацій, зобов'язання з боку уряду зробити Україну більш цифровою. І все це допомагає створити потенційно реальну пропозицію, більшу та амбітнішу, щодо експорту ІТ-послуг, і це справжнє зростання у Сполученому Королівстві. Інше цілком очевидне – Україна має величезну сільськогосподарську історію і справді фантастичні результати у цьому. Це велика кількість реального досвіду у вирощуванні та експорті дійсно широкого асортименту продукції. Одна зі сфер, яка, на мою думку, особливо цікава Сполученому Королівству, – це органічна продукція. Вона справді важлива, це, мабуть, вартує близько 4 мільярдів фунтів стерлінгів на рік, тож це дійсно велика зона зростання. Тому з правильним регулюванням земельної реформи у законодавстві, яке президент Зеленський встиг провести в уряді на початку свого президентства, я бачу, що, можливо, ви вийдете на цей ринок і домінуватимете над ним досить швидко, враховуючи те, що тут так багато можливостей виробництва та експорту органічної продукції. Ці дві сфери мені найближчі.
Загалом у нас є близько 20 реформ, зокрема, децентралізація і реформа охорони здоров’я. Звичайно, європейців найбільше цікавить судова реформа, яка, на жаль, досить повільна. Також Україна має дорожню карту реформ. Якою ви бачите готовність української влади рухатися згідно з планом?
Перш за все я маю сказати, що судова реформа – одна з найскладніших реформ для будь-якої країни. Ця сфера вимагає років роботи. Питання України полягає в тому, що протягом багатьох років уряди, що змінюються один за одним і мають умовні зобов'язання щодо судової реформи, потім просто не доводять справу до кінця. Але я скажу, що з усіх сфер реформ, які підтримує Сполучене Королівство, судова реформа для мене є найважливішою. Особливо якщо ви домовилися про торговельну угоду, в якій однією з речей, яку ви хочете зробити, є не просто перехід до нових секторів, а залучення нового бізнесу, щоб інвестувати в них. І, повірте мені, є багато британських підприємств, які зацікавлені в Україні.
Кілька днів тому в інтерв’ю ви сказали, що Україна має шанс завершити цю судову реформу, але водночас ми бачимо, що відбувається із справою Стерненка. Як можна оцінити таке рішення суду?
Я думаю, це вказує на необхідність реформ, про які ми говорили. Група послів G7 видала дорожню карту через розпал конституційної судової кризи. Ми провели кілька зустрічей із Парламентом, з громадянським суспільством і, звичайно, з урядом, і ми також говоримо з президентом і його командою. Нас запросили запропонувати ідеї, а потім, як результат цього прохання, ми створили цю дорожню карту. І в цій дорожній карті насправді зовсім мало нового. Те, що ми зробили, об’єднали в один документ. Все те, що ми вважаємо необхідним. Тут була справа в судовій реформі, і вона мала бути комплексною. Ви не можете просто виокремити її. Ви не можете просто вирішити звернутися до Вищої ради правосуддя, якщо ви не хочете йти, наприклад, до місцевого суду. Все має бути зроблено для того, щоб Україна змогла отримати надійну та послідовну правову систему. І для мене справа Стерненка просто демонструє, що ця реформа все ще потрібна. Коли ви зміните це, тоді отримаєте судову систему, якій можна довіряти.
Я знаю, що ви вітали санкції щодо телеканалів 112, NewsOne та ZIK. Ви можете пояснити таку позицію?
Ми говорили раніше про це, ми говорили про російську агресію. Я мала змогу побувати на Сходікраїни кілька разів. І останній раз була надзвичайно вражена тим, як місцеві жителі, які живуть там, і військові говорили про те, наскільки кричущою, наскільки загрозливою є постійна трансляція неправдивої інформації у цьому регіоні. І, звичайно, це є особливим питанням у цих регіонах – не лише на Сході, а й по всій країні. Існує ця культура виробництва інформації, – навіть соромно використовувати це слово, – ця дезінформація, культура виробництва цієї дезінформації, основною метою якої є проникнення та підрив держави. Я знаю, що президент Зеленський вже деякий час хоче усунути таке і щодо названих каналів. Їх попереджали про це раніше. Для мене є різниця між цим і проголошенням інформації, з якою ви, можливо, не погоджуєтеся, яка може бути з іншого боку політичного спектру. Це частина стійкого та здорового ставлення до вільного мовлення. Але безупинні повідомлення, які призводять до насильства, продовження війни, до абсолютно спотворених поглядів на реальність – такі речі я вважаю зброєю. Це зброя, метою якої є напад на країну. Тож я думаю, цілком законно вжити заходів, щоб це припинити.
А як щодо безвізового режиму між Сполученим Королівством та Україною? Які кроки повинна зробити наша країна, щоб отримати безвізовий режим?
Брекзит на це не впливає. Навіть коли Сполучене Королівство було частиною ЄС, українцям потрібна була віза. Бо Сполучене Королівство не бере участі у Шенгені, і причина така ж: це питання кордонів та безпеки. Єдина річ, яку ми зробили у цьому договорі – ми взяли на себе діалог щодо віз. Тобто регулярні перемовини з цього питання – це те, чого в нас не було досі. І коли у жовтні відбулися перемовини нашого міністра внутрішніх справ, міністра Пател з міністром Аваковим, то була дуже хороша розмова. І єдина річ, пов‘язана з вами, яка зупинила бажані темпи – це коронавірус. Тому що вони вже узгодили подорожі між країнами, щоб міграційний сервіс приїхав і побачив, як в Україні видаються паспорти, патрулюються кордони, як відрізняють людей з підробними паспортами і проводять щодо них розслідування. Це частина того, що мало бути цьогоріч, проте через обмеження на подорожі не відбулося. Тобто нам необхідно переконатися, що переговори відбудуться. Але те, що сталося, на краще. Наша міністерська служба принаймні відвідала посольство України та надала можливу послугу. Вони хоча б почали дивитися. Те, що нам потрібно, щоб відбулося – щоб вони подивилися все, обговорили, наскільки все зроблено і надали свою оцінку, порівняли з британськими критеріями прикордонної безпеки.
Які кроки повинна зробити наша країна, щоб отримати безвіз?
Я вважаю, що перемовини потрібно продовжувати. Але для того, щоб продовжити цю подорож, усі ці місії мають відбутися. Та я б сказала, що в короткостроковій перспективі це означає, що ми зосередимося на тому, щоб пересвідчитися, що наш Візовий центр видає візи вчасно. Люди насправді чітко розуміють, що потрібно їхнім програмам. І тому відсоток успішних заявок на візу залишається високим. За останній рік це 95%, що дуже добре. Я думаю, що частково це відбулося так тому, що більше людей чітко усвідомлювали, що потрібно для того, аби переконатися, що вашу візу не затримають або не відмовлять в ній.
На фото: Мелінда Сіммонс, Суспільне
