Фото: Радіо Культура
Українська новорічна музика
2024 рік, напевно, запам'ятається українцям, як ще один рік, коли все наше культурне і музичне життя відбувалося завдяки тому, що Збройні Сили України щодня найвищою ціною зберігають для нас можливість життя взагалі і культурного життя зокрема. Я думаю, що це дуже добре усвідомлюють всі, хто залучений з обох боків — і як музиканти, які продукують музичне мистецтво, так і ті, хто його вже акцептують. Для нас усіх залишиться, що 2024-го, як і 2023 і 2022 роки, все наше культурне життя є завдяки українським воїнам.
Щодо нашого новорічного ландшафту, то ми зараз маємо можливість налаштовуватись на хоча би помірно святковий настрій й можемо собі дозволити щось і послухати, і кудись піти, і визначити якісь тенденції.
Що можна сказати в музичному різдвяно-новорічному контексті? По-перше, не будемо забувати, що в кав'ярнях або в супермаркетах завжди крутиться те, що хочуть чути люди. Хоча, з іншого боку, маємо консерватизм музичних редакторів, які вважають, що якщо є Мерайя Керрі або "Jingle bells", то тим треба з року в рік забембувати українських слухачів. Але насправді вже є багато цікавого українського контенту, який міг би бути. І я навіть не буду говорити про якісь фолклорні речі, чисту автентику, яка в ці дні завжди лунає. Це дуже цікаво і ми маємо це підтримувати. Але щороку в нас накопичується якась маса різдвяної музики, яка може звучати у тих же супермаркетах, кав'ярнях, і, звичайно, в ефірах радіостанцій чи телеканалів.
Новий "Лускунчик": без Чайковського, але з Небесним
Цього року отримаємо нового "Лускунчука" в Україні, на основі відомої казки Гофмана. Всі знають про балет Чайковського, який був і залишається в багатьох країнах світу новорічним символом, символом Різдва. А Київський академічний театр опери і балету ставить цього року нового "Лускунчика". Це буде балет, але на музику Івана Небесного, українського композитора.
Або, наприклад, Одеська опера теж започаткувала, можливо, традицію на роки. Там відбулася прем'єра відбулася балету "Снігова королева" на музику фінського композитора Кантелінена. І це знову ж таки про питання таких наших музичних ландшафтів.
У нас дуже гарно переживається традиція віденська, європейська різдвяних, новорічних Штраус-концертів. Напередодні буквально я була на такому Штраус-концерті, і там був абсолютний аншлаг. Єдине, що через повітряну тривогу частина людей не змогла вчасно зайти на своє місце, але після першого номера була повна зала. Тобто люди зацікавлені і люди дуже прагнуть створення такого настрою.
Українське Радіо, наші музичні колективи теж пропонують багато контенту. Кілька концертів відбулося впродовж останніх тижнів. Хор Українського Радіо, хорова капела представила програму "Коляда" і там дуже різні твори і на різні смаки. Симфонічний оркестр Українського Радіо записав проєкт Івана Небесного "Різдвяні симфонізми". Це один із тих проєктів, що можуть бути в кав'ярнях, коли береться мелодія народної колядки, припустімо, і робиться симфонічна обробка. Тобто, це вже переходить у площину популярної академічної музики, популярної симфонічної музики. Це завжди дуже красиво, коли хороша обробка зроблена.
Симфонічний оркестр Українського Радіо. Фото з особистого архіву Володимира Шейка
Кілька тижнів тому українсько-американська скрипалька Соломія Івахів презентувала свій подібний проєкт "Українське різдво", де є виступ скрипки і симфонічного оркестру. Це обробки Богдана Кривопуста, українського композитора. При чому Соломія виклала його на всі стрімінгові платформи безкоштовно.
Колядки і без "Блакитних вогників"
У мене враження, що злам між радянською та українською сучасною традицієї святкування давно вже стався, принаймні в музичній площині. Я не знаю, як там на рахунок якихось кулінарних традицій, де боротьба за салат олів'є, по-моєму, досі триває, а от у музиці красивої радянської музичної традиції, я вважаю, не було. Було, можливо, кілька художніх фільмів, традиційно новорічних, з піснями, які сприймалися як такі новорічні мюзикли. Був "Лускунчик", але це не радянська, а російська музика, дореволюційна, і, власне, все. Я пам'ятаю, коли в 90-ті роки ще дитиною вперше почула на вулиці гурт колядників, яке це було для мене. Досі пам'ятаю все: як вони були одягнені, як ми потім йшли за ними і щось на слух підспівували, як і багато інших людей. Мені здається, що в Україні оця традиція завжди була для українців сильніша, що навіть коли по телевізору цього не показували в "Блакитних вогниках", все одно воно дуже потужно жило. Я не відчуваю жодного такого шлейфу чи намагання саме радянської музичної традиції нас наздогнати в новорічні та різдвяні свята.
Нові формати мовлення Радіо Культура в 2024-му
Радіо Культура цього року змінилося, у нас з'явився новий формат мовлення — годинні плейлисти чистої класичної музики, де ми обов'язково ставимо українську музику. Це наша місія. Я вважаю, що саме пропаганда української класичної музики, як академічної і ХХ-го, і ХІХ-го сторіч, так і сучасних композиторів, — це наша місія. Тому ця музика обов'язково звучить в наших добірках музичних, разом, звичайно, з нашою улюбленою багатьма класикою, яка вже за сторіччя набула золотого статусу. Я чую багато відгуків про те, що люди слухають це з приємністю.
Музична редакція, яку я тут представляю, звичайно, взяла участь у кількох важливих для всього Українського Радіо проєктах, зокрема, "Сторіччя Українського Радіо". Ми і підготували свій спецпроєкт до цієї дати, і також висвітлюємо події, пов'язані з концертами наших музичних колективів. Насамперед, це Симфонічний оркестр Українського Радіо, яким диригує Володимир Шейко. Цього року вони здійснили дуже такий цікавий гастрольний тур, який був приурочений саме до сторіччя Українського Радіо. При чому, концерти відбулися насамперед в містах, де не працюють власні симфонічні оркестри. Це Полтава, Хмельницький, Тернопіль і багато інших міст. Таким чином, це була просвітницька місія і водночас святкування 100-річчя Українського Радіо та 95-річчя Симфонічного оркестру. Таку ж дату святкував й Академічний оркестр народної та популярної музики Українського Радіо.
Усе це відображається в наших ефірах і звучить в наших програмах, в яких ми транслюємо концерти цих колективів.
Про баланс української та світової класики в етері Радіо Культура
Ми ще працюємо над наповненням нашої музичної бази. Це не одного місяця і навіть не одного року робота. Це складний процес, тому що кожну фонограму треба спочатку відслухати музичному редактору, який визначає її художню вартість і потрібність. Потім запис мають обробити наші технічні служби — цех звукозапису. Після цього спеціально навчена людина має "завести" запис у нашу базу. Після цього ми починаємо формувати плейлисти, а фонд Українського Радіо величезний і дуже не хочеться щось загубити. Тому ми прослуховуємо дуже ретельно і йдемо і по алфавіту, і по я прізвищах. Тому у нас буде разів у 6 більше музики, ніж зараз є.
Проте щодо алгоритму в етері, то там музика чергується — іде світова класика, а потім — українська.
Музичні події року в Україні
Я би звернула увагу на таке символічне місто і місце, як Харків. Ми всі знаємо, в якій надскладній ситуації живе це місто і скільки втрат воно несе. Здавалося б, прифронтова зона фактично, а при цьому вони дивовижним чином примудряються хоч в якихось формах, але все-таки мати культурне та музичне життя. Довгий час не працювала Схід ОПЕРА — це харківський театр опери й балету, але вони все-таки знайшли можливість і відкрили в себе loft stage. Це сцена в укритті, де вони можуть повноцінно дати виставу. Там, звичайно, набагато менше місця і невелика сцена, але ця зала постійно заповнюється на всі події. Люди хочуть навіть в цих умовах прийти і подивитися оперну виставу чи балетну, концерт. Й навіть а цих складних умов там відбулася дуже цікава премʼєра — балет "Драконячі пісні" на музику Максима Коломійця. А Максим Коломієць, до речі, став першим із українських композиторів, якому замовив написання опери найзнаменитіший театр світу — Metropolitan Opera. Тобто, це теж до наших важливих подій.
Також у Харкові відбувся традиційний фестиваль Kharkiv Music Fest, який був дуже потужним до війни. Він, звичайно, сильно зменшився у зв'язку зі всіма подіями, але у 2024 році у скороченому форматі він все-таки відбувся. В ньому, до речі, взяв участь колектив, який зробив у 2024 року міжнародний прорив. Я маю на увазі Національний ансамбль солістів "Київська камерата", яким керує скрипалька Богдана Півненко. Окрім того, що вони взяли участь у Kharkiv Music Fest і привезли навіть із собою іспанського диригента Рока Фаргаса, який єдиний з іноземців погодився поїхати в Харків і диригував "Київською камератою".
