Ілюстративне фото: facebook/ukroboronprom
"Добре, що ми це відновлюємо в умовах війни"
Президент України Володимир Зеленський нещодавно зауважив, що український військово-промисловий комплекс виробив понад 100 одиниць ракетного озброєння впродовж 2024 року. Яка ваша оцінка цієї заяви і потенційно про які саме ракети може йтися?
Скажімо так – добре, що ми це відновлюємо в умовах війни. З боку України це вже певний героїзм і всіх тих людей, які над цим працюють. Зрозуміло, що постійно вимушені переносити ці виробництва, щоб вони були мобільними, і під землю їх ховати, і за кордон виводити. Це все відбувається, бо ми знаємо, що це ціль для Росії. Тому те, що ми робимо, це добре, просто треба ще враховувати, що в нас не вистачає грошей для того, щоб виробляти це все озброєння. Є дані, що наша оборонна індустрія завантажена лише на 50%. І це відбувається тому, що у нас не вистачає просто бюджету, не вистачає інвестицій, державного замовлення. Тому тут нам просто потрібно переконати наших партнерів з Європи, зі США, щоб вони в нас вкладали більше ресурсів, більше коштів, щоб ми могли це все виробляти. А я нагадаю, що наприклад у 24-му році, якщо ми беремо весь наш оборонний бюджет – це 2 трлн гривень, то лише 10% у нас йде на закупівлю озброєння і військової техніки. А решта – це зарплати нашим військовим, харчування, лікування тощо. Тому просто елементарно не вистачає фінансового ресурсу, я б сказала, і це головна проблема нашого ОПК зараз. Друга проблема – не вистачає сучасних технологій. Деякі технології ми розробили самі, які багато в чому ще сучасніші, ніж у світі. Це передусім у сфері безпілотних систем. Але є інші технології, які би не завадило, щоб із нами поділилися наші партнери. Проте вони не мають ще достатньо до нас довіри, жаліються на захист інтелектуальної власності в Україні, тому поки не дуже діляться. І третя проблема – це доступ до ресурсної бази. У нас недостатньо верстатів, недостатньо комплектуючих. Як ви знаєте, метал, порох, тротил – це дефіцит по всьому світу.
"Данія – першопроходець"
Але давайте пригадаємо приклад Данії, яка профінансувала виробництво для ЗСУ 18 артилерійських установок "Богдана". Чому таким механізмом не можуть користуватися інші наші партнери?
У тому то і справа, що Данія стала першопроходцем і показала позитивний приклад, закупила "Богдани" наші, й зараз всі інші дивляться на Данію і кажуть, що ми будемо наслідувати такий приклад. Я знаю, що вже кілька скандинавських країн, зокрема, Норвегія заявила, що наслідує приклад Данії. Потім подивимось, можливо і наші східноєвропейські партнери це зроблять. Просто повинен хтось бути рішучіший і сміливіший, і тоді будуть дивитись на його приклад. На жаль, дійсно, занадто воно повільно розвивається, але добре, що це розвивається і цей приклад є надзвичайно позитивним.
"Наш пріоритет – ППО"
Із 2022 року обсяги українського ОПК зросли у 6 разів. Наприклад, кожен другий снаряд, який сьогодні вистрілюють ЗСУ, був виготовлений вже в Україні. Про це в інтерв'ю Українському Радіо розповів виконавчий директор Українського центру безпеки та співпраці Дмитро Жмайло.
Читайте також: "Україні не раз доводилося ламати західну думку через коліно": Жмайло про План перемоги
За якими позиціями ми змогли, якщо не наростити виробництво, то бодай зробили значні кроки на цьому шляху? І чи доречно говорити про виробництво тієї ж артилерійської зброї нині?
Це передусім снаряди, це безпілотні системи. Є рух українського виробництва в напрямку досягнення паритету з Росією. Цього паритету ще не досягнуто, але ми до цього рухаємося, якщо ми будемо такими темпами нарощувати, як зараз. Тому я думаю, що зараз потрібно і більш складне озброєння, в тому числі ракетні системи. Я знаю, що є ракети близької дальності, які можуть збивати дрони, і вони недорогі мають бути. Нам така зброя зараз дуже потрібна, бо насамперед наш пріоритет – це протиповітряна оборона. Ми бачимо, що Росія наростила свої дрони і ракети, які вона запускає по нас. На цих "чорних шахедах", які Росія запускає щодня, уже порядкові номери 8 тисяч від початку року. Тобто вони вже зробили і запустили 8 тисяч. А це означає, що нам треба дуже серйозно наголошувати саме на протиповітряній обороні, на снарядах, на сировині, про яку я вже говорила. І нам треба озвучувати ці потреби партнерам не так, що ми хочемо, щоб вони нам дали всі свої ракети IRIS-T, Patriot тощо, які часто є надзвичайно дорогими, а намагатися самим уже виробляти ці всі платформи, які будуть використані для захисту неба.
Олена Трегуб. Фото: facebook/olena.tregub
"База, на якій Європа могла б будувати "арсенал демократії" в Україні".
Зрозуміло, що від розробки до пострілу досить багато часу може сплинути, і виробництва самої зброї можуть коштувати сотні тисяч або й мільйони доларів. Що і хто тут міг би нам більше допомогти? І чи достатньо у нас фахівців, які могли б виготовляти цю зброю?
Я не думаю, що в нас дефіцит кадрів, порівняно з тим, який дефіцит є, наприклад, в Європі. Я колись була присутня на слуханнях Комітету оборони британського парламенту, де розповідали, що вони взагалі не можуть залучити фахівців на свої оборонні заводи, бо, як сказала представниця парламенту, молоді британці хочуть працювати в Макдональдсі та не хочуть працювати на заводі, який виробляє підводні човни. В Україні ж є хороша математична школа, інженерна школа. А зараз в нас нова екосистема виникла – "мілтеху" так званого. Тобто сфери військових технологій, поєднання оборонного сектору з сектором IT. І подивіться, скільки зараз молодих людей, які просто раніше були програмістами, почали працювати у сфері оборони. Це ж можливий такий перехід. Це все фахівці, які освічені й готові переходити. Тому мені здається, ми якраз повинні більше підсвічувати те, що в нас ці фахівці є. І це ресурс, це база, на якій Європа могла б будувати "арсенал демократії" тут в Україні.
"Українські дрони перші змінили хід війни"
Не секрет, що дрони є надважливою складовою цієї війни. Але досить часто мені доводилося чути, що в нас, мовляв, дуже багато різних розробок, ідей, але не налагоджено повною мірою масштабоване виробництво, як у росіян. Зараз це актуальна думка чи масштабування виробництва в Україні все ж відбувається, просто не настільки швидко, як би нам цього хотілося?
У росіян дійсно масштабування відбулося швидше, ніж у нас, тому що у нас цей рух відбувався більше знизу вгору. Було багато ініціатив від людей, які йшли в державу, в той час, як у Росії він одночасно був і знизу вгору, були ініціативи від розробників, але була ініціатива згори вниз, коли вони ледь не в примусовому порядку шукали ІТ-фахівців, інженерів й казали їм: або йдеш на фронт, або сідай і роби дрони. Такий примусовий порядок, ясна річ, в Україні не працює. Тому так, Росія до цього готувалась, по-перше. Вони ці дрони почали набагато раніше розробляти, ніж ми. Просто саме українські дрони перші змінили перебіг війни, показали застосування, яке росіяни не передбачали. Тому вони ще більше приділили увагу вже тим напрацюванням, які в них вже були, і дійсно поставили і масштабували їх. Це так. Але зараз я бачу, що ми їх наздоганяємо. Ми їх ще не наздогнали, але у нас є розробки дуже хороші. Просто дійсно не вистачає масштабу, на жаль. Але це все рухається в правильному напрямку. В нас є ініціативи, наприклад Brave1, де майже 1 тис компаній, які отримують гранти на якісь нові розробки, в тому числі по дронах. Є ініціатива зброярів, де саме державні гроші ми залучаємо для українських виробників. Багато створилося акселераторів різних. Це все зараз вибудовується. Бо нам дійсно треба обігнати Росію, це всі розуміють і над цим всі працюють.
"Ця війна в тому числі на швидкість"
Була інформація від видання New York Times про те, що Україна виділила на розробку зброї всередині країни у 8 разів більше, ніж це було 2023 року. Також йшлося про те, що втричі зросло виробництво бронетехніки, в 4 рази протитанкових ракет, а тільки безпілотниками займається близько 200 компаній. Але залишається ще бюрократичний процес. На практиці стало легше пройти його і всі випробування?
Це дійсно питання, яке не до кінця вирішене. Багато зараз проводиться різних нарад, форумів із виробниками зброї, які говорять, що держава має лібералізувати і дерегулювати цей ринок. Щоб їм стало легше, щоб вони не виводили всі виробництва в Польщу, за кордон і не платили там свої податки. Це дійсно правда, на жаль, система ще багато в чому радянська і не реформовані ці всі структури. Але мені здається, що воно рухається в правильному напрямку, просто воно має рухатись набагато швидше. Тому що ця війна в тому числі на швидкість. Хто перший виграє ці перегони озброєнь, той може здобути перемогу у цій війні. І я думаю, що наша влада це дуже чітко повинна усвідомити.
