Президент України Володимир Зеленський представив План перемоги на засіданні Європейської ради у Брюсселі. Фото: president.gov.ua
Україна демонструє лідерство
Чому тема ядерної зброї виникла зараз?
Ця тема виникла через несприйняття багатьма нашими західними партнерами пункту щодо негайного запрошення України до НАТО. Захід зараз роздумує, як скласти всю цю конструкцію щодо можливого початку перемовницького процесу. І, відповідно, Україна, яка також демонструє лідерство у цьому питанні, постійно наголошує на тому, що ми готові до будь-яких перемовин. Але перш ніж сідати за стіл із Росією, потрібно дуже добре їй завдати ударів, щоб вся та позиція Москви була не така сильна. І, відповідно, ми намагаємося рухатися до цього плану.
Запрошення до НАТО – це той політичний крок, який ми хочемо отримати зараз, щоб нарешті зняти всі ці дискусії про можливий статус позаблоковості України. Коли немає підтримки, ми змушені пояснювати ті альтернативи на Заході, як ми можемо забезпечити наші гарантії безпеки. Це точно не означає – і президент абсолютно правильно підтвердив, що Україна буде розробляти ядерну зброю. Але всі ці питання, які обговорювалися, це питання нашого виживання — як держави і як нації. Тому дуже важливо, що навіть в таких перемовинах з Трампом, особливо в період розпалу виборчої кампанії, зростає градус цієї риторики.
"Нам не раз доводилося ламати західну думку через коліно"
Тепер до реакції партнерів. Олаф Шольц відмовився підтримувати основні пункти Плану перемоги Зеленського. Він раніше заявив, що готовий поговорити з Путіним про мир в Україні. Тож як зараз Україні вести переговори, вибудовувати дипломатичну лінію, враховуючи суттєвий вплив Німеччини у НАТО?
Суттєвий вплив Німеччини у НАТО був завжди, зокрема на процес підтримки України. Я нагадаю, як ми важко від Німеччини отримували "Гепарди" і "Леопарди". Опір Берліна для нас не новий. Ми будемо рухатися своїм маршрутом. Нам зараз важливо згуртувати прибічників Плану перемоги: уже висловилися на підтримку країни Балтії, Польща, Данія. Берлін і Вашингтон поки що десь перебувають в одній позиції. Вони далі намагаються дотримуватися своєї так званої "програми управління ризиками своєї політики", яка зараз, на жаль, не про перемогу України, а про неможливість поразки України у цій війні. Радники Байдена висловилися, що вони зараз більше працюють над планом, як посилити Україну на полі бою як можливість до більш сильних переговорних позицій. Для нас це нічого не змінює, нам не раз доводилося ламати західну думку через коліно. Тому і в цьому питанні буде так само.
"Потрібна підтримка Східного флангу НАТО, аби вплинути на Берлін та Вашингтон"
Чи можна говорити про цілісне сприйняття Плану перемоги Зеленського, яке він виголошував у Брюсселі і в контексті НАТО, і в контексті ЄС?
Польща також виступила на підтримку Плану перемоги, зокрема першого його пункту. Ще й наголосила, що вони не змінювали своєї політики ще із 2000 років. Так що в цьому питанні Варшава з нами. Щодо прийняття нашими союзниками, то всі хоча б визнають важливість цього плану, і, зокрема, і в президента був досить нормальний візит до Ради Європи, і всі ті перемовини, які відбулися, потихеньку зрушують цю громадську думку на рівні Європейського Союзу. Тому нам зараз дуже важливо якомога більше переконати наших західних партнерів, щоб це була не тільки Балтика, Польща, Данія, щоб це були і країни Скандинавії, і глобально всі країни Східного флангу НАТО. Чим більше в нас буде підтримки, тим більше ми будемо долучати саме до нашого плану наших союзників. І, врешті-решт, і Вашингтон, і Берлін змушені будуть погодитися і виконати хоча б левову частку всіх цих пунктів.
Угорщина й далі тисне свою лінію комунікації в інтересах Москви
Заяви Орбана щодо мирного плану досить категоричні, він не сприймає цей план, говорить про мирні переговори, блокує виділення грошей для України. Як можна оцінити його позицію, наскільки вона впливова?
Глобально Орбан і Фіцо – це два прізвища, які свідчать про глобально початок деградації західної демократії і західного світу. Поки що і Будапешт, і Братиславу абсолютно влаштувала повна капітуляція України, тому що вони розуміють, що цього не відбудеться, що ЄС і НАТО все одно будуть підтримувати Україну. Відтак на своїй антиукраїнській риториці вони просто-напросто виторговують собі більше додаткових преференцій з боку Москви. Відповідно їхня економічна співпраця лише посилюється. Крім того, вони це також використовують як карту у своїй внутрішній європейській політиці, щоб схвалювати кредити та додаткову допомогу. Основними країнами ЄС і основними донорами є Німеччина, Франція і потім вже йдуть інші країни. Їхня позиція залишається мега деструктивною, зокрема Угорщина заблокувала 6,5 млрд євро, яка мала надійти Україні в рамках Європейського фонду миру, також 35 мільярдів євро кредиту від Європейського Союзу від заморожених російських активів і ще 15 мільярдів мають надати Сполучені Штати Америки. Вони далі дотискають свою лінію комунікації в інтересах Москви. Разом з тим зараз на рівні ЄС і шукаються додаткові механізми, щоб обійти можливість заборони будь-якого члена Європейського Союзу, щоб ми все-таки отримали обіцяну допомогу. І от надходження коштів від заморожених російських активів мають стати ледь не основними у військовій допомозі нам на наступний рік.
"Говорити саме з позиції сили, а не заглядання і думання про інтереси європейських партнерів"
Що зараз відбувається на україно-американському треці?
Тривають консультації, зокрема щодо Плану перемоги. Можливо ми не отримаємо швидкого виконання всіх пунктів, але союзники точно не зможуть на нього не реагувати і хоча б часткове виконання наших вимог обов'язково відбудеться. Зараз Байден є частиною передвиборчої кампанії штабу Каміли Гарріс. Відповідно він зосереджений більше на внутрішніх питаннях. Стосовно того, чи хотів би він зробити крок на підтримку України, фінальний акорд своєї кар'єри – так, це дійсно обговорюється і обговорюються формати цього можливого кроку. Але нам не потрібно зачаровуватися і думати, що це може бути щось, наприклад, під час засідання Рамштайну чи інших подій. Тому що все-таки американська політика має досить багато запобіжників і який це може бути формат – залишається питанням відкритим. Такий варіант абсолютно можливий. Нам у вигляді що перемоги Гарріс, що перемоги Трампа потрібно просто-напросто виконувати свої домашні завдання. І розмова з двома політичними силами основними – це є безпрограшний варіант. І навіть підняття риторики з Трампом – це так само частина реалізації цього плану, тому що Трамп сам піднімає високо дуже ставки і завжди цінує позицію сили. Тож Україна зараз у зовнішній своїй комунікації намагається говорити саме з позиції сили, а не з позиції заглядання і думання про інтереси європейських партнерів.
Щодо спільного збиття російських ракет, то свого часу в НАТО це відкинули. Наскільки зараз реально повертатися до цієї теми з практичним вирішенням? Що могло би стати каталізатором такого рішення НАТО?
Щодо Румунії, то їм трішечки простіше, бо вони досить-таки швидко змогли підписати договір зі Сполученими Штатами Америки і в найближчі роки до них надійдуть вже F-35 для посилення їхнього повітряного простору. Щодо спільного збиття будь-яких цілей над Україною, то це не нова наша позиція. Що може змінити їхню думку? Я раджу звернути увагу на ті всі договори, які ми підписали останніми тижнями щодо посилення нашого військово-промислового комплексу, щодо розгортання на нашій території спільних підприємств виробництва снарядів 155 калібру, 105-міліметрового калібру, спільного виробництва дронів, спільних ліній з виробництва і ремонту західної техніки, що також дуже важливо. І це всі договори, які мають реалізовуватися в короткостроковій перспективі. Змінити думку можливо, якщо західні партнери бачитимуть, що у цих спільних підприємствах є їхні гроші, гроші їхніх платників податків. Відповідно для захисту цих об'єктів нам потрібно рішення щодо спільного збиття ППО. Чим більше буде західного бізнесу в Україні, тим швидше і партнери будуть більш поступливі щодо зняття обмежень і щодо цього рішення. Наприкад, якщо у нас буде реалізовано проєкт, наприклад, з Rheinmetall – великою збройною компанією, і голова якої точно має вплив на внутрішню політику Німеччини.
Важелі стримування Росії мають ґрунтуватися виключно на силі
Пасаж Володимира Зеленського, який він вжив щодо не ядерних сил стримування. Що це може бути конкретно, які засоби, які сили та засоби можуть за цим стояти?
Йдеться про два види озброєння: балістичні ракети дальнього радіусу дії strike missile crisis. Це, зокрема, ракетна програма, яка обслуговується, виробляється основними країнами – Німеччина, Італія, Велика Британія і Франція – власне до цих країн в першу чергу звертався Володимир Зеленський і відвідував їх. Також про ракети американського виробництва Tomahawk дальністю ураження 2 500 км, які могли б бути розгорнуті на території України, які могли б обслуговуватися і нашими, і західними спеціалістами і щодо яких додавався погоджений список цілей. Що у разі нового витка агресії ці ракети були б направлені на знищення стратегічних оборонних підприємств РФ, а точніше будь-якого її оборонного потенціалу. Відповідно це абсолютно робоча ідея. Окрім запрошення до членства до НАТО, ми шукаємо варіанти та інші важелі стримування. Тому що важелі стримування Росії мають ґрунтуватися виключно на силі. Всі інші формати просто-напросто неробочі.
Рівень нашого військово-промислового комплексу з 2022 року зріс у шість разів
Щодо виробництва тих партнерських різних речей, які відбуваються на території України і навіть за межами, але які відбуваються в партнерстві України і інших держав. Наскільки зараз можна оцінити ці потужності, це виробництво, на якому рівні?
Глобально рівень нашого військово-промислового комплексу з 2022 року зріс у шість разів. Це підтверджував Блінкен під час своїх останніх візитів до Києва. Якщо говорити про обіг, то зараз це 10 млрд доларів США. І вся ця сума продовжує зростати. Глобально наш військово-промисловий комплекс може за умов належного фінансування від наших західних донорів зрости до 20 млрд, а то й до 30 млрд – масштабуватися куди є. Це, звісно ж, спільні підприємства з ремонту техніки, виробництва дронів, виробництва снарядів, кожен другий снаряд, зокрема і натівського калібру виготовлений в Україні. І ця робота триває і розвивається. Крім того, Естонія готова і думає закупати деякі зразки української зброї для посилення, тому що ті всі програми, які розвиваються, це програми, відповідно до стандартів Північноатлантичного альянсу. Але глобально нам потрібно зараз досягти і тут від партнерів важливого зрушення, щоб експортувалися не тільки гроші, верстати і відкривалися підприємства, а щоб і експортувалися західні технології. Нам потрібно швидко перестрибнути цей крок досліджень і отримати уже західні компоненти, щоб виводити нашу зброю на якісно новий рівень. Це трек, над яким зараз працює Україна. Весь західний військовий промисловий комплекс не може впоратися з тими темпами ведення війни. Тому ми кажемо: "Якщо не можете швидко виробляти і надавати зброю самі, будь ласка, вкладайте в наші підприємства". Частка приватних компаній в нас зростає, частка законтрактованих, нових підприємств, які надають у користування або у тестування, або вже безпосередньо передають зброю Силам оборони України також зростає. Але потрібно добитися не тільки кількісних, але і якісних змін у нашому ВПК. І без союзників нам це буде зробити важко.
Що нам заважає на теперішньому рівні технології зробити аналог Tomahawk?
Аналог Tomahawk нам заважає зробити те, що нам потрібно, крім технологій, ще пропрацювати питання потужностей. Нині, наприклад, ми активно розвиваємо нашу ракетну програму. І одна із основ, яку ми взяли – це глибока модернізація ракети R-365 від "Нептуна", яка пройшла випробування і вже вражає цілі на відстані від 400 до 700 км. Тому ми продовжуємо всі наші дослідження, наш розвиток. Саме технології – це те, що нам потрібно, щоб в нас з'явилася і більш серйозна балістика. Звісно ж, тут є політичне рішення, тому що всю цю зброю, зокрема, у нас забрали в 1990 роки під гарантією Будапештського меморандуму. Але ми точно намагаємося відновити всі ці потужності. І саме в технологіях, і в політичному аспекті лежить основне питання.
