"Цей закон дає можливість звузити рамки корупції" – Сорока про усунення впливу на лікарів "фінансових стимулів"

"Цей закон дає можливість звузити рамки корупції" – Сорока про усунення впливу на лікарів "фінансових стимулів"

Цей закон дає можливість звузити рамки корупції і наблизити наше законодавство до європейського. Так прокоментував Українському Радіо ухвалений Радою закон, який забороняє лікарям призначати препарати під впливом прямих чи непрямих "фінансових стимулів", президент Українського медичного клубу, заслужений працівник охорони здоров'я України Іван Сорока. За його словами, абсолютна більшість лікарів практикує етично. Тож цей закон їм загалом і не потрібен. Проте позиція МОЗ полягає у тому, щоб "максимально упередити різноманітні корупційні моменти" і поступово збільшувати спроможність держави проводити лікування коштом бюджету. "Чим швидше закінчиться війна, чим краще працюватиме економіка, тим більше наша держава буде спроможна надавати безоплатних ліків в систему "Доступні ліки". І тут уже не буде ніяких стимулів, наприклад, для лікаря. А фармацевтична компанія, навпаки, буде намагатися знизити ціну на препарат, щоб потрапити в цю програму", – підсумував Сорока. 

0:00 0:00
10
1x
Програма:
Ведучі:

Ілюстративне фото із сайту Pixabay 

Більшість лікарів у своїй практиці застосовує етичні методи роботи

Верховна Рада України ухвалила в другому читанні законопроект, який забороняє лікарям призначати препарати під впливом "фінансових стимулів" від фармацевтичних компаній. Чи означає це, що ті часи, коли лікар виписував якісь ліки і радив купувати їх у певній аптеці тепер уже минуть назавжди?

Я думаю, що насправді вони минули вже доволі давно і більшість лікарів у своїй практиці застосовує етичні методи роботи. Зі своїми пацієнтами я саме так і роблю. По-перше, обговорюю плани лікування, різноманітні можливості лікування... Фармакотерапія, безперечно, є одним з важливих елементів процесу лікування, але не є основним. Тому що спілкування з пацієнтом, реабілітація, різноманітні інші методи лікування є комплексом загалом для лікування пацієнта. Але лікарі завжди взаємодіяли з виробниками ліків, медичного призначення, медичної техніки, функціональних харчових продуктів. Бо це важливо, перш за все, для отримання лікарями нової інформації. Я пам'ятаю початок 90-х років, коли старі радянські методи отримання інформації були повністю знищені, була знищена і система фармацевтичного забезпечення, і це був виклик. Але іноземні і українські фармацевтичні виробники приходили до лікарів, перше за все, з інформацією про нові методи лікування, нові препарати, стандарти лікування. І це зіграло доволі позитивну роль у тому, що українські лікарі стали долученими до міжнародних протоколів. Що ж до ось таких стимулів. Насправді, якщо ми говоримо про великих виробників, то вони мають комплаєнси і їм просто прямо заборонено їхніми штаб-квартирами проводити таку роботу. Можливо якісь маленькі виробники, які хочуть покращити своє фінансове становище, ще застосовують такі моменти.

Позиція МОЗ у тому, щоб упередити можливі корупційні моменти

А яка ситуація з тим, що пацієнту потрібно виписати, умовно, ацетилсаліцилову кислоту, а назв препаратів і виробників безліч? На що тут орієнтуються лікарі? 

Якщо ми говоримо про ацетилсаліцилову кислоту, то дійсно є десятки виробників і лікарських форм. Вони також відрізняються за своїми фармакодинамічними показниками, є різні форми дозування. І якраз лікар, отримавши цю інформацію від державних джерел (Міністерства охорони здоров'я, Державного експертного центра, Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками) ухвалює виважене рішення щодо призначення цих препаратів. Якраз позиція Міністерства охорони здоров'я і міністра полягає в тому, щоб максимально цим законом упередити різноманітні корупційні моменти, коли хтось може якимось чином стимулювати призначення тих чи інших препаратів.

Тобто призначення конкретного препарату  також може вважатися "фінансовим стимулом"?

Якщо лікар отримає за це гроші, то це буде фінансовий стимул. Але якщо він працює багато років, має гарний клінічний досвід застосування цього препарату, у нього немає випадків побічних ефектів, неефективності, і коли він виписує рецепт, наприклад, в електронній медичній інформаційній системі (МІС), то він пише тільки міжнародну назву цього препарату. А пацієнт уже самостійно або за допомогою фармацевта обирає той чи інший препарат. Теж саме стосується і, наприклад, продуктів, які відпускаються за державною програмою реімбурсації "Доступні ліки", де ті чи інші препарати можна отримати безплатно або з мінімальною доплатою за призначенням лікаря. 

Іван Сорока. Фото: facebook/ammnetua

Інформація про препарати відкрита і доступна

Чи може сам пацієнт контролювати процедуру призначення ліків, якщо у нього є якісь сумніви чи побоювання? 

Так, пацієнт може зайти в різноманітні інформаційні системи, ресурси – це і відкриті джерела МОЗ, і Державного експертного центру – і подивитися, які там препарати зареєстровані, які є аналоги. Тобто ця інформація відкрита і доступна. Але ж коли я призначаю якісь ліки пацієнту для лікування, наприклад, гіпертонічної хвороби, то в рецепті я виписую міжнародну непатентовану назву. Тобто зареєстрованих виробників може бути десятки, а він може обрати будь-який препарат. І це позиція міністерства і взагалі української медичної експертної спільноти та членів Українського медичного клубу. Ми за те, щоб максимально зробити призначення прозорим. А прозорим воно буде лише тоді, коли воно буде, наприклад, електронно зафіксованим. Тоді можна буде реально подивитися, які препарати виписує той чи інший лікар. Чи є якась упередженість в його рекомендаціях, чи немає. І для того, щоб цього не було в усіх рецептах виписується не якась конкретна пігулка з конкретною назвою, а препарат за міжнародною непатентованою назвою.

Вибір на боці пацієнта

Знаємо, що є дорогі ліки і відносно дешевші аналоги. Як працюватиме ця норма закону щодо аналогів?

Насправді, вся ланка вибору тут лежить на пацієнті. Завжди, дорожчими є препарати зарубіжних компаній, тому що включаються інструменти, наприклад, валютних курсів, розмитнення, тощо. Або оригінальні препарати, тобто ті, які були першими в лікуванні тих чи інших хвороб, патологій. Вони також зазвичай дорожчі, тому що компанії-розробники вкладають десятки мільйонів або мільярди доларів чи євро в їх розробку. Через певний час, коли проходить патентний захист у цих продуктів, генеричні препарати можуть придбати ліцензії і вони, зазвичай, можуть бути дешевшими. І тут знову вибір на боці пацієнта. Хоча, безумовно, це краще робити, обговоривши всі ці питання зі своїм лікарям. 

"Цей закон дає можливість звузити рамки корупції"

Але часто при виборі препаратів люди керуються навіть тим, що побачили в Ютубі. Що з цим робити? 

Найкращий рецепт вирішення цієї проблеми, і це гарна позиція МОЗ, полягає в тому, щоб максимально збільшувати спроможність держави проводити лікування за гроші державного бюджету. Тобто ми сплачуємо податки, відповідно ми маємо отримати якісну медичну допомогу. І ця медична допомога за програмою державних гарантій для пацієнта має бути безоплатною. Тому чим швидше закінчиться війна, чим краще працюватиме економіка, тим більше наша держава буде спроможна надавати безоплатних ліків в систему "Доступні ліки". І тут уже не буде ніяких стимулів, наприклад, для лікаря. А фармацевтична компанія, навпаки, буде намагатися знизити ціну на препарат, щоб потрапити в цю програму. Тому що чим більша буде конкуренція входу в цю програму, тим більше фармацевтичні компанії будуть старатися, щоб ціни на їхні продукти були меншими. От це буде краще. Тобто, чим більше буде спроможна наша економіка і ми взагалі робитимемо це для пацієнта безплатно, тим це буде краще. А у фармацевтичних компаній, як був, так і залишиться обов'язок інформувати своїх споживачів, а це як пацієнти, так і лікарі, провізори-фармацевти, про дію цих препаратів, про можливості застосування, про сучасні клінічні протоколи і клінічні дослідження, в яких вони брали участь. Тобто, насправді, цей закон дає можливість звузити рамки корупції і привести наше законодавство більш до світового і європейського. А, насправді, якщо лікар працює етично, то цей закон і не потрібен. Якщо ж ні, то пацієнту такого лікаря треба обходити боком, а державним органом контролю зробити так, щоб такі лікарі не мали можливості працювати в нашій державі.