"Спека є проявом хронічного захворювання" — метеорологиня про зміни клімату

"Спека є проявом хронічного захворювання" — метеорологиня про зміни клімату

Нинішня спека є проявом хронічного захворювання і про такі аномалії науковці попереджали давно, констатує метеорологиня, завідувачка лабораторії прикладної кліматології Українського гідрометеорологічного інституту ДСНС та НАН України Світлана Краковська. В інтерв'ю Українському Радіо вона зауважила, що глобальні зміни клімату почалися не сьогодні, просто їх помічати стали тільки з появою екстремальних явищ. Тож навіть якщо зараз ми всі перестанемо викидати, наприклад, додаткові парникові гази, їхня концентрація в атмосфері одразу не зменшиться. "Проявів назад нам теж доведеться чекати десятиліттями", – вважає Краковська. На щастя, причини таких аномалій відомі й "ми можемо на це впливати", – додала експертка. 

0:00 0:00
10
1x

Ілюстративний колаж із сайту Pixabay

Нинішня спека – це аномальне явище

Клімат в Україні помірно континентальний. З одного боку, зараз спека вибиває всіх з колій і здається, що нарешті настали ті зміни, про які говорили. З іншого боку, літа ж у нас були спекотними і раніше. Чи тут уже варто говорити про аномальні явища?

Порівняно із минулим, звичайно, це аномальні явища. Тому що літа були спекотні, але не були спекотні з такими температурами і так довго. Тобто цей період все ж таки є аномальним, навіть порівняно з минулим. Тут, звичайно, є багато про що сказати, я багато про це говорила раніше і в ефірі Українського Радіо. І мені дуже сумно, що мої прогнози справдилися. 

Ми знаємо причину і можемо на це впливати

Чи можна говорити, що ці зміни клімату вже почалися і наскільки їх можна вважати незворотними?

Ці зміни почалися давно, але їх помітили тільки із цими екстремальними періодами або явищами. Люди почали на це звертати увагу, тому що науковці і попереджали, і всілякими способами намагалися привернути увагу суспільства. По-перше, ми можемо на тільки констатувати факт того, що це відбувається. Ми знаємо причину. А коли ми знаємо причину, ми можемо на це впливати. Відповідно, ми маємо усунути цю причину, і тоді, напевно, нам стане краще.

"Треба розуміти, наскільки людина вплинула"

Які основні причини того, що відбувається – парникові гази, діяльність людини і загалом всього живого на землі?. Наскільки це впливає, що додається ще і наскільки спрацьовують програми, покликані бодай уповільнити ці зміни клімату? 

Причини ви правильно озвучили – це вплив людини на клімат. Це, я думаю, вже беззаперечно і про це вже всі знають. Але треба розуміти, наскільки людина вплинула, наскільки треба призупинити, і скільки ми ще будемо чекати. Якщо ми чекали таких явних проявів десятиліттями, то, відповідно, і проявів назад нам теж доведеться чекати десятиліттями. І це теж треба розуміти, що ці зусилля, напевно, і не будуть такі видимі в перші роки. Але їх треба робити, систематично і на всіх рівнях. Тут теж треба говорити не тільки про глобальний клімат, а й якісь регіональні такі прояви. В цілому зрозуміло, що заходи, які пропонуються щодо адаптації або запобігання зміни клімату (озеленення, якісь інфраструктурні проєкти, як білі дахи чи блакитні струмочки в місті) приносять свій результат досить швидко. Тобто це можна побачити швидко, бо температура буде на це реагувати. 

Ми в циклі "природного похолодання"

А як щодо самої планети, де у вимірі тисяч чи мільйонів років теж відбуваються свої процеси і в корі, і океанічних течіях? Тут теж тільки людина винна чи не зовсім?

Звичайно є і природні цикли, але тут треба розуміти часові масштаби цих природних циклів. Дійсно, є певні цикли, які тривають і мільйони років, є тисячі років, є сотні років. Приміром, індустріальний період. Тут уже 150 років ми точно можемо нарахувати. У нас була власна система спостережень, моніторингу, тобто ми можемо абсолютно довіряти всім цим вимірам. І абсолютно чітко простежується, наприклад, 60-річні цикли. І наразі, я вже багато про це говорю, ми перебуваємо в циклі "природного похолодання". Але треба розуміти, що від циклу до циклу, якщо ми говоримо про глобальну середню річну температуру, то вона змінюється плюс-мінус на 0,2-0,3°. Тобто ми цього практично не помічаємо. У певні роки, так, є більше якихось екстремальних явищ. В інші роки їх менше. Тобто так воно було і людина більш-менш у стабільних умовах розвивалася. Але наразі ми у фазі "природного похолодання". І, до речі, це було дуже важко комунікувати, тому що всі наукові розрахунки казали про те, що з 2000 року ми маємо йти до похолодання. Але не сталося, як гадалося. І, чесно кажучи, це дуже турбує науковців.

Щодо течій. Океанічні течії теж можуть визначатися і атмосферними процесами, бо йде взаємодія океану і атмосфери. І якщо ви дивилися на карти аномалій температури, то, можливо, помічали, що є така "блакитненька" аномалія. Там температура падає. Ця плямочка знаходиться в північній Атлантиці й це теж наслідок глобального потепління.

Чи йдеться зараз про те, щоб змінити класифікацію визначення кліматичних зон? Як загалом це відбувається?

Класифікація пристосована до тих умов, які були. Тобто, ми жили у певних стабільних умовах і зробили собі таку класифікацію, щоб нам було зручно розрізняти, де який клімат. Потім ми прив'язуємо до цього економіку і інші параметри. Це для тих, хто використовує кліматичну інформацію. Із потеплінням, звичайно, змінюється і температурний режим, і режим випадання опадів. Чи треба змінювати класифікацію? Не знаю, я б сильно не замислювалася. Для мене це не настільки головне, як те, що відбувається.

Світлана Краковська. Фото: facebook/new.uhmi.org.ua

Спека – це прояв хронічного захворювання, яке називається "зміна клімату"

Нинішню спеку в Україні пов'язують із явищами, що відбувається на африканському континенті, і через це ми потерпаємо зараз. А хіба раніше до нас не приходила звідти така спекотна погода?

Звичайно, приходила. Але ми говоримо про зміну клімату і глобальне потепління, тобто загальний фон, який вже піднявся. І синоптична ситуація, яка тут і зараз, є проявом хронічного захворювання. Тобто, коли в людини є хронічне захворювання, в неї можуть бути різні прояви. І ця спека є проявом хронічного захворювання, яке називається зміна клімату. Так склалися обставини, циркуляція склалась так, що це африканське повітря до нас прийшло, його заблокували і воно довгий час перебуває над територію України. Відбувається нагрівання поверхні і відповідно повітря. Я вам більше скажу. Я трохи боюсь про це говорити, тому що можна сприйняти неоднозначно, але всім відомо, що в Європі, наприклад, зміна клімату зараз йде швидшими темпами, ніж будь-де. Однією з причин цього є те, що повітря в Європі стає чистішим. Тобто, прозорість атмосфери стає більшою і, відповідно, більше сонячного проміння потрапляє на підстильну поверхню. Але це не означає, що треба продовжувати викидати забруднюючі речовини. 

Із підвищенням температури на 1,5° кількість екстремальних злив збільшується удвічі

Якщо говорити про якісь аномальні погодні явища – град, шквали, смерчі, які донедавна вважалися нетиповими для нас. Чи можна сказати, що це стане нормою для України в майбутньому?

Ми зараз багато говоримо про температуру, але ми маємо розуміти, що з підвищенням температури збільшується випаровування. Якщо є волога, то вона буде випаровуватися. В атмосфері її буде більше, потім вона може конденсуватися і вилитися більшою зливою. Більше того, хмари можуть розвинутися до більших висот, а там холодніше, і тоді град, який там сформується, може дорости до більших розмірів. І це те, що ми зараз бачимо. Тому до цього, на жаль, треба звикати. Тому що з підвищенням температури на 1,5° кількість екстремальних злив збільшується приблизно у 2 рази. Тобто вони йдуть частіше і їх інтенсивність може бути навіть у 1,5 рази більша.

Через 10 років така спека, як зараз, буде притаманна всьому літу чи це все ще будуть короткі періоди у межах кількох тижнів?

На жаль, ні. Якщо навіть зараз ми перестанемо викидати додаткові парникові гази, то того, що є вже в атмосфері, буде достатньо для того, щоб по інерції система продовжувала рухатися в тому самому напрямку. Ми, на жаль, не можемо так зупинитися. Це як потяг, який набрав швидкість, його не можна зупинити дуже швидко.

Про засади кліматичної політики

Чи обговорюються певні програми адаптації до нових погодних умов на державному рівні, в науковому середовищі? Як це взагалі відбувається і що передусім розглядається для адаптація, зокрема, нашого побуту? 

Ви абсолютно праві, тому що саме ця адаптація вперше вийшла на рівний рівень із запобіганням ще в Паризькій угоді. Тобто там казали і про запобігання, і що вже треба адаптуватися. Із приводу адаптації на індивідуальному рівні, зрозуміло, що кожен має робити те, що може. Звичайно, має це відбуватися і на державному рівні. І два дні тому в першому читанні був ухвалений закон про засади кліматичної політики, в якому також є пункти про адаптацію. Там прописано, що Україна має розробити Стратегію адаптації до зміни клімату, зробити оцінку ризиків вразливості територій, економічних секторів на національному рівні, на регіональному і на локальному рівнях.  Більше того, ми щойно завершили проєкт, підтриманий Єврокомісією, де ми розробляли стратегію адаптації до зміни клімату для 3-х пілотних областей – Миколаївської, Івано-Франківської та Львівської. Вони різні. Ми апробували методику, і наразі готові зробити це для інших областей.

Про що саме йдеться? 

Йдеться про те, що ми оцінюємо, як саме, на скільки зміниться клімат у перспективі – до середини сторіччя і до кінця сторіччя. Це такий стратегічний вимір, великий, але для багатьох секторів економіки це важливо. Це важливо для інфраструктурних проєктів, для будівництва,  практично для кожної галузі. Для кожної області ми оцінювали 16 секторів. І ми запропонували ще й заходи, які можуть бути для того, щоб пом'якшити наслідки тих змін клімату, які напевно будуть.