"Це хороша новина" — військовий експерт про визволення острова Нестрига

"Це хороша новина" — військовий експерт про визволення острова Нестрига

"Це хороша новина". Таким чином військовий оглядач Денис Попович прокоментував в ефірі Українського Радіо поліпшення українськими воїнами свого становища на Херсонщині та взяття ними під контроль острова Нестрига в дельті Дніпра. Як повідомляв напередодні головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський, на Херсонському напрямку нашим підрозділам вдалося просунутись у районі Велетенського та встановити контроль над островом Нестрига. Велетенське розташовае на правобережжі Херсонщині – поряд із дельтою Дніпра. Створюється передумова для підтримки плацдармів, які ЗСУ мають на лівому березі Дніпра, констатує Попович. Водночас він прокоментував бої за Часів Яр (Донеччина). "Ворогу вдається просуватися, і це просування локальне. Але такі просування накладаються", — каже експерт.

 

 

0:00 0:00
10
1x

Ілюстративне фото: pivdenukraine.com.ua

Визволення острова Нестрига сприяє підтримці плацдармів ЗСУ

— Сили оборони України звільнили острів Нестрига на Херсонщині. Наскільки це важливо.

— Це хороша новина на тлі того просування, яке є у ворога на Сході. Зменшується контроль ворога над нижнім руслом Дніпра. Відповідно, контроль збільшується у нас. Тобто створюється передумова для того, щоб підтримувати ті плацдарми, які є на лівому березі Дніпра. І це дуже добре. Але виникає питання, яким чином ми будемо ці плацдарми використовувати. І чи будуть у нас сили для того, щоб ці плацдарми розвивати? Поки що перебуваємо в ситуації, коли росіяни не можуть нічого зробити, і ми там тримаємось.

На Донеччині ворог локально просувається

— Яка ситуація в Часовому Яру?

— Уся Донецька дуга дуже проблемна. Попри те, що ситуація в Часовому Яру справді дуже складна і ворог намагається його охопити, ведучи бої за Іванівське, а саме — заходячи з півдня на це містечко й намагаючись зайти на територію Часового Яру, але зараз у Часовому ворога немає. Втім є просування на інших ділянках фронту. В Очеретине ворог вводить нові сили, і чим далі, тим менше для ЗСУ буде можливості обрізати цей "язик", яким окупанти туди вклинилися. Нижче — це Курахівський напрям. Там насправді все лягло в одне русло. Тобто нестача боєприпасів та людей зумовлює той факт, що ворогу вдається просуватися. Це просування має локальний характер. Але локальні просування накладаються, і таким чином створюють доволі тривожну ситуацію. 

— А що у росіян стратегічно може вийти з цих локальних просувань?

Це тактична підготовка — створення поля бою для того, щоб просуватися далі. Тобто ми кажемо про певний наступ окупантів, який може бути в травні й на початку літа. Зараз там намагаються створити для цього передумови. Відтак ці наступальні дії — це саме створення таких передумов.


Денис Попович. Фото: detector.media

І F-16, і ATACMS можуть мати вплив на зупинку ворожого наступу

— Як ми можемо зашкодити створенню цих передумов? Що тут можуть зробити F-16, про які вже є заяви, зокрема міністра оборони США Ллойда Остіна, що вони от-от з'являться?

Можливо, F-16 з'являться на початку літа. А це може бути перша чи друга половина червня. У нас проблеми вже є зараз. Історія, яка була пов’язана з паузою у допомозі від Сполучених Штатів (понад піврічне зволікання Палатою представників Конгресу США з ухваленням пакету допомоги Україні – ред.), відіграла величезну роль. Тобто, не було відповідної кількості боєприпасів. Крім того, є нестача людей. І це все зумовило сьогодні той ворожий наступ, який зараз є на Сході. І це визнається на офіційному рівні. F-16 — це перспектива. Питання — скільки буде цих F-16? Їх буде 6, 12 чи 24? Дуже велику роль відіграє їхня кількість. Ми зараз точно не знаємо, яка буде кількість цих літаків. Ми постійно говоримо про один засіб, який, на нашу думку, може мати суттєвий вплив на ведення боїв. То в нас були ATACMS, то тепер ми кажемо про F-16... Втім це має бути комплексний вплив. І F-16, і ATACMS, і різні засоби ураження, які можуть мати вплив на зупинку цього наступу росіян. Але треба ще туди людей (у лави ЗСУ – ред.) для того, щоб можна було ротацію проводити.


Твердопаливна балістична ракета класу земля-земля ATACMS. Фото: army.mil

КОНТЕКСТ

ATACMS (англ. Army TACtical Missile System — "Армійська тактична ракетна система") — твердопаливна балістична ракета класу земля-земля виробництва американської компанії Lockheed Martin. Дальність застосування – до 310 км (це дозволяють деякі модифікації, зокрема MGM-164 ATACMS 2000, MGM-164 ATACMS 2000 MOD). За даними військових експертів, Україні передали модифікацію MGM-140A ATACMS Block 1 дальністю 165 км. Але її бойова частина є касетною і містить 950 суббоєприпасів. Кожен із них – невелика бомба з металевою оболонкою та уламками. Тобто, спрощено кажучи, одна ракета б'є по цілі майже тисячею невеликих бомб. І площа враження лише одним таким суббоєприпасом (бомбою) – 15 метрів. Така ракета, зокрема, є ефективною зброєю проти аеродромів противника, на яких той тримає по кілька літаків, гелікоптерів. Ці ракети ATACMS запускають з установок РСЗВ HIMARS або MLRS, які ЗСУ ефективно використовує проти російських окупантів ще з літа 2022 року.

Данія, Нідерланди, Норвегія та Бельгія зобов'язалися відправити в Україну близько 45 винищувачів F-16 – цього вистачить для трьох невеликих ескадрилій, зазначало BBC.

До літа нинішнього року 12 українських пілотів після 10-місячного навчання у Данії, Великій Британії та США будуть готові до польотів на винищувачах F-16. Але до літа в Україну буде доставлено тільки шість літаків із приблизно 45-ти, обіцяних європейськими союзниками. Це стверджувало 11 березня американське видання The New York Times. За його даними, до кінця незрозуміло, коли і скільки літаків нададуть окремі європейські держави, як швидко вдасться підготувати пілотів і де Україні взяти достатню кількість фахівців, які зможуть належним чином обслуговувати ці винищувачі (для кожного літака потрібно від восьми до 14 осіб персоналу).

Загалом навчання українських пілотів на F-16 відбувається дуже швидко, бо триває не роки, а місяці. Однак воно все одно займає більше часу, ніж сподівалися Україна та її союзники, оскільки українські пілоти стикнулися з необхідністю освоїти англійську мову та західні техніки пілотажу, аби ефективно використати F-16.