"Польські фермери в полоні ілюзій". Боярчук про блокування кордону з Україною

"Польські фермери в полоні ілюзій". Боярчук про блокування кордону з Україною

Падіння цін на агропродукцію має глобальний характер, тому теза, що буцімто українське зерно підкосило польський ринок є міфом, вважає виконавчий директор Центру соціально-економічних досліджень CASE Україна Дмитро Боярчук. В інтерв'ю Українському Радіо він нагадав: "після початку COVID-19 центральні банки і міністерства фінансів усього світу запровадили так звані монетарні й фіскальні стимули". Це дало тим же фермерам "живу копійку", але й спровокувало інфляцію. Тому починаючи з 2022 року, особливо на тлі повномасштабного російського вторгнення, країни почали згортати такі програми і ціни пішли донизу. "Але польським фермерам хтось пояснив або вони так інтерпретували, що це аграрна продукція з України", – зауважує Боярчук. І додає: "треба вести діалог на всіх рівнях суспільства". 

0:00 0:00
10
1x

Польські фермери блокують кордон із Україною біля пункту пропуску "Медика-Шегині". 20 лютого 2024 року. Фото: Суспільне

Розуміємо, але не до кінця

– Протести польських фермерів. Чому ця проблеми виникла і яким буде її подальший розвиток?

З протестами польських фермерів, мені здається, ми частково розуміємо, що відбувається, але, напевно, не до кінця. Це як з російським вторгненням. Фактично, для усього світу буквально до осені минулого року – це було питання прикордонного конфлікту. Дуже мало людей у світі розуміли, що це екзистенційна війна. У мене таке враження, що з протестами польських фермерів може бути така сама історія. Є певні наративи, які на поверхні. Однак, напевно, треба більш глибоко занурюватись, щоб зрозуміти, що саме вони хочуть донести і кому вони хочуть донести – нам, польському уряду чи Єврокомісії? 

– А це вони хочуть довести чи за ними хтось стоїть? 

Можливо, і так. З того, що озвучується, там цілий клубок проблем, починаючи з того, що польське сільське господарство має іншу структуру. Український агробізнес більш масштабний. Відповідно, він може давати кращу ціну. У поляків цей бізнес дрібніший і зрозуміло, що там витрати на виробництво вищі. Водночас, це досить серйозний прошарок населення. І, можливо, через це вони відчувають загрозу. І якщо так буде йти далі, тому що ми можемо завозити зерно і фактично левова частина нашого експорту, дякуючи нашим Збройним силам, зараз йде через Чорне море, то вони цього не зупинять. 

Ми для них не тільки зерно, а й буфер між агресорами

– Чи може статися таке, що країни з колишнього соцтабору будуть не зацікавлені в розширенні Євросоюзу загалом?

Я думаю, що політично вони зацікавлені. Тому що ми для них не тільки зерно або інші послуги чи роботи, які будуть з ними конкурувати, а й фактично буфер між агресором. Але тут ще є питання дотацій від Євросоюзу. Справа в тому, що коли Україна потенційно приєднається до Євросоюзу, то ці дотації, які вони отримують на інфраструктуру і агро, або зменшаться, або взагалі Польща буде змушена з нетто отримувача стати нетто надавачем. Можливо, це їх більше хвилює. Можливо, і те, і інше. Можливо, якісь інші питання їх хвилюють. Ще одна річ, яка піднімається в дискурсі. Польща фактично займає певну нішу на ринку Євросоюзу. І з появою українських надавачів послуг, виробників, вони будуть відчувати цю конкуренцію не тільки в даний конкретний момент, не тільки на ринку Польщі, а й на ринку Євросоюзу. Тобто, там ціла низка питань, які їх турбують. Що там насправді основне? Я думаю, що нам потрібно розбиратись. Єдине, що нам не потрібно робити – це "стартувати" на наших сусідів, не йти на конфлікт, на ескалацію. Тому що в будь-яких умовах – це до нічого доброго не приведе. А в наших поточних умовах нам потрібні друзі, союзники, а в військовому плані Польща – наш союзник.

                                                                                                                                           Дмитро Боярчук. Фото: case-ukraine.com.ua 

Це міф, що наше зерно підкосило польський ринок 

– Наскільки наше зерно справді підкосило ціни на польському ринку?

Це міф, що наше зерно підкосило. Справа в тому, що питання з цінами більш глобального плану. Це монетарна політика США і Центральних банків усього світу. Нагадаю, що після початку COVID-19 центральні банки і міністерства фінансів усього світу запровадили так звані монетарні і фіскальні стимули. Що це означає? Вони почали масштабну емісію резервних валют і почали масштабні програми бюджетних видатків. Це просто шалено збільшило кількість готівки у світі. Це призвело до безпрецедентної інфляції. Такі виробники сировинних продуктів, як фермери, відчули певного роду позитив. З'явилася "жива копійка". Ціни скакнули дуже серйозно і зрозуміло, що їм це подобалось, бо це заробітки. Питання в тому, що ці стимули були тимчасові і починаючи з 2022 року, особливо на тлі повномасштабного російського вторгнення, всі центральні банки і міністерства фінансів почали згортати ці всі програми. Вони почали підвищувати облікові ставки, вживати цілий комплекс заходів на те, щоб приборкати інфляцію. Вони з цим працювали системно. Тому ціни на продукцію впали по всьому світу, не тільки в Європі. Але польським фермерам хтось пояснив або вони так інтерпретували, що це аграрна продукція з України.

Потрібен діалог на всіх рівнях суспільства

– Як нам тоді вибудовувати нашу переговорну позицію і загалом працювати з тими ж польськими фермерами, щоб вони розуміли суть проблеми? 

У нас була розмова з експертами і один із експертів, Володимир Лапа сказав, що треба вести діалог на всіх рівнях суспільства. Тому що польське керівництво, уряд розуміє певні речі, розуміє певні факти. Але це демократично обраний уряд, а польське суспільство живе в полоні певних ілюзій, упереджень, маніпуляцій. Зокрема, недавно було повідомлено, що Туск (прем'єр Польщі Дональд Туск – ред) провів перемовини з польськими фермерами і сказав, що Польща не буде закривати транзит і навіть ринок для української торгівлі. І польські фермери це не сприйняли. Тобто ми бачимо, що Туск намагається певним чином відіграти. Але суспільство є демократичним, воно не є тоталітарним, тобто люди мають право на протест і вони протестують, вони це не сприймають. Тобто тут потрібен діалог, напевно, на всіх рівнях. Навіть, якщо уряди домовляться. Ми розуміємо, що є значні обмеження. Тому це робота навіть не якоїсь переговорної позиції чи переговорної групи, це робота на дуже тривалий період.