Президенти Польщі та України Анджей Дуда і Володимир Зеленський у Луцьку, 9 липня 2023 року. Фото: ФБ-сторінка "Володимир Зеленський"
— Усе-таки "Волинська трагедія" чи "Волинська різанина" — на ваш погляд історика?
— Волинська трагедія. Це наш погляд на ті події, які відбулися. Тут просто треба розуміти, що ті події, які відбулися на Волині, а потім у Галичині 80 років тому, сьогодні занадто політизовані та інструменталізовані. Вони стали частиною політичного життя і політичної боротьбі у нинішній Польщі, і є важливішими для польського суспільства, ніж для українського. Це великою мірою заважає об’єктивно дивитися на події минулого, які завжди просто перекладаються на сьогодення — з точки зору політичної доцільності для тієї чи іншої партії у боротьбі за владу.
— Польський інститут національної пам’яті називає офіційну цифру — 100 тисяч загиблих поляків на Волині та у південно-східних воєводствах Другої Речі Посполитої, а також говорить про 5 тисяч убитих українців. Українські історики натомість називають інші цифри — до 20 тисяч убитих українців і 35-40 тисяч убитих поляків, тобто удвічі менше, ніж говорять у Польщі. Ваш погляд.
— Цими цифрами ви дуже добре проілюстрували загальну тенденцію —збільшувати власні втрати і зменшувати втрати іншої сторони. Цим хибують як польські, так і українські дослідники, оскільки є таке своєрідне неоголошене змагання жертв: чим більшими є наші жертви, тим більшою є наша трагедія, тож ми маємо більше право на відстоювання своєї точки зору. Як на мене, це питання лише історичної статистики, як би цинічно це не звучало. Загибель 5 тисяч чи 20 тисяч українців — це співмірні рівнозначні трагедії із загибеллю 20 чи 100 тисяч поляків. Тут уже питання джерел, критичного прочитання, достовірності джерел, можливо, подвійного підрахунку тих чи інших жертв. Польсько-українська історична комісія працювала впродовж ледь не 20 років, але спільної думки дійти дуже важко, на жаль, через надмірну політизацію цих подій.
.jpg)
Андрій Руккас. Фото: ФБ-сторінка
— Ви неодноразово наголошували, що Волинську трагедію мають вивчати історики і в жодному разі не мають політизувати політики. Чи зберігається ця тенденція?
— Історики мають працювати у спокійній атмосфері, над ними не мусять нависати політики. Історик не повинен озиратися на те, чи моя думка відповідатиме загальнополітичному мейнстріму? Чи, сказавши якусь фразу, я не потраплю у ситуацію обструкції? Це дуже сильно впливає на самоцензуру українських і польських істориків. Тобто треба створити атмосферу цілковитої довіри та вільного, науково-об’єктивного підходу до вивчення цих подій. На жаль, поки що це дуже важко зробити. Але у сьогоднішній інформаційній частині мені дуже сподобалися слова українського та польського президентів. Дуже хороший символічний жест, коли на Волині у Кафедральному римо-католицькому костелі президенти України та Польщі вшанували пам’ять невинних жертв Волинської трагедії. Це дуже вдалий символічний крок. Наші державні мужі якраз і демонструють бажання нарешті подолати цю чорну сторінку в спільній польсько-українській історії. Сподіваюся, це буде врешті-решт зроблено. Бо останні 20 років ми постійно намагаємося знайти якусь спільну формулу, вибачаємо і просимо вибачення. Це почалося ще від президента Кучми, далі Ющенко, Янукович менше звертав на це уваги, Порошенко неодноразово у Варшаві ставав на коліна перед пам’ятником жертвам Волинської трагедії. Нинішня ситуація теж дуже символічна. Ми завжди маємо пам’ятати про те, що наш східний сусід намагається насамперед використати ці складні моменти польсько-українського минулого, щоб розсварити два надзвичайно близьких народи. Важливий момент — і українці, і поляки мають усвідомити, що ми не зможемо нав’язати свою точку зору опоненту. Ми мусимо усвідомити, що пам’ятника Бандері у Польщі не буде. Так само, як поляки мусять усвідомити, що в Україні не буде пам’ятників польським шовіністам. Якщо ми усвідомимо і приймемо, що Польща є такою, як вона є, а сучасна суверенна Україна, що бореться, також є такою, як вона є, і що наше ставлення до УПА зовсім не означає, що ми будемо повторювати такі речі, як Волинська трагедія — тоді ми подолаємо будь-які стереотипи минулого. Врешті-решт минуле треба залишити в минулому, ми не повернемо і не змінимо його. Ми можемо лише змінити пам’ять про те минуле — змінити пам’ять про ті події. Якщо ми будемо віддавати шану і пам’ятати, що ми також зробили хибний крок, як і вони, і будемо усвідомлювати, що цим хибним кроком користувалися наші західні та східні сусіди — нацистська Німеччина і Радянський Союз, то ми завжди будемо у виграшній ситуації.
.jpg)
Президенти Польщі та України Анджей Дуда і Володимир Зеленський у Луцьку, 9 липня 2023 року. Фото: ФБ-сторінка "Володимир Зеленський"
