Президент України Володимир Зеленський виступає на засіданні Ради безпеки ООН. Нью-Йорк, 24 вересня 2024 року. Фото: president.gov.ua
ООН паралізована своїм же Статутом
Президент Володимир Зеленський напередодні взяв участь у засіданні Ради безпеки ООН і, зокрема, наголосив, що існує лише один Статут ООН, який застосовується до кожної частини світу. Що пропонує глава нашої держави і якою була реакція?
Глава української держави пропонує, аби Організація Об'єднаних Націй нарешті прокинулась, оскільки вона вже майже 3 роки ніяк не реагує, м'яко кажучи. Звичайно, якісь реакції є, головним чином, гуманітарного характеру. Але зрозуміло, що ООН паралізована своїм же Статутом. І це звернення президента Зеленського до ООН якраз можемо розглядати, як спробу надання імпульсу для реформування Організації Об'єднаних Націй. Тим паче, що напередодні відбувся Саміт майбутнього, на якому знову мова йшла про потребу реформування ООН. Цього року виповнюється 79 років ООН, але мабуть, дуже оптимістичними ми будемо, якщо скажемо, що до свого 80-річчя ООН таки буде реформована. Президент звернувся до ООН з пропозицією нарешті цю реформу провести. Але поки що такої згоди великих держав, насамперед постійних членів Ради безпеки ООН, головним чином Китаю і Росії, щодо цієї реформи немає. Тим паче, що існують пропозиції і збільшення складу Радбезу ООН, і досить радикальна пропозиція щодо скасування вето. Тобто ми, на жаль, неодноразово в Радбезі стикалися з російським вето. І знову ж таки, виникає питання стосовно законності перебування Росії в статусі постійного члена Радбезу ООН.
ООН нагадує Лігу Націй перед Другою світовою війною
До речі, президент Фінляндії теж говорив, що ООН потребує реформи, і що до 80-річчя можна дійти до того, щоб взагалі викинути РФ з її складу. Президент Литви напередодні також написав, що Радбез ООН потребує реформування на тлі війни Росії проти України. Але, я так розумію, це поодинокі голоси. Що тут може бути тією рушійною силою, яка змусить й інші держави доєднатися до цієї ініціативи?
Насамперед ми бачимо, що існують досить серйозні розбіжності між тим же Китаєм і Індією стосовно підходів до реформування Ради безпеки. Здавалося б, і Китай, і Індія є членами того ж БРІКС (англійською BRICS – скорочення від Brazil, Russia, India, China, South Africa – міждержавне об'єднання дев'яти держав: Бразилії, Росії, Індії, КНР, Південної Африки, ОАЕ, Ірану, Єгипту та Ефіопії – ред.), начебто, намагаються очолити так званий Глобальний Південь, але Китай досить насторожено ставиться до індійських ідей долучитися в ролі постійного члена Радбезу цієї структури. Зрозуміло, що і Китай, і Росія не в захваті від пропозиції скасування права вето. Тобто, на превеликій жаль, ми сьогодні можемо констатувати, що законних правових механізмів реформування ООН немає. Ми стикаємося з тим, що Статут ООН, який набув чинності 24 жовтня 1945 року, зрозуміло, не передбачав механізмів реформування ООН. Тобто, спочатку треба ці правові механізми створити, аби все ж таки реанімувати ООН. Але поки що вона більше нагадує той стан, в якому Ліга Націй перебувала перед Другою світовою війною, яку вона так і не попередила. За великим рахунком, ООН йде тим самим шляхом. Тим паче, що існують спроби створення якоїсь альтернативної ООН. Зокрема, російська дипломатія цим активно зайнята, готується до проведення у жовтні саміту БРІКС і сподівається розширити цю організацію за рахунок нових держав, які туди мають вступити. І така амбіційна мрія – замінити, так би мовити, ООН ось цим союзом, до якого не входять ліберальні країни, країни Заходу.
Реформування ООН вже не стільки назріло, як перезріло
Чи означає це, що РФ відчуває, що зміни в Радбезі ООН вже на часі та рано чи пізно все одно це станеться?
Звичайно, зміни на часі. Оскільки, фактично, кожна країна ООН в ситуації, коли існують такі два великі конфлікти (російська агресія проти України і війна на Близькому Сході) не можуть почуватися в безпеці. І, на жаль, Радбез ООН не виконує свою головну функцію – бути гарантом глобальної і регіональної безпеки. Тобто, не діють ні глобальні механізми забезпечення безпеки, ні регіональні. І в цій ситуації реформування ООН вже не стільки назріло, як перезріло. Але, знову ж таки, реальних правових механізмів такого реформування на сьогоднішній день, на жаль, немає.
Виступ президента України Володимира Зеленського на Саміті майбутнього. Нью-Йорк, 23 вересня 2024 року. Фото: un.org
Цінності та інтереси
Про реформу ООН також говорив президент США Джозеф Байден. І сказав, що Сполучені Штати підтримуватимуть Україну, допоки Україна не досягне перемоги і тривалого миру, заснованого на принципах Статуту ООН. Фрази загальні, але що ви прочитали між рядками його виступу?
Якщо ми подивимося на дебати, які відбуваються в Сполучених Штатах, то побачимо досить серйозну лінію розколу між демократами і республіканцями. Якщо демократи і кандидатка від демократів на посаду президента Камала Гарріс все-таки намагаються відстоювати цінності, і дивляться на війну Росії проти України, насамперед, як на потребу захисту західних ліберальних демократичних цінностей, то значна частина республіканців на чолі з Трампом, на жаль, дивиться на це, як на конфлікт інтересів. Тобто цінності та інтереси – це, власне, розбіжності між демократами і республіканцями. Тобто, якщо це ціннісний конфлікт, то, зрозуміло, що тут можна вести мову про необхідність домогтися перемоги західних ліберальних демократичних цінностей. А якщо це конфлікт інтересів, то тут можна шукати різні варіанти компромісів, варіанти самоізоляції США від міжнародних проблем. І вибори в США 5 листопада мають дати відповідь і на це питання. Тобто, чи США готові продовжувати захищати цінності, чи вони тільки займатимуться конкретними інтересами, насамперед бізнесовими. І з цієї точки зору, дійсно, можна казати, що президент Байден у своїй промові запропонував, аби Сполучені Штати спиралися на цінності, зокрема, на цінності міжнародного права. І оскільки Сполучені Штати все ж демократія, то від волі американського народу 5 листопада залежить відповідь на запитання, чи він обирає цінності, чи він обирає інтерес.
Що ще реально може зробити Джо Байден на своїй посаді для досягнення миру, зокрема в Україні?
Президент Зеленський неодноразово наголошував, що можна для цього зробити. Тобто, зробити Україну сильнішою, зробити все для того, аби Україна вийшла на переговори з сильних позицій. А для цього потрібно збільшити поставки зброї, збільшити фінансову допомогу США Україні. І нагадаю, що президент Сполучені Штатів має досить унікальну можливість розпорядитися і надати будь-яку зброю будь-якій країні-союзниці США. На жаль, досі Байден такою можливістю не скористався. Але побачимо. Переговори заплановані на 26 вересня. Побачимо, що вийде з цього переговорного процесу між Зеленським і Байденом.
Президент США Джо Байден виступає на 79-й сесії Генасамблеї ООН. Нью-Йорк, 24 вересня 2024 року. Фото: un.org
Важливо домогтися двопартійної підтримки у США ініціатив Зеленського
ABC News повідомляє, що План перемоги України складається із 5 пунктів, містить конкретні цифри, обсяги військової допомоги тощо. Дуже багато різної інформації і маніпуляцій щодо цього. На вашу думку, цей план більше окреслює якісь точки для нас і наших партнерів, чи все-таки він дуже конкретний для того, щоб дійсно припинити війну?
Він дуже конкретний. Я нагадаю, що на початку цього року були дебати між республіканцями і демократами стосовно доцільності продовження допомоги України, і тоді в квітні республіканці зажадали, аби демократи представили план перемоги України. І власне, той план, з яким Зеленський поїхав у США, і є відповіддю на цю вимогу республіканців. Зрозуміло, що це план конкретний, який передбачає перемогу західної цивілізації над варварством, збереження світового порядку, заснованого на міжнародному праві. І з цієї точки зору нам також важливо домогтися двопартійної підтримки цих ініціатив, пропозицій президента Зеленського. Оскільки у США фінансовий рік закінчується 1 жовтня і починається новий, і це збігається з передвиборчою кампанією. Адже 5 листопада американці обиратимуть не лише президента, а й 2 палати Конгресу – Палату представників і Сенат. Хто там здобуде більшість, поки що не зрозуміло. Але головне, аби в документах, які будуть ухвалені, зберігалась довгострокова підтримка України. Тобто не лише у так званому перехідному бюджеті, а й в бюджеті на 2025 рік, який ухвалюватиме вже новий склад Конгресу.
Андрій Мартинов. Фото: facebook/history.org.ua
Україна у військовому сенсі де-факто вже є членом НАТО
Питання вступу України до НАТО. Наскільки цей пункт зараз реалістичний?
Я нагадаю, що 1 жовтня буде зміна караулу на посаді генерального секретаря НАТО – Єнс Столтенберг йде. Новим генеральним секретарем стає колишній прем'єр-міністр Нідерландів Марк Рютте, який відомий як дуже послідовний прихильник України. За його прем'єрства Нідерланди дуже активно нам допомагали і фінансово, і військовотехнічно. Зрозуміло, що в НАТО не має, на жаль, консенсусної позиції стосовно вступу України. Та ж Угорщина різко виступає проти цього. А потрібні консенсусні рішення. Тому план передбачає, що ті двосторонні угоди, які Україна уклала, за винятком Угорщини, фактично з кожною країною членом НАТО, якраз і передбачають цю конкретну взаємодію в сфері безпеки, взаємодію в постачанні зброї. І це, знову ж таки, конкретна робота з кожною з країн НАТО стосовно зміцнення нашої спільної безпеки. Оскільки Україна сьогодні воює зброєю НАТО, і де-факто у військовому сенсі вже є членом НАТО. Тобто ми цей статус поки що не здобули лише політично. Зрозуміло, що це не влаштовує Росію, не влаштовує Китай. Вони намагаються зробити все, аби ситуація змінилася. Але ми можемо сподіватись, що у випадку перемоги Камали Гарріс Сполучені Штати все ж таки більш активно взаємодіятимуть з союзниками стосовно питання остаточного вступу України в НАТО. Тобто набуття статусу 33-ї країни члена НАТО. Ми бачимо, що Фінляндія і Швеція вступили в НАТО і зміцнили північний фланг Альянсу. А вступ Україну, безумовно, має зміцнити південний фланг і врешті-решт вирішити проблему, коли Росія намагається зруйнувати європейську глобальну систему безпеки.
Можемо використати час до інавгурації для вирішального зламу у війні на нашу користь
Сьогодні Володимир Зеленський виступатиме на Генасамблеї ООН. Чого слід очікувати від цього виступу і на що сподіватися завтра, коли він представлятиме свій план Байдену?
Насамперед, Україні важливо знайти підтримку серед країн Глобального Півдня. І скоріше за все, це звернення і буде налаштоване на країни Глобального Півдня. Українська дипломатія останнім часом дуже активно взаємодіє і з Бразилією, і з Південно-Африканською Республікою, і з Китаєм. Тут є певні дипломатичні напрацювання. Будемо сподіватися, що ці провідні країни Глобального Півдня займуть більш проукраїнську позицію. Зрозуміло, що позиція Камали Гарріс і Трампа стосовно допомоги Україні досить різниться. Побачимо, чи взагалі відбудеться зустріч із Трампом.
"Найімовірніше Трамп уже сам не вірить у свою перемогу"
А може і не відбутись?
Так. Найбільш радикальні члени його команди вважають, що навряд чи йому це треба робити. І взагалі, після дебатів з Камалою Гарріс Трамп робить одну помилку за іншою. Найімовірніше, він уже сам не вірить у свою перемогу. Здається, минулої неділі він зазначив, що не виключає своєї поразки. А ми пам'ятаємо, що в усіх своїх кампаніях (2016 і 2020 років) він навіть не допускав такої можливості. А від зустрічі із Байденом 26 вересня ми можемо очікувати, насамперед, підтвердження позиції нинішньої і майбутньої перехідної адміністрації, якщо Камала Гарріс переможе, стосовно використання всіх наявних можливостей. А ми вже згадували, що президент може своїм указом, власне, виділити Україні потрібну зброю, як головнокомандувач Збройними силами. І в цьому статусі він перебуватиме до інавгурації наступного президента 20 січня 2025 року. Тобто, цей час ми можемо використати для того, щоб зміцнити і нашу систему протиповітряної оборони, і врешті-решт зробити той вирішальний злам у цій війні на нашу користь.
