Фото: ntv.com.tr
"Туреччина не проти членства України в НАТО, але вона прагне не дратувати Росію, зокрема напередодні закінчення дії зернового коридору"
"Візит Зеленського до Туреччини треба розглядати в декількох контекстах. Перший — це Вільнюський саміт НАТО 11-12 липня, і, звичайно, Україні важливо заручитися підтримкою якомога більшої кількості країн, зокрема Туреччини. Туреччина поки не доєдналася до кола тих країн, які підписали спільний меморандум, або зробили офіційну заяву, або парламент би проголосував якесь рішення щодо підтримки України в НАТО. І цьому є своя причина", — зазначає Євгенія Габер. На її думку, Туреччина не проти членства України в НАТО. Це бажання максимально зберігати тишу для того, щоб не дратувати Росію. Особливо напередодні іншої важливої дати — 17 липня, коли закінчується термін дії зернового коридору. "По факту він не працює вже зараз, адже Росія блокує його роботу. Але Туреччині важливо все ж таки домовитися, хоча б в якомусь вигляді з Москвою про продовження роботи цього коридору і, відповідно, для того, щоб не створювати додаткових ускладнень, зараз Анкара максимально візьме паузу для того, щоб все ж таки з Росією підтримувати ці канали комунікації та не створювати собі зайвих клопотів", — додає вона.
Між Росією та Туреччиною діє політика "батога і пряника"
"Ілюзій у турецького лідера немає, тому що це завжди максимально прагматична політика. Важелі тиску Туреччини ми частково бачили в листопаді минулого року, коли Росія вже заявила про те, що вона припиняє тимчасову участь в земельному коридорі, але все одно декілька днів цей коридор продовжував працювати без її участі. І це була політична воля Туреччини продовжувати роботу зернових коридорів, але паралельно проводити переговори з Росією для того, щоб відновити її участь в цій схемі. Зараз в мене таке враження, що Туреччина, як завжди, буде намагатися донести російські меседжі до світу, говорячи про те, що важливо враховувати якісь інтереси Москви. Це не означає, що Анкара буде ставити вимоги Україні чи якимось чином на нас тиснути, щоб ми сприяли поверненню російських банків до системи Swift чи запускали аміакопровід Тольятті — Одеса. Але Туреччина буде про це говорити, щоб продемонструвати Росії, що вона і Росію теж підтримує", — коментує старша аналітикиня Центру досліджень сучасної Туреччини.
З іншого боку, Туреччина зберігає важливість для Росії, тому що це по факту єдиний ключовий потужний партнер, країна-член НАТО, з якою у Росії досі існують стосунки. І для Росії збережені відносини з Туреччиною — це іміджева можливість сказати, що з нами досі спілкуються великі цього світу, а тому вона теж важлива. Крім того, економічні інтереси Туреччини та Росії збігаються. Тому це все буде комплексно. Така собі політика "батога і пряника".
Яким Ердоган бачить закінчення війни в Україні?
На думку Габер, Ердоган зацікавлений в тому, щоб війна в Україні закінчилася у спосіб, який буде задовольняти Туреччину. Це з одного боку означає збереження територіальної цілісності України, з іншого боку це означає уникнення краху Російської Федерації та її розгрому. Тобто оптимальним варіантом було б повернення до довоєнного сценарію. Тож Туреччина буде робити все можливе для того, щоб ця війна закінчилася в максимально справедливий спосіб, але водночас для того, щоб уникнути дестабілізації Росії, зміни режиму в Росії, розпаду Російської Федерації тощо.
"З боку Росії буде шантаж припинити роботу зернових коридорів"
"Росія торгується з усіма. У мене немає ілюзії щодо ролі Організації Об’єднаних Націй, особливо в тому, що стосується російської агресії в Україні. На жаль, за п'ятсот днів повномасштабної агресії ми не побачили активної ролі ООН аніщо стосується екоциду, аніщо стосується геноциду українців, не говорячи вже про те, що Росія зберігає місце серед постійних членів Ради безпеки ООН, блокуючи всі рішення. Тому, я думаю, що можуть бути переговори щодо необхідності уникнення глобальної продовольчої кризи, необхідності конструктивно працювати, але тиску на Росію я не очікую. Що стосується Сполучених Штатів і Туреччини, то скоріш за все цей тиск буде, зокрема опосередкований. Але з російського боку заяви майже не змінюються. Це забезпечення торгівлі російським зерном і добривами на міжнародних ринках, повернення російських банків до системи Swift, відновлення роботи аміакопроводу, що означає умовне припинення вогню в Харківській області та на Сході, тому що саме там проходить аміакопровід, і це просто небезпечно його запускати. І всі питання, які стосуються логістики, страхування для суден, які перевозять російське зерно, — це теж має бути забезпечено міжнародною спільнотою й ООН. Це все постійно вимагає Росія, і вона буде продовжувати вимагати й надалі, наголошуючи на тому, що нібито українське зерно — це просто комерційна історія, нікуди вона в країни Глобального Півдня не йде, і те, який поганий Захід та Україна, які заробляють на цьому гроші. Тому з боку Росії буде шантаж, будуть загрози припинити роботу коридорів взагалі. Але нам важливо розуміти, що паралельно з цим коридором треба думати й про інші можливості експорту українського зерна", — резюмує Габер.
