Фото: belsat.eu
— Сьогодні кияни пережили непросту ніч (черговий російський ракетний обстріл). Олександре, чи ти вживаєш, бодай подумки, оце слово "рашисти"?
Олександр Зінченко: Я ― ні. Переважно говорю "росіяни", "москалі", інколи ― менш приємні для них слова.
— Які у тебе відчуття стосовно доречності терміну "рашизм"? Чи потрібно вигадувати якусь окрему назву російському фашизму? І таким чином ставити під загрозу Міжнародний трибунал, оскільки в міжнародній юридичній практиці є поняття "нацизм" і "фашизм", але немає терміну "рашизм".
Олександр Зінченко: Я розумію, чому Верховна Рада пішла на такий крок ― на впровадження окремого визначення цього терміну. Коли ми намагаємося на цей світ відрефлексувати, ми намагаємося дати поняттям і явищам свої імена. Я б у цій ситуації волів "прикритися авторитетом", бо цю історію вже коментували поважні історики. І можливо справді, не для всіх в Європі достатньо прийнятно говорити про фашизм в російському контексті, оскільки це буде асоціюватися з досвідом Другої світової війни, з Голокостом, з "Шоа" (французький документальний фільм режисера Клода Ланцмана 1985 року про Голокост ― ред). Вочевидь, для багатьох у Західній Європі це звучить контраверсійно через такі конотації. Втім, за визначення російському фашизму висловлювався і професор Єльського університету Тімоті Снайдер, який також впроваджував свій термін "шизоїдний фашизм". Водночас, він сказав також, що знімає капелюха перед тими, хто вигадав термін "рашизм". Тобто загалом це слово за рік увійшло не лише в українську мову. Хоча українці не мають пріоритету у винайденні цього слова насправді. Вперше цей термін був зафіксований у Грузії в 2008 році.
— Отже, якщо у нас вже в юридичній площині з'являється окреме визначення, окремий термін, це означає, що повинні бути визначення російського фашизму. У італійського письменника Умберто Еко є прекрасне дослідження фашизму, в якому він пише про поняття "ур-фашизм, або вічний фашизм — термін, який означає транскультурний і трансепохальний феномен агресивної ультраправої ідеології. І автор визначає 14 характеристик, які дозволяють безпомилково визначити фашистську ідеологію. Серед цих характеристик є культ традиції, відмова від модернізму, теза про те, що незгода ― це зрада, одержимість змовою, "пацифізм ― торгівля з ворогом", вибірковий популізм. В чому специфіка російського фашизму?
Олександр Зінченко: Мені здається, що специфіки дуже мало, оскільки всі ті ознаки, які згадував Умберто Еко, проявляються в усьому, зокрема, і мачизмі Путіна. Ті події, які відбувалися в Росії з 2010 року, дуже мені нагадували те, що описував Ілля Еренбург у міжвоєнне десятиліття в своїй книзі "Люди, роки, життя". Там описані дуже подібні речі, коли відбувається оцей індукований масовий психоз, коли люди починають заводитися один від одного, і зрештою все вибухає тоталітарною ідеологією. Ще один прекрасний приклад ― фільм "Кабаре", в одній зі сцен якого встає хлопчик і починає співати красиву пісню. І зрештою співає разом уже все це спонтанне зібрання.
Олександр Зінченко і Володимир В'ятрович у студії Радіо Культура
— Звертаюся до Володимира В'ятровича насамперед, як до народного депутата. Чи ви голосували за цю постанову?
Володимир В'ятрович: Я не просто голосував за неї, я є одним зі співавторів. Отже, рашизм ― це фашизм, але не лише фашизм. Особливість рашизму ― постмодерністська еклектична філософія чи ідеологія, яка поєднала в собі зокрема і фашизм, і типово російську імперську "закваску". Вона відіграла важливу роль у формуванні цієї ідеології. До прикладу, важливу роль у рашистській ідеології відіграє Російська православна церква, чого немає в класичному фашизмі. Також важливу роль у рашистському фашизмі відіграє апеляція до російської імперської спадщини, хоча тут є паралелі і з фашизмом, і з нацизмом. Важливу роль відіграє і певний сегмент соціальної ненависті ― запозичення з більшовизму. Те, що ми бачили на окупованій Київщині, оці фрази про "кто вам разрешил жить так хорошо" ― це елемент більшовицького мислення. І все це теж є значною частиною рашизму.
— Які ще характерні риси рашизму ви б означили?
Володимир В'ятрович: Апелювання до імперіалізму було і в фашизмі, і в нацизмі, однак російський імперіалізм полягає в тому, що крім "переваги" над іншими, росіяни відчувають і свою культурну ницість щодо народів, які вони поневолюють. І своє завдання бачать у тому, щоб принизити рівень культури і рівень життя. Це особливий російський імперіалізм, який проявляється протягом усіх століть історії поневолення Росією в тому числі України.
— Звертаюся до правозахисника Олександра Павліченка, котрий, зокрема, займається дослідженням російських злочинів на території України і готує їх до представлення в міжнародних судах проти Росії. Чи можна, на вашу думку, використовувати термін "рашизм" у міжнародній юриспруденції?
Олександр Павліченко: Ми зараз працюємо над започаткуванням цього терміну, над його термінологічним закріпленням. Він ще не став міжнародним юридичним терміном, наслідком якого стануть юридичні санкції та відповідальність. Тому цей процес лише починається, і для його впровадження потрібна ціла низка кроків. Зокрема, постанова Верховної Ради спрямована насамперед на зовнішній світ. Там є звернення до ООН, Європарламенту, ПАРЄ тощо з тим, щоб вони теж визнали на своєму рівні існування явища, яке визначається саме терміном "рашизм" із відповідною належною кваліфікацією. Поки ж цей процес лише започатковується, так, як, наприклад, термін "гітлерізм", який не існував до 1932―34 років, але зрештою став терміном, який визначав певний злочин. Отже, термін "рашизм" Україна намагається визнати на національному рівні й впровадити на міжнародному, як такий, що корелює з означенням злочину.
.jpg)
Олександр Павліченко, Фото: helsinki.org.ua
Володимир В'ятрович: Абсолютно згоден з паном Олександром у тому, що ми справді тільки на початку шляху імплементації цього терміну в міжнародному правовому полі. Минулого року Верховна Рада звернулася до країн світу щодо визнань злочинів Росії на території України, як геноциду. І ми маємо вже резолюції кількох парламентів, які ухвалили рішення про визнання цих злочинів геноцидом. Геноцид, крім усього іншого, передбачає ідеологічну платформу цих злочинів. І Голокост, і Голодомор, і нацизм, і комунізм ― усе мало ідеологічну платформу. Так само, ті злочини, які чиняться зараз, мають ідеологічну платформу, яку ми і називаємо "рашизм". Думаю, що буде дуже гаряча дискусія стосовно того, що є нефашистським у сучасній російській ідеології. Насправді, є багато чого, що виходить за межі фашизму. Я вважаю, що неправильно брати старе означення для нового явища.
Олександр Павліченко: Якщо б ми зупинилися на кваліфікації, що те, що чинить Росія ― це фашизм, це було б не зовсім коректно. Доводити, що в сучасній Росії ― фашистський устрій ― це не стовідсотково гарантовано успішний процес. Тому важливо було знайти термінологічне закріплення того режиму, який панує в Росії. Він має ознаки і фашистського державного устрою, але він не є стовідсотковим його відповідником. Тому наш шлях складніший, але абсолютно правильний. Нові явища вимагають нового термінологічного закріплення. І саме цей термін абсолютно корелює і з його позначенням, і з емоційним наповненням.
