Чи правда, що Сковорода був композитором і співаком?
— До 19 ст. ми матимемо справу з загальним поняттям музикант або музікус, яке сформувалося дуже давно. Воно передбачало комплексну теоретичну освіту. Людина тих часів була грунтовно обізнана у теоретичних засадах музики. Тому Сковорода точно є музікусом. Він вмів компонувати музику. Він був композитором. Також співав. Це була така природа освіти на українських територіях: спів у церкві і спів з дитинства становив частину освіти. Неможливо було навчатися, не граючи на інструменті. Сковорода грав на багатьох з них. І це було природою музикантів того часу. Сковорода міг би бути продюсером або менеджером: організовував би музичне життя того часу, концерти, життя двору.
"Всякому городу свій нрав і права". Це кант?
— Це скоріше пісня, яка увійшла в оперу "Наталка-Полтавка". І так було з багатьма відомими музичними темами в 19 ст., які активно бралися в роботу.
"A cappella Leopolis" записали диск, де відтворили дух часу спудеїв часів Григорія Сковороди. Там є і складна поліфонічна музика, і канти, і інструментальні варіанти.
Канти — це міська історія, міська пісня. Вона перебуває посередині між фольклором і професійною музикою. Канти дуже були популярними. Але ми не знаємо, як їх виконувати зараз правильно.
Що це був за кастинг у Глухові, після якого Сковорода потрапив до капели імператриці Єлизавети?
— У Глухові був центр Розумовських. Вони мали велику прихильність до музики. Мали свої власні капели, де були як співаки, так і оркестранти, і де звучала різна європейська музика. А також музика української церкви і народних пісень.
Весь двір 18 ст — це європейці, серед яких були і українці. Росіян тоді траплялося дуже мало. Співаки відбиралися ретельно і одразу потрапляли в Петербург. Це були голоси, з якими можна було далі працювати і навіть прилаштувати в Європі.
Музиці тоді навчалися всі. Тому в Петербурзі активно формується свій двір. Він зроблений за моделями європейських дворів. Це різні шари музичного супроводу: від камерних творів, які лунають в покоях, на сніданках та вечерях, до великого двору, де треба як супроводжувати всі великі свята, так і презентувати себе. Наприклад, на честь взяття якогось міста писалися і відтворювалися помпезні музичні твори.
У 18 ст. при дворах серед музикантів було представлено багато українців. Була тоді мода на бандуристів та українські пісні, тому що це гарна традиція, яка не є випадковою. Були популярними церковні відправи, які передбачали свою капелу. Сковорода потрапив у ту частину, яка співала саме в церкві. Він був серед найкращих музикантів.
Але потім він тікає.
— В нього в певний момент починає мутувати голос, який міг сильно змінитися. Можливо, що його тембр не був вже таким барвистим. Він просто перестав звучати.
Але Сковорода і надалі продовжує звідусіль тікати. Може це його природна така ознака — небажання бути в інституціях. Бетховен теж так буде робити.
Про співаків тих часів ми знаємо тільки зі спогадів.
— Записів не залишилося. Але ми маємо примірники нот.
В 19 ст. проходить серйозна реформа оперного співу. Тому ми відносно можемо говорити про те, як це все могло звучати.
Читати також: "Українці живуть на культурних скарбах і не знають про це, адже нам нав’язали культурну безпорадність" — Олег Скрипка
Чому для Сковороди важливий звук блокфлейти? Переповідають одну з історій, як він завів друга на цвинтар і там грав йому на флейті.
— Ми знаємо, що Сковорода грав. Про це є багато спогадів. Він часто зображений саме з флейтою. Цей інструмент для нього важливий. Він грав на сопілці і на флейті-траверсо. Вона була популярною у 18 ст. І взагалі флейта у 18 ст звучить багато де.
В часи Сковороди виходить трактат Кванца про флейту, яку він вдосконалив. І про розуміння музики. І Сковорода про нього знав. Цей інструмент заспокійливий. Флейтова музика набувала тоді популярності. Щоб зрозуміти флейтову музика, то можна слухати самого Кванца, Карла Філіпа Емануеля Баха. Це дуже витончена музика.
Проєкт "Сковорода conversazione". Він триватиме до 20 грудня.
— Це мрія, яка є у музикантів: проявити світ Сковороди. А що ми можемо зробити, коли маємо обмежені можливості? Можливості камерного музикування? І тоді виникла ідея формату conversazione. В Італії в кінці 16 ст. розповсюдився і був дуже популярним такий формат, який передбачав зібрання людей різного статку, яким цікаво було спілкуватися одне з одним. І обов'язковим елементом цих бесід була гра в камерних ансамблях, камерне музикування. Це і був світ Григорія Савича. Він спілкувався і музикував виключно у камерних компаніях. Тоді ми уявляємо Сковороду у європейському контексті. Ми спробували показати стилі і інструменти, важливі для того часу Сковороди: канти, клавірна музика, поздовжні сопілки і флейти. Він точно мав грати на якомусь клавірі, грав на бандурі.
Ми зібрали 6 камерних програм, куди запросили тих музикантів, які давно опановують цей музичний світ. Буде представлено також багато цікавих людей. Зокрема відома фігура Тараса Лютого, який написав книжку про Сковороду. Ми всі зустрічаємося у Squat 17B. Говоримо там 25-30 хвилин. Потім музикування і коктейль у вигляді Сковороди на французькому кальвадосі.
Останній концерт відбудеться 20 грудня. Звучатимуть варіанти для флейти-траверсо, які будуть озвучені на скрипках.
Фото: Українське радіо
