"Якщо добре зроблений протез, то людина може повернутися до повноцінного життя."
"Я роблю все: готую, спортом займаюся, пишу, на комп'ютері працюю".
"Треба до того протеза звикнути. Треба просто втоптатися. Це як взуття. Сьогодні ти в туфлях натер, завтра зажило, а післязавтра вже не натирає. І так само з приймачем, куди вдягається нога"...
Повернутися до повної фізичної форми, насолоджуватися життям так само, як і до ампутації. Це все можливо завдяки майстерній роботі протезиста і бажанню пацієнта навчитися користуватися протезом. Як підібрати найкращий варіант? Чим вони відрізняються? Оксана Литвиненко, завідувачка лабораторії розробки протезів верхніх кінцівок Українського наукового-дослідного інституту протезування створює усі види сучасних протезів рук: від косметичних до складних функціональних.
Оксана Литвиненко: "Протези активуються за допомогою системи тяг, які встановлюються на бандажі. Вони дозволяють відкривати і закривати, наприклад, кисть. Кисть за допомогою рухів тіла може відкритися, утримувати предмет і другою рукою людина може здебільшого навколо цього предмету щось робити, якісь дії. В такому протезі може бути встановлена не тільки кисть, може бути встановлений і функціональний гачок. Такі гачки застосовують у США".
Міоелектричний протез здатен повністю відновити функціонал втраченої руки. За яким принципом він працює?
Оксана Литвиненко: "Вони активуються за допомогою електричних датчиків, які встановлено на куксі. Ці датчики знімають електричні сигнали, які скеровує пацієнт, потім передаються на виконавчі елементи чи то до кисті, чи до ліктя.
Зараз багато існує розмов про біонічні протези. Це ті самі міоелектричні протези, які можуть мати не один хват, а кілька хватів. Є кисті, які виконують тільки позиційний хват, коли великий пальчик протистоїть другому і третьому і схоплює предмети таким чином.
Але існує ціла група мультифункціональних кистей, які мають від 2 до 36 видів захвату, які можуть пограмуватися. Клієнт може сам за допомогою спеціально встановленої програми придумати необхідні захвати".
Багатофункціональна кисть має 36 захватів, 16 із яких може запрограмувати під себе самостійно. Вони працюють за допомогою датчиків, які щільно прилягають до шкіри та м'язів пацієнта. Тільки так можна забезпечити 100% ефективність їхнього використання. Для цього ампутована кінцівка, яку називають куксою, повинна набути своєї стабільної форми. Вона може змінюватися після ампутації впродовж року. Прийнято спочатку виконувати протезування простішими моделями. Але пасивними їх називати складно.
Оксана Литвиненко: "Хлопці молоді, сильні, які мали фізичну підготовку і хочуть відновитися функціонально. Тому встановлювати пасивні, суто естетичні протези для них не є правильним. Вони прагнуть до відновлення функціонування руки. Тому пропонуються протези з тяговим керуванням. Вони мають невелику вагу, не бояться робочих умов, в яких їх можна застосовувати. Вони не бояться бруду, пилу, вологи. На відміну від міоелектричних. Вони досить швидкі в роботі, коли їх можна відкрити і закрити за лічені долі секунди".
Прийом пацієнтів починається з огляду кукси. Лікар перевіряє, чи не залишився набряк. І як відбувається процес її формування. Далі встановлюється об'єм кукси до ампутації та загалом плечового поясу. Проводяться необхідні характеристики тіла пацієнта, опитування щодо спокійного або активного способу життя пацієнта. Чи виконуватиме він роботи на городі? Для всіх цих видів може знадобитися різний протез.
Оксана Литвиненко: "Якщо є мультифункціональна кисть, електрична, яка боїться пилу і води, то чи є доцільно ставити саме її? Це будуть дуже короткі терміни використання".
Але більшість військових прагнуть отримати саме багатофункціональні протези. Вони працюють завдяки спеціальним датчикам, що кріпляться до тіла з метою зафіксувати необхідний імпульс. Він дозволятиме виконувати потрібний рух.
Оксана Литвиненко: "Людина створює скорочення м'язових груп, які керували відкриттям і закриттям кисті. Це робота з пацієнтом, підготовка його до протезування. Він вчиться скорочувати ті групи м'язів, які йому потрібні для того, щоб керувати цим пристроєм. Це скорочення, яке він генерує, реєструється датчиком, який стоїть в приймальній гільзі протеза. Скорочення реєструється, посилюється системою керування і передається на виконавчий механізм. Від цього залежить, що робитиме протез далі".
Читати також: "Військові отримуватимуть найдорожчі протези за рахунок держави": Міністерка соціальної політики Оксана Жолнович
Вадим Свириденко, військовий фельдшер, солдат ЗСУ, учасник російсько-української війни, Уповноважений з питань реабілітації учасників бойових дій при Президентові України. Йому довелося пережити полон і важке поранення, яке призвело до ампутації 4 кінцівок. У складі 128 бригади він потрапив у Дебальцівський котел, де і отримав поранення та відмороження усіх кінцівок. Це найскладніший у світі вид протезування. Минуло 7 років. І Вадим Свириденко навчився вміло корисуватися і механічними, і міоелектричними, і спортивними протезами. Головне, щоб протезист фахово їх зібрав і щоб ними було легко користуватися. Багато чого залежить і від стану ампутованої кінцівки, культі, щоб можна було легко віднайти необхідний імпульс.
Вадим Свириденко: "Має бути готова кінцівка до протезування. Для цього люди проходять реабілітацію, відновлення, щоб знайти імпульс дотику в протезі до спеціальної точки, де протез буде працювати на відкриття і закриття. Там є спеціальні комп'ютерні програми для того, щоби знайти найактивнішу точку, м'яз в протезі".
Наразі протези рук дуже функціональні. Всі протези замінюють йому всі функції рук та ніг.
Вадим Свириденко: "Я вже майже 7 років маю протези. І мені важко сказати, чого я не вмію робити. Я майже роблю все. Якщо я щось не можу механічними протезами зробити, то я одягаю біонічні".
Старший науковий співробітник Інституту протезування, сертифікований протезист Сергій Корнєєв займається переважно протезуванням нижніх кінцівок. Процедура істотно відрізняється від протезування рук. Тут не визначають точки, де є імпульси, які потім передаються в кисть і забезпечують її згинання. У нижніх кінцівках немає міоелектричних протезів, але є електронні механізми, що працюють окремо, залежно від руху. Вони зчитують положення тіла, швидкість, кут згинання ноги. М'язова активність теж враховується електронним блоком. Всі вони надсучасні і дорогі. Усі залежать від необхідного рівня мобільності.
Сергій Корнєєв: "Перша ступінь мобільності — це коли людина пересувається тільки в приміщенні, не виходить на вулицю. Треба протезом забезпечити безпеку та додаткову точку опори. При четвертій ступені мобільності людина живе повноцінним життям.
Протез гомілки має два основних компонента: це стопа і індивідуальний куксоприймач. Якщо протез стегна — то це три компонента: стопа, колінний механізм і індивідуальний куксоприймач. І вже стопи відрізняються своїми характеристиками: вони можуть бути поліуретанові, шарнірні, безшарнірні, карбонові. Все залежить від того, яку енергію вони можуть віддавати та які можливості вони забезпечують пацієнтові. Теж саме і з колінними механізмами. Є механічні, гідравлічні, пневматичні, з електрокеруванням, замкові, беззамкові. І все залежить від того, що ми хочемо дати пацієнтові".
У каталозі виробник зазначає ступінь мобільності. Чим та чи інша модель може забезпечити пацієнта. Виробник збирає її із комплектуючих виробів. Найдорожчими є спортивні протези.
Сергій Корнєєв: "Лайнери, які одягаються на куксу слугують для того, щоби забезпечити керування протезами, фіксацію протеза на куксі та зменшити навантаження на куксу під час спортивних змагань. Це стопа та колінні механізми. Протези для бігу спеціалізовані: вони мають стопи, які акумулюють велику кількість енергії. Коштують 300 тисяч грн. 500 тисяч гривень коштує протез стегна".
Спортивні протези потрібні не кожному. Це ексклюзивний варіант. Як і хто визначає, який протез потрібен? На які критерії звертають увагу?
Сергій Корнєєв: "Оцінюється історія хвороби, соціальне життя та соціальний стан пацієнта. Можуть бути надані довідки від тренера, від команди, від спортивної асоціації, пацієнт нагороди може принести. Такі протези видаються через рік після першого протезування. Треба проходити потім ще спеціальні тести, які визначають загальний стан потерпілого. Комісія повинна задовольнити прохання пацієнта. Або ні".
Перший протез після ампутації не означає простий і безфункціональний. Він матиме тестовий куксоприймач: ємність, куди одягається ампутована кінцівка.
Сергій Корнєєв: "Куксоприймач виготовляється із термопластичних матеріалів. Дозволяється навчання на ньому, його можна зкоригувати, змінити конструкцію, кріплення."
Протез має своє комплектування і програмне забезпечення. Наприклад, роботу деяких колінних механізмів можна налаштовувати, завантаживши на смартфон додаток. Які у нього можливості?
Сергій Корнєєв: "Встановити режим для бігу, для велосипеду, особистий режим. Це треба робити з техніком, бо він працює за особливою програмою. Можуть налаштувати таким чином особистий режим."
Скільки видів протезів треба мати, щоби вести нормальний спосіб життя?
Олександр Швецов має досвід використання і звичайного, і високотехнологічного протезу. У 2015 році він отримав травму лівої ноги. Потім була складна операція, ампутація і протезування. Зараз він веде активний спосіб життя.
Олександр Швецов: "У мене зараз більш новітній і технологічний протез. Він важчий попереднього. У того не було багатьох функцій. Кожен повинен під себе вибирати протез. Але краще брати дорожчий".
Які найсучасніші протези існують у світі?
Протезист зі США Яків Градінар безкоштовно протезує українців.
Яків Градінар: "Все змінюється. Винаходять нові лайнери. Вони викликають найменше подразнення шкіри,. Важливо, щоб протез тримався на самій культі, не викликав тертя шкіри.
Як ми беремо замір культі? Сама фізика винаходить, де м'які тканини можуть стиснутися, а де ні.
Треба робити перший перевірочний культеприймач. Я знімаю розмір, і через 2-3 години цей культеприймач має бути на пацієнтові. І щоб він починав ходити. Тоді цей культеприймач буде якісним.
Треба використовувати різні технології, щоби культеприймач, який буде заламінований, можна було відмодифікувати під час зміни культі.
Зараз використовується карбон, який легший і тонший. Він має два шари: внутрішній еластичний, і зовнішній твердий. Еластичний допомагає модифікувати протез, де його можна відкоригувати."
Олександр Швецов проходив реабілітацію і в США, і в Україні. Потім довго вчився і пристосовувався до різних видів протезів. Вважає, що проблем не уникнути з жодним протезом.
Олександр Швецов: "Треба до протеза звикнути. Культя може поправитися, схуднути, їй треба просто втоптатися. Приймач, куди одягається нога, це найголовніше, що є в протезі. Коліно є найдорожчим. Воно коштує понад 20 тисяч доларів. Але найважливішим є приймач. Постійно треба буде підправляти, поки не стане так, як треба" .
Гарантія на високотехнологічний протез Олександра Швецова 4 роки. Через 2 роки його треба віддати на гарантійне обслуговування. Видається інший протез на коліно, але куксоприймач залишається той самий. Що стосується ноги, то все залежить від висоти ампутації.
Олександр Швецов: "У мене вище коліна ампутація, то коліно дуже дороге. Воно відстібається від самого приймача, надсилається до Німеччини, повністю там проходить технічне обслуговування: замінюють деталі, які пошкоджені. А ти користуєшся іншим, але таким самим. Обслуговування безкоштовно. Я б протезувався в Україні, бо всіма питаннями щодо протезу займається протезист".
Існують речі, адаптовані під протезування. Які вони? Чим відрізняються від звичайних?
Оксана Литвиненко: "Килимок із силікону, щоб не ковзала дошка для нарізання овочів. Або вона буде мати певні тримачі. Велика кількість тонкощів присутня."
Адаптованими речами користується і Вадим Свириденко:
"Є адаптовані інструменти, ножі, каструлі.
Я все роблю сам, крім водіння авто. Бо мені це не потрібно. Якщо не виходить у мене щось 10 разів, то лише тоді звернуся до протезистів. В житті можна все адаптувати. Все удосконалити. Я не ставлю перед собою якісь обмеження."
В Україні відсутній масовий контроль якості протезів. Але як тоді визначити, чи якісний протез виробив протезист?
Оксана Литвиненко: "Якщо протезист використовує тестовий варіант конструкції, користується технологіями, які існують в Україні і світі, тоді він проходить певні етапи, які дозволяють пацієнтові відчути, чи добре протез тримається на руці. Результат в кінці повинен задовольнити обох."
Пацієнт повинен навчитися користуватися виробом. Над цим працює чимала команда фахівців. Але головне — це бажання травмованого відновитися.
Сергій Корнєєв: "Тут важлива спільна робота протезиста, реабілітолога, психолога, лікарів, самого пацієнта. Якщо реабілітолог не навчить протезом користуватися, то результату не буде. Від пацієнта залежить дуже багато. Головне — не опускати руки і розуміти, що життя на цьому не закінчилося."
Протез, який допоможе відтворити цілком нормальне життя — це реально. Ампутація у 21 столітті не вирок, а виклик. Чи зможе людина показати свою залізну волю? Чи стане міцнішою та витривалішою? Українці ніколи не здаються. З протезами повертаються на фронт або працюють у штабах. Для нас немає нічого неможливого. Треба лише повірити в себе.
Фото: Укрінформ
