Про ракетну промисловість Ірану
"Іран доволі довго займався розробкою ракет. Він був під санкціями з 1979 року, але вони стосувались розробок ядерної зброї, якої в Ірані начебто ще немає. Тож це не перешкоджало їм співпрацювати з такими країнами, як Лівія, Сирія, Північна Корея, а також опосередковано можна говорити про співпрацю з Китаєм. В арсеналі Ірану багато ракет, які не потребували сильних високотехнологічних підходів. Починаючи з ірано-іракської війни, вони у відповідь на іракські атаки почали активніше розробляти ракетні програми. Наразі Іран є однією з країн-лідерів у кількості ракетних програм, які вони ведуть одночасно. За спрощеними підрахунками їх понад 20. Тому ракет у них багато", — зазначив Євген Будерацький.
Про виробничі потужності ракет
"В Ірані місць, де відбувається розробка і виробництво ракет, доволі багато. Тому сказати точно, на якому саме підприємстві й в якому іранському місті розробляється саме цей тип ракет, доволі складно. Іран досить тривалий час перебуває під санкціями та в протистоянні з західним світом та Ізраїлем. І якщо виробничі потужності до цього часу не стали абсолютно легітимними цілями, зокрема для країн НАТО, на жаль, я думаю, що сподіватись, що вони стануть легітимними цілями зараз, я б не поспішав", — зауважив Будерацький.
Які ракети хоче купити Росія
"Якщо спиратись на дані нашої розвідки, а саме — на керівника Кирила Буданова, то в Росії зараз відчувається певний дефіцит балістичних ракет. І саме іранські балістичні ракети насамперед цікавлять Кремль. Вони хочуть ракети сімейства Fateh-110, а також більш просунуту дальню версію Zolfaghar. Росія б’є по українських містах переважно крилатими ракетами, які мають швидкість від 800 до 1000 км. Це складна, але підсильна мішень для нашої протиповітряної оборони.
Водночас балістичні ракети — трошки складніша історія.
На відміну від крилатої ракети вона піднімається високо вгору, у верхні шари атмосфери, а потім бойова частина пришвидшено падає вниз. Враховуючи, що фактично не видно, як вона летить і те, що ракета падає зверху вниз, — це доволі складна мішень, яка піддатлива лише сучасним системам протиракетної оборони, а не протиповітряної, яка у нас є. Такими засобами протиракетної оборони ми не володіємо. Та й у світі володіють лише дуже просунуті у військові плані держави — Ізраїль, США та Франція.
Іран використовував ці ракети для війни в Сирії. І також вони були помічені в обстрілах американської військової бази й консульства в Іраку кілька років тому. Тож я думаю, що і Сполучені Штати, й Ізраїль прекрасно усвідомлюють, з якими ракетами може мати справу українська сторона", — прокоментував Будерацький.
Читайте також — Секретар РНБО: "Люди ― це найбільша наша втрата від війни, яку ми не зможемо повернути. Решту ми відбудуємо"
Якими засобами можна збивати ці ракети
"Для нас нічого нового не буде. Тому що буде просто новий тип ракет. Це фактично аналог радянської ракети 70-х років, яку Іран зробив дещо по-своєму. Ми будемо сподіватись, що ці ракети не потраплять до рук Росії, тому що це задасть нових загроз.
Балістика, яка сьогодні є в Росії, зокрема "Іскандер-Н", вже застосовується. І нині ми, на жаль, не маємо засобів, які можуть працювати проти такого типу ракет. Водночас ракети, які передає Іран, можливо, трошки гірші у своїх тактично-технічних характеристиках, ніж "Іскандери".
Такі ракети треба збивати там, звідки вони запускаються. Тобто найкращий варіант — вражати саме ті об’єкти, звідки їх можуть запустити. Якщо збивати їх в повітрі, то потрібні системи протиракетної оборони. Зокрема, американські ракети Patriot можуть вражати такі цілі. Будемо сподіватися, що теоретично їх можна збивати й засобами протиповітряної оборони, які є. Але збити те, що має велику масу та летить з величезною швидкістю (від 4000 до 6000 км/год), — не так просто. Для цього потрібні надсучасні комплекси", — зауважив полковник Юрій Ігнат.
Фото: wikipedia.org
