Римма Зюбіна: "У нас немає юридичної підстави позбавити звань артистів-колаборантів"

Римма Зюбіна: "У нас немає юридичної підстави позбавити звань артистів-колаборантів"

Актриса театру і кіно, волонтерка і громадська діячка Римма Зюбіна розповіла в ефірі радіо "Культура" про акторство і театр під час війни, гідних та фейкових "народних артистів", митців-колаборантів, а також про театральні проєкти, що тут і тепер наважилися осмислити воєнну реальність.

0:00 0:00
10
1x

Про "народних і заслужених" та систему державного репертуарного театру

"У боротьбі за звання деякі діячі просто втрачають людську гідність. Я знаю такі приклади. Але в країні триває декомунізація, і це явище має зникнути. Саме зараз виринуло і вибухнуло те, про що я говорила протягом багатьох років.

Коли ти приїжджаєш в іншу країну, а тебе там впізнають і дякують тобі ― оце твоє звання. А на мене як на вільну мисткиню взагалі жодним чином це звання не впливає, і на мою зарплатню також.

Уся система державного репертуарного театру ― образлива. Театральна реформа не завершена і не спрацьована професійно. Я завжди наводжу приклад польського театру. Є контракти з режисером, художнім керівником, який вже у програмі на конкурсі заявляє, що він робитиме з цим театром, яка буде репертуарна політика, чи це буде патріотичне спрямування, чи розважальне, чи філософське. Акторові ж треба не тільки продовжити контракт, а мати можливість вибору і перспективи. Не той зараз час, щоб рік-два-три просто очікувати. Життя дуже стрімке і може закінчитися будь-якої миті. Це нам показав спершу коронавірус, а тепер війна. І витрачати життя на очікування ― це неприпустима розкіш".

"Якщо звання скасують, ми можемо запропонувати акторам лише високу заробітну плату. За кожен вихід актора у головній ролі він отримує не ставку, а певну суму грошей. Якщо на тебе йде глядач, тобто ти робиш касу, то ця сума ще більша. А своє ім’я роби сам".

"Я вважаю, що ці звання себе дискредитували, їх роздавали направо і наліво, не маючи на це підстав. От підіть зараз і заберіть звання в акторів Херсонського театру, які працюють для російських окупантів і кажуть, що мистецтво поза політикою. І коли ми повернемо території, то ці актори матимуть всі аргументи, для того щоб виправдати себе: ми тримали театр, ми тримали оборону, ми не зрадники. А у нас немає юридичної підстави позбавити звань артистів-колаборантів. Міністерство культури мусить розробити механізм, подати у Верховну Раду, і це має буде ухвалено в законодавчому аспекті".

Як почалася повномасштабна війна для Римми Зюбіної

"Перші два місяці я почала вести стріми на своїй фейсбук-сторінці, ніколи раніше цього не робила. Я читала поезію і розповідала історії про відомих людей. Мені казали, що я займалась літературною психотерапією. Тепер з’явилося багато людей, які мені пишуть або зустрічають на вулиці і дякують уже не за театр, кіно чи громадянську позицію, а за мої стріми. Люди кажуть, що коли вночі було дуже страшно, вмикався вогник ― і Римма Зюбіна читала. Я собі не давала розслабитися, бо кожного вечора мені треба було щось розповідати. Занурювалась у літературу, літературознавство, біографії, відкривала для себе всесвіти. І читала вірші про кохання. Мені здавалося, що люди, які обділені коханням, стають вбивцями і загарбниками. Як тільки не називали це ― "Стріми Римми", "Театр Зюбіної", "Між завиваннями сирен"... Мені люди почали присилати свої вірші та книжки, і я з них читала.

Згодом разом із Євгеном Хмарою ми зробили музично-поетичний вечір і зібрали гроші для акторів Луганського муздрамтеатру, які зараз на фронті, їм потрібна була машина".

Про виставу "Це все вона"

"Вистава була створена в Молодому театрі у 2016 році режисеркою Владою Білозоренко. Її батьки зараз на окупованій Херсонщині. П’єсу написав білоруський автор Андрій Іванов, який не живе в Білорусі, він абсолютно наша людина. У виставі зайнятий актор Олег Коркушко. Реквізит і костюми робимо всі разом, два актори, два продюсери. Це вистава про складні стосунки мами і сина-підлітка. Думаю, всі мами синів знають, який це важкий період. Але це нормально, тому що особистість має відрізати пуповину від мами і стати собою. Раз на місяць о 18-й годині ми граємо цю виставу в театрі Лесі Українки".

Про п’єсу Наталки Ворожбит "Зерносховище"

"У Рівненському обласному музично-драматичному театрі у вересні відбулась прем’єра Максима Голенка, режисера, якого я дуже люблю. Під впливом вистави я перебувала днів п’ять. Це п’єса Наталки Ворожбит "Зерносховище" на тему голодомору. Режисура, п’єса, актори, сценографія, костюми, масовість та грандіозність вистави ― вразило все. Неймовірна ансамблевість на сцені, від кожного руху тіла, подиху й акторської наповненості складається вся картина. Потужна зарядженість та енергетика самої п’єси, а потім режисури Голенка, ті сенси й підтексти про голодомор, як людина стає зрадником, як іде на співпрацю з ворогом…

Я вважаю, що вистава "Зерносховище" ― це подія не лише 2022 року, це подія останнього десятиліття у театральному житті України. Така вистава має проїхати всю Європу і цілий світ. Вона незручна, про наші болі, наші зради, про дуже неприємні моменти, ніби ти зазираєш у дзеркало після того, як зробив щось дуже погане. Але в це дзеркало треба дивитися. Я вітаю Рівненський театр. Це подвиг і перемога у театральному житті України".

Про нову виставу херсонців на сцені театру Лесі Українки

"Це буде вистава про Херсон. Режисер Євген Резніченко запропонував нам п’єсу, і в перервах між читаннями я почула ці історії акторів ― як вони жили в окупації, як вони евакуювалися, про обшуки, про три з половиною години допиту на блокпосту, про 50 блокпостів, які треба проїхати… І ми вирішили переписати п’єсу, тепер від неї нічого не залишиться. Ми робимо такий вербатіум ― сідаємо, розповідаємо свої історії, потім Євген розшифровує ці тексти, тож наша вистава буде складатися з частин. Ми хочемо показати: якби такий спротив був у 2014 році в Луганську і Донецьку, то ці міста не здали б. У нас буде історія мітингів. Як це було небезпечно, але єдиним поривом херсонці виходили на мітинги. Потім у нас буде тема евакуації, про те, як по кілька разів зривалися виїзди. Моя знайома пара добиралася шість днів від Херсона до Запоріжжя. І будуть історії самих працівників Херсонського театру, там були обшуки. В однієї жінки син у Нацгвардії, тож що відбувалось у неї вдома з тридцятьма озброєними людьми, який там був пресинг… І про 9-річну дитину, в якої за кілька місяців повисипалися брови… Ми хочемо розказати, що Херсон ― це Україна, що незламний Херсон ― це не місто зрадників, що там дуже активний партизанський рух. Люди не погоджуються на колаборацію, хоча там примусово роздають паспорти під дулом автомата, на рубль вже переведено все, запроваджують підручники і навчання російською. Скільки там попіднімалося різних ділків! Приміром, бабусі треба зняти 1000 гривень пенсії. Дядько, що допомагає, бере 200 комісійних і 300 за послуги, і бабусі привозять лише 500… Гуманітарку на блокпостах можуть просто забрати, і ти потім бачиш, як ці ліки продаються на ринках. Ми робимо фактично документальну п’єсу".

Фото: фейсбук-сторінка Римми Зюбіної

Останні новини
Сьогодні всі страхові компанії в Україні надійні — Черняховський
Сьогодні всі страхові компанії в Україні надійні — Черняховський
Анатолій Табаченко: "Якби Українське Радіо мало аромат, то це був би аромат чорнобривців"
Анатолій Табаченко: "Якби Українське Радіо мало аромат, то це був би аромат чорнобривців"
"Ми повинні зробити все, щоб наступного року війна закінчилась". Ексклюзивне інтерв'ю президента Зеленського
"Ми повинні зробити все, щоб наступного року війна закінчилась". Ексклюзивне інтерв'ю президента Зеленського
Промінь рекомендує: Аліна Савчук з треком "Коли я без тебе"
Промінь рекомендує: Аліна Савчук з треком "Коли я без тебе"
Євгенія Вірлич: "Для мене 24-25 лютого 2022 року закінчились всі "хороші" росіяни на світі"
Євгенія Вірлич: "Для мене 24-25 лютого 2022 року закінчились всі "хороші" росіяни на світі"
Новини по темі
Перша рок-біографія: Вийшла друком книга "Всьо чотко. Сергій Кузьмінський і Брати Гадюкіни"
Римма Зюбіна, Володимир В'ятрович, Антон Дробович про вшанування українських героїв та героїнь
"Мова про моє звільнення не йде", — директорка Одеського українського театру Василька Юлія Пивоварова
Фільм "20 днів у Маріуполі" — це можливість залишити в історії військові злочини, які вчинила Росія в Україні
"Душа моя над снігом стала, неначе яблуня в плодах". Памʼяті Дмитра Павличка