Про атмосферу під час підписання угоди
"Атмосфера була досить офіційна, без надлишкової люб'язності, тому що питання серйозне. Було досить багато журналістів на урочистому підписанні цієї ініціативи, до якої долучилися Україна, Туреччина та ООН. Делегації з Росії тут не спостерігалося. Тож цю угоду підписали три сторони: Міністр інфраструктури Олександр Кубраков, Міністр оборони Туреччини Хулусі Акар та Генсек ООН Антоніу Гутерреш", — повідомив журналіст Імран Усеїнов.
Про інтерес Туреччини в угоді
"Туреччина — один з найбільших імпортерів українського зерна. Наразі там піднялися ціни на хліб. Якщо ще два місяці тому максимальна ціна за одну булку хліба була 3 ліри, то зараз — 4-5. Таким чином Туреччина діє насамперед у своїх інтересах, щоб не було дефіциту зерна і хліба. Крім того, Туреччина хоче бути медіатором між двома сторонами конфлікту.
Водночас турецькі приватні компанії купували зерно, яке привозили російські суховантажі. Деякі з них виходили із закритих портів окупованого Криму. Суховантаж "Жибек Жоли" вийшов з порту Бердянська, який зараз знаходиться під контролем російських військових. Це судно прийшло до турецького порту Карасу і намагалося вивантажити українське зерно, яке завантажили в порту Бердянська. Але саме з цим судном історія закінчилася тим, що вивантажити вантаж не дали, але відпустили, незважаючи на те, що Генпрокуратури України просила затримати це судно. Тобто таким чином Туреччина хоче вийти з цього зернового скандалу, до якого долучилася.
Отже, по-перше, Туреччина виконує роль медіатора. По-друге, діє у своїх інтересах. По-третє, також розуміє, що не по праву закуповувала російське зерно. Інша справа — як представляли це зерно екіпажі тих суден, які приходили з портів", — зазначив журналіст.
Чому Росія погодилася на перемовини
"Те, що вдалося підписати угоди — це серйозно заслуга Туреччини як чорноморського регіонального лідера. Пан Ердоган зміг вплинути на керівництво Росії, і ця угода відбулась, хоча було багато роздумів і попереджень, що буде дуже складно звести Україну та Росію. Проте єдиної угоди все ж не відбулося.
Було підписано дві дзеркальні угоди: одна між Україною, Туреччиною і ООН, а інша між Росією, Туреччиною та ООН. Ці угоди регламентували, що робить кожна зі сторін для того, щоб ці судна зі зерном могли залишити українські порти і через Чорне море здійснити безпечний перехід до порту Босфор. Там передбачено створення спільного координаційного центру, а також хто за що відповідає", — повідомив Андрій Риженко.
Про відповідність нормам міжнародного права
"До речі, вся відповідальність, на мій погляд, відповідає нормам міжнародного морського права. Конвенція ООН з морського права 1982 року є законом і в Україні, і в Росії. В Україні вона застосовується повністю. Водночас в Росії недавно змінили Конституцію, і там сказано, що будь-яка міжнародна угода є важливою для Росії і має навіть вище значення, ніж національний закон, але якщо вона не відповідає національним інтересам Росії, то її можна не виконувати. І ця поправка дає серйозну можливість нівелювати.
Щодо міжнародного морського права, то є така позиція, як суверенітет прибережної країни до територіальних вод. І там працює лише влада прибережної країни. І в цій угоді так і прописано. Все, що проходить у територіальних водах України буде здійснюватись українською владою. Ні Росії, ні Туреччини. Проте Крим зараз не є суб'єктом цієї угоди.
Відповідно до угоди з трьох українських портів — Одеса, Чорноморськ і Южний — зерно доставляється до проливу Босфор. Тож все, що робиться в межах 12 морських миль належить до суверенітету України. Головне, щоб в України були спроможності це забезпечити", — зауважив капітан.
Про розмінування акваторії
"Зараз в України є обмежені спроможності здійснювати розмінування. В основному це роблять спеціальні водолазні підрозділи, які пройшли підготовку та можуть здійснювати пошук і нейтралізувати мінну загрозу.
Я би зараз надав перевагу безпілотним катерам, які можуть здійснювати пошук і знищення морських мін. Персонал перебуває на березі, здійснює керування цим катером і супроводжує його роботу. Катер виходить на точку, у нього є сканер, він дивиться, що знаходиться під водою, передає дані на берег, і там оператор ухвалює рішення, що робити далі: чи направити туди водолазів, чи дистанційно знищити цю міну.
Такі катери є на ринку і коштують близько 10 млн доларів. Навіть чотири роки тому пропонувався такий варіант — 9-метровий автономний катер, який може за добу, наприклад, обстежити порт Одеси. Зараз ми говоримо про наші порти та прибережну зону, і в такій акваторії відповідні безпілотні катери були б фактично ідеальними", — прокоментував представник ВМС України.
Фото: pexels.com
