Про входження Херсонської області до складу РФ
Кирило Стремоусов, якого окупанти призначили на посаду заступника голови Херсонської області, заявив, що на території Херсонської області не буде створюватись Херсонська народна республіка, а також не проводитимуться референдуми. Відтак "це буде один єдиний указ на підставі звернення керівництва Херсонської області до президента Російської Федерації, а також буде прохання включити область до складу повноцінного регіону РФ".
Стремоусов додав, що Херсонська область планує до кінця року повністю перейти під законодавство Росії. А структура влади на Херсонщині нібито буде будуватись за аналогією до російських регіонів.
Про що свідчить заява Стремоусова
Питання не у тому, що проголосить Росія або проголосує Держдума чи федеральні збори. Питання у фактичному контролі цих територій і суверенітету України над цими територіями, тобто хто практично може здійснювати там владу. Дійсно, зараз частина території України, окрім ОРДЛО та Криму, перебуває під контролем російських військ.
Такі заяви говорять про те, що в Росії, по-перше, не знають, як оформити цей режим окупації. Вони зрозуміли, що навіть показовий референдум провести неможливо. Тому, з одного боку, вони не знають, як це зробити. З іншого боку, Росія не може далі серйозно наступати і намагається утримувати контроль над цими територіями на тривалу перспективу і з цієї точки зору намагатися вести нові переговори, як було 8 років про ОРДЛО з незрозумілим статусом.
Вони намагаються зараз зробити таку нову ситуацію, аби показати для внутрішнього споживання, що в них є перемога і вони захопили нові території. Звичайно, вони не можуть нагадувати про первинні плани денацифікації та демілітаризації, тому що все вийшло навпаки, і Україна стає сильною та згуртованішою. Таку "перемогу" населення сприйме, але залишається питання, що з цими територіями робити, тому що жодного міжнародного наслідку це матиме, жодна країна цього не визнає і переговори з Україною на таких умовах не розпочнуться, тому що ніхто в Україні не погодиться знову вести ці тривалі та безглузди переговори навколо Мінських угод, які не могли бути виконані.
Тому я б розцінював такі заяви Стремоусова як ознаку того, що Росія намагається ці території утримували настільки довго, наскільки вона зможе. Але за ними немає конкретного сценарію, як вони будуть це робити. Я думаю, що в Росії ще самі не знають, як вони можуть це зробити. Вони тільки знають, що в них є військи на цих територіях, і у війському плані ці території контролюють.
Чи намагатимуться росіяни провести чергові псевдореферундуми
У Кремлі змінюється менеджмент війна та окупованих територій. Сама поява Сергія Кирієнка у цих окупованих територіях означає, що відбувається передача менеджменту. Мені здається, що в російській владі навіть ліва рука не знає, що робить права. Вони призначали свої адміністрації не лише на рівні області, а й в окремих містах. Замість обраних мерів поставили своїх. Росіяни довго не могли навіть знайти людей, щоб поставити на чолі окупованих територій. Від цих нових маріонеток вимагають референдумів, народної підтримки, парадів і радощів приєднання до Росії, але вони цього забезпечити не можуть. Інформація, яку ми маємо з цих територій, говорить про те, що це неможливо. І показовий референдум, навіть якщо його обгорнути медійним забезпеченням, вони провести не можуть.
Відтак російські маріонетки визнають цей факт і рапортують, щоб їх приєднувати без жодного референдуму. А в Кремлі їм відповідають, що ті намагалися щось таке зробити, щоб Росія могла хоч щось показати на міжнародній арені, що це таке волевиявлення. Тобто все це свідчить про те, що у Росії немає конкретного методу та плану, як це зробити. Вони проробляють різні плани, і ці плану йдуть важко. І єдине, що в них поки що є — це контроль цих територій і певні канали постачання життєво необхідних речей, зокрема продуктів та ліків, але на мінімальному рівні.
Про реакцію української сторони
По-перше, населення цих окупованих територій ніхто не кидає. Де можливо, там працюють засоби комунікації, електронні платежі, і ці території не від'єднуються від України. Там максимальна підтримка, і вона буде здійснюватися доти, поки не буде деокупації.
Інший напрямок — формування рекомендацій населенню, як жити в умовах окупації і взагалі які юридичні наслідки несе цей статус окупації. Є міжнародне гуманітарне право, яке накладає зобов'язання на Росію як країну, яка окупує, і воно певним чином регулює, як будуть жити лікарі, комунальні господарства після деокупації, наскільки їх робота в режимі окупації є легальною з точки зору законодавства України. Все це проробляється, і така комунікація здійснюється.
Третій напрямок — дипломатичний, тобто гарантії того, що жодна країна у світі не визнає будь-якої спроби нової анексії. Більше того, будь-яка спроба Росії проголосити анексію нових територій буде зустріта ще більшим тиском.
Головне — готуватись до контрнаступу. Готуватись так, щоб на населення на тимчасово окупованих територіях мінімально постраждало в результаті контрнаступу України. Але треба готуватись й того, що звільнення цих територій не відбудеться вже в травні. Тобто тут треба є проблема, що населенню треба виживати і необхідно надавати максимальне сприяння для цього виживання, зокрема дипломатичне, політичне і де можливо фінансове.
Фото: Associated Press
