Як обирають суддю ЄСПЛ?
Процедура обрання суддею Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) така, що кожна держава, коли поступово надходить час завершення чинного судді Європейського суду з прав людини (а він становить 9 років за нинішніми правилами), держава має запропонувати всім охочим кандидатурам конкурс із формування списку кандидатів для обрання до суду. Мета, що стоїть перед державою, полягає в тому, щоб подати до Ради Європи список із трьох кандидатів, які відповідають критеріям для судді, визначеним у Європейській конвенції з прав людини.
Немає дуже жорстких критеріїв, хто саме може подаватися, окрім того, що записано у самій Конвенції. Головні положення, які є з цього приводу в самій Конвенції, зводяться до ст. 21, яка вимагає наявність "високих моральних якостей і наявність у кандидата відповідної кваліфікації, що робить її чи його придатним для обрання на високу суддівську посаду у своїй країні". У конкретному випадку йдеться про Верховний чи Конституційний суд. Або ж — треба бути юристами чи як написано трохи старомодною мовою юрисконсультом визнаної компетентності. Йдеться про юристів, які чи в академічній сфері працюють, чи відомі в своїй країні визнаною компетентністю.
Є формальні вимоги, що стосуються віку. На момент подачі списку кандидатів жоден із них не мусить бути старшим за 65 років. Також вимоги, що стосуються незалежності та неупередженості судді, є принципово важливими і оцінюються вже в процесі добору кандидатів.
На фото: Микола Гнатовський
Далі держава повинна організувати відповідний конкурс, провести його за критеріями, що досить докладно розписані у рекомендаціях і Парламентській Асамблеї, і комітету міністрів Ради Європи і врешті подати до Парламентської Асамблеї список із трьох кандидатів.
Це все те, що власне Україна (нехай із третьої спроби), але зробила.
Навіщо ЄСПЛ судді від різних країн?
Європейська конвенція з прав людини передбачає, що кількість суддів у Європейському суді дорівнює числу держав, які є сторонами з прав людини. Це ст. 20 Конвенції. Скажімо, до недавнього часу таких держав було 47, відповідно суд складався із 47 суддів. Після виключення Російської Федерації із Ради Європи — це станеться 16 вересня і тоді Європейська Конвенція з прав людини припинить бути чинною для Російської Федерації і тоді сплине піврічний термін із часу виключення РФ, тоді кількість суддів має стати на одного менше — 46.
Логіка в тому, щоб Європейським суд із прав людини був спільною європейською справою і щоб не було такого, що більшість суддів походять із якоїсь однієї держави і вони вчать інші держави, від яких суддів немає чи їх дуже мало. Це перший суто символічний аспект, який насправді дуже важливий.
Також очікується, що суддя, обраний від певної держави, буде задіяний у справах, які походять із цієї держави. Тому важливо мати суддю у складі суду, який знає державу зсередини, який добре розуміється на проблемах із застосуванням Європейської Конвенції з прав людини у законодавстві і в правозастосовній практиці своєї держави. Це і пояснює таку кількість суддів.
Про права людини під час війни
Права людини і Європейська Конвенція з прав людини продовжують діяти під час війни, тому права людини зберігають своє значення. Держави зобов'язані не порушувати права людини під час війни і збройного конфлікту. Кожна людина має можливість наполягати на тому, щоб її права дотримувалися і має можливість звертатися до Європейського суду з прав людини із заявою про можливе порушення державою її зобов'язань у контексті війни.
На практиці в умовах війни і масового насильства рівень порушень прав людини є вкрай високим. Це мусимо визнавати і розуміти. Дуже багато людей втрачають життя, здоров'я, майно, зазнають жахливого поводження із собою, і вони потребують дуже серйозного захисту і механізмів, які б реагували на ці порушення.
У таких умовах ефективні юридичні механізми захисту прав людини абсолютно необхідні. Насамперед ці механізми повинна забезпечити держава відповідно до своїх зобов'язань за Європейською Конвенцією з прав людини.
На фото: Микола Гнатовський
Роль Європейського суду з прав людини в цьому теж безумовно є, тому що він відкритий для заяв від людей, які постраждали під час збройного конфлікту і права яких неможливо відновити чи їм здається, що вони не можуть їх відновити за допомогою національних засобів правового захисту.
Однак зрозуміло, що суд, який розглядає за своєю природою індивідуальні випадки та індивідуальні справи має певні обмеження — йдеться про спроможність розглянути дуже велику кількість справ.
Правильним підходом буде створення механізмів правового захисту на рівні держави. Але там, де держава не може впоратися чи порушує свої зобов′язання за Європейською Конвенцією з прав людини, то вже є роль ЄСПЛ допомогти у цьому. ЄСПЛ в останні десятиліття розглядає дуже велику кількість заяв, пов'язаних зі збройними конфліктами. Звісно лише маленька частинка цих заяв буде відповідати критеріям прийнятності, але все одно ЄСПЛ працює в цьому напрямку і роботи в нього, на жаль, буде дуже багато.
Про ЄСПЛ і воєнні злочини
Там, де йдеться про воєнні злочини, є роль і Європейського суду з прав людини, бо є право на життя, що є одним із основоположних прав, які гарантовані в демократичному суспільстві. Так само як і заборона катувань та інших видів неналежного поводження із особою передбачають не лише так звані негативні зобов'язання з боку держави не вдаватися до подібної поведінки, а і позитивні зобов′язання.
Ці позитивні зобов′язання передбачають на нормативному рівні відповідальність за злочини, пов'язані із порушенням цих основоположних прав та інших основоположних прав, які передбачені Конвенцією.
На процедурному чи процесуальності рівні позитивні зобов′язання передбачають проводити ефективні розслідування всіх випадків, коли людина втрачає життя чи коли людину катують чи в інших спосіб порушують основоположні заборони, які містяться в Європейській Конвенції з прав людини.
У цьому сенсі розслідування воєнних злочинів і притягнення винних до відповідальності є не лише зобов'язанням держави за міжнародним гуманітарним правом, тобто за правом, яке регулює збройний конфлікт, але є і зобов′язанням також і за Європейською Конвенцією з прав людини.
Як зміниться робота ЄСПЛ в контексті війни в Україні?
Європейський суд з прав людини дуже серйозно змінюється після вторгнення Росії в Україну, як і власне змінюється і Рада Європи та інші міжнародні організації та загалом вся Європа.
Європейський суд з прав людини перебуває зараз у процесі втрати держави щодо якої надходить найбільша кількість заяв про порушення нею європейської конвенції з прав людини — Російську Федерацію.
Суду доведеться все одно вирішити, як саме діяти стосовно тих приблизно 18 тисяч заяв, які наразі є нерозглянутими проти Російської Федерації. Відповідна стратегія судом буде обрана і вона вже є. Суд робить все, щоб знищити відставання в часі, коли люди змушені чекати на його вердикт упродовж багатьох років. Це об′єктивно було пов′язане з тим, що кількість скарг величезна і впоратися з ними, уважно розглянути кожну з них суд попри всі свої зусилля тривалий час не міг. Зараз він скорочує цей розрив.
Запроваджено кілька достатньо ефективних стратегій. Зокрема щодо того, як діяти із повторюваними справами, справами, які стосуються вже добре усталеного так званого прецедентного права. Тобто тих прецедентів, які були раніше. Рішення тепер пишуться значно коротші з цього приводу і ухвалюються набагато швидше. Суд також обирає справи, які мають найбільший вплив на ситуацію з правами людини в Європі загалом або в конкретній державі щодо якої надійшла заява. Тобто є всі підстави сподіватися, що суд буде скорочувати відставання і швидше ухвалювати ключові рішення.
Фото: facebook.com/gnatovsky
