Богдан Хмельницький та його дружини
Як це не парадоксально, про особисте життя Богдана Хмельницького нам відомо дуже мало. І ці джерела інформації – дуже специфічні: донесення дипломатів, шпигунів, сучасників, які не були безпосередніми очевидцями, не входили до близького оточення гетьмана. Сама фігура Богдана Хмельницького – батька, засновника козацької держави – проситься на міфологізацію, легенди почали з’являлися невдовзі після його смерті. Ми не маємо особистого листування чи щоденників ні самого гетьмана, ні членів клану Хмельницьких, тому дуже часто історикам доводиться будувати все на припущеннях.
Мотрона чи Гелена Чаплинська стала знаковою постаттю, тому що польські публіцисти, які негативно ставились до гетьмана, хотіли з її допомогою показати, що війна – була помстою гетьмана за особисту образу (за легендою, польський шляхтич Даніель Чаплинський напав на гетьманський маєток, вкрав його дружину Мотрону та одружився з нею сам – ред.) За оповідками саме Чаплинська визволила Богдана Хмельницького з-під арешту, дала можливість втекти на Січ, і власне, підняти це повстання. Хоча ми точно знаємо, що сам гетьман був взятий на поруки козацькою старшиною, і говорити, яка насправді була роль Чаплинської досить важко.
А те, що гетьман, який був вдівцем, взяв шлюб з Чаплинською – історичний факт. Хоча перша дружина – Ганна Сомко, за деякими свідченнями, була на той момент жива, і наче патріарх Паїсій розрішив Богдана від першого шлюбу. Не маємо ні метричних записів, ні особистого листування щодо цього.
Пізніші відомості доповідають, що стосунки дітей Богдана Хмельницького від першого шлюб з новою мачухою Чаплинською були складними. І старший син Тимофій, який мав стати спадкоємцем гетьманської булави, вбив Гелену в 1651 році. Одні дослідники пов’язують це із підозрами, що вона шпигувала на користь корони під час війни. Інші версії – у неї був коханець, який накладав з нею руку на гетьманську скарбницю.
Менш ніж за рік Хмельницький взяв третій шлюб. Ганна Золотаренко була представницею козацько-міщанського роду з Наддніпрянщини, їй приписують важливу політичну роль, бо її рідні брати дуже сильно посприяли впливу на молодшого сина Юрія, який після смерті Тимофія став головним претендентом на булаву. Клан Хмельницьких на чолі з Золотаренками і став тим ляльководом головним, який вершив долю булави після смерті Богдана Хмельницького. Говорити, що Анна грала там першу скрипку – очевидно буде перебільшенням, бо її брати були набагато активнішими, вже входили до верхівки козацької старшини. Але очевидно, що певну роль вона відігравала.
Історія кохання Іван Мазепи (65 років) та Мотрі Кочубей (16 років)
Іван Мазепа взагалі серед козацьких правителів є найвідомішим за любовною лінією в його історичній біографії. Образ палкого коханця до нього дуже щільно прив’язався ще в догетьманський період його життя, тому що один із польських мемуаристів, сучасників і знайомих Мазепи Ян Пасік, описував в своїх мемуарах любовні пригоди майбутнього гетьмана. Начебто коли Іван Мазепа служив при королівському дворі у Варшаві, і потім, коли вже покинув столицю і переїхав в Україну, він мав любовну пригоду із дружиною шляхтича Станіслава Фальбовського. Ян Пасік негативно ставився до Івана Мазепи, до того ж любив переповідати плітки та скандальні історії (сам мав 18 судових процесів за життя). Барвисті оповіді Пасіка про розправу зганьбленого чоловіка, який начебто роздягнув Івана Мазепу, прив’язав до коня й випустив у степ, – є очевидно калькою одного з сюжетів римської літератури, яку Пасік просто використав. Ці любовні фантастичні сюжети, проте, з легкої руки Яна Пасіка перекочували в європейську літературу і в живопис.
У XIX столітті історики також знайшли судові справи волинського воєводства, які оповідали про сімейний конфлікт, пов'язаний із перелюбом дружини волинського шляхтича Заворовського. До цього казусу був причетний і Мазепа. Останні прискіпливі дослідження українського історика Сергія Павленко показали, що роман із дружиною шляхтича мав не Іван Мазепа, а його патрон Дмитро Вишневецький, який був впливовою людиною, опікав Мазепу, платив за його навчання. Іван Мазепа очевидно виконував доручення, возив до дружини Заворовського подарунки, передавав листи. Навряд він сам перебував у любовному трикутнику.
Іван Мазепа був хрещеним батьком Матрони Кочубей, що звичайно обтяжувало їхні стосунки. Кохання не було вільним тоді, воно ставало заручником політичних розкладів. І випадок з Мотрею та Іваном – красномовне тому свідчення. Він значною мірою розбив той тандем, який існував між Кочубеями й Мазепами до цього. Про історію кохання ми говоримо, спираючись на деталі, які з’явилися на світ під час слідства над Кочубеєм, який подав донос до Петра I на зловорожі плани Мазепи одружитися з Мотрею. Тоді й стало відомо про роман Івана з Мотрею. У нас залишились листування, але деякі дослідники ставлять під сумнів автентичність цих записок, які Мазепа надсилав Мотрі. Із матеріалів слідства випливає, що чоловік передавав Мотрі подарунки, каблучку коштовну й книги, молитовники. Але ці подарунки були елементами тогочасної куртуазної культури. Кохання непідвладне якомусь прогнозуванню й раціональному поясненню, історик може тут тільки розвести руками і спиратися на ті лапідарні повідомлення джерел, які є в нашому розпорядженні. Їх завжди треба препарувати та скептично ставитися до інформації.
Про Мотрю ми знаємо небагато. Вона вже після скандальної історії вийшла заміж, породичались із старшинським родом Чуйкевичів. Знаємо, що Мотря прийняла чернечий постриг, але не знаємо, в якому монастирі, є різні версії. Значною мірою це пояснюється тим, що при постригу людина змінює світське ім’я на нове духовне. Ця історія ще не завершена, і на нас чекають цікаві відкриття.
Петро Дорошенко та історія про те, як під час битви він із військом кинувся додому, бо дізнався про перелюб дружини
Є такий сюжет, йдеться про літо 1668 року, коли Петру Дорошенку на короткий час вдалося об’єднати Правобережну й Лівобережну Гетьманщину. Це було верхівкою його політичної кар’єри. Потім виникла необхідність Дорошенку головні сили армії, яка перебувала на Лівобережній Україні, повернути назад до Чигирина, буцімто, за повідомленнями козацьких літописців, це сталося через те, що він дізнався про перелюб своєї дружини Єфросинії. Очевидно, що історія була красивою байкою, проте, слід зазначити, що не безпідставною. Є повідомлення інших джерел, зокрема московських шпигунів, про те, що Єфросинія Дорошенко, залишаючись часто в Чигирині без чоловіка, який весь час був у походах, практично все життя провів у сідлі, дозволяла собі досить вільне життя. Про перелюби вони не говорили, але певний фон, очевидно існував.
Той момент, коли Петро Дорошенко влітку 1668 року мусив повернутися своїми головними силами на Правобережну Україну, був пов’язаний саме з воєнною небезпекою. У цей час вибухнуло антигетьманське повстання на чолі з Петром Суховієм, який заручився підтримкою кримського хана, що був незадоволений посиленням гетьманату Дорошенка. Це повстання було повстанням в тилу Дорошенкової держави і поставило під сумнів здобуток об’єднання обох боків Дніпра. Наскільки на це міг вплинути адюльтер Дорошенкової дружини – важко сказати.
Щодо стосунків Єфросинії та Петра треба зазначити, що коли Дорошенко зрікся булави і фактично відбув добровільне ув’язнення в Москві, а потім був призначений там воєводою в досить віддаленій провінції, його жінка поїхала разом з ним, при тому, що в такій ситуації ніщо їм не заважало жити нарізно. Я думаю, що попри всі чутки та інтриги взаємні почуття в пари таки були. Петро Дорошенко пережив дружину на кілька років, після смерті жінки взяв новий шлюб.
Олексій Розумовський та Єлизавета. Кохання, що відродило Гетьманщину
Старший із братів Розумовських – Олексій Григорович став чоловіком спочатку великої княгині, а потім російської імператриці Єлизавети Петрівни. Як нам відомо, Єлизавета була людиною щирою та емоційною, хоча й не досить добре вміла керувати собою. Шлюб з Олексієм Розумовським вона уклала попри наявність інших фаворитів, цей шлюб був, до речі, не офіційним, але церковним, відбулося вінчання. Стосунки Єлизавети та Олексія були міцними, емоційна прив’язаність людей один до одного не згасла протягом життя. У XVIII столітті ми вже маємо набагато більше джерел, що підтверджують це, хоча й не збереглися приватний архів і особисте листування пари, Олексій Розумовський знищив їх наприкінці життя. І противники, і прихильники Єлизавети та Розумовського старшого згадували, що до кінця життя вони зберегли дуже ніжні почуття. Олексій за своїм темпераментом був людиною очевидно неамбітною, попри наявність харизми, і попри те, що в перші роки правління Єлизавети він справді залагоджував дуже багато питань, опосередковано впливаючи на політику, наприклад, на кадрові призначення. Проте загалом у нього не було амбіцій, щоб тримати руку на пульсі, як це робили інші фаворити тих часів, які самі ставали канцлерами, керівниками вищих органів влади, визначали дипломатію, внутрішню політику тощо. Розумовський влаштовував при дворі родичів, козацьких старшин, заручаючись їхньою підтримкою, але не більше. Олексій Розумовський походив з простих козаків, на відміну від молодшого брата Кирила, не мав такої блискучої освіти. Єлизавета, треба зауважити, вміла приймати рішення, розбиралась у зовнішній політиці, і невтручання чоловіка дуже цінувала. Це було певним показником щирості його почуттів.
Союз Олексія Розумовського та Єлизавети вплинув на долю Гетьманщини. Імператриця одружила молодшого брата Олексія Кирила зі своєю троюрідною сестрою графинею Катериною Наришкіною. Це був шлюб з династичного розрахунку, посилив кровний зв'язок із Розумовськими. Відновлення гетьманства – стало одним із весільних подарунків Єлизавети для Розумовського молодшого.
У шлюбі Кирила й Катерини народилося 11 дітей, проте він не був мирним. У Кирила й до, і після дружини була велика кількість романів з фрейлінами, в тому числі з майбутньою імператрицею Катериною ІІ, тоді ще великою княгинею. Чоловік брав активну участь у перевороті, який звів її на престол. Коли Катерина ІІ ліквідувала інститут гетьманства, змусивши фактично Кирила Розумовського добровільно зректися булави, він виїхав із дружиною в дуже довгу закордонну подорож. Фактично після повернення в Росію пара жила нарізно.
Фото: Лист Мазепи. З відкритих джерел
