Про заяви західних країн про можливе вторгнення
Очевидно, якщо західні країни вивозять дипломатів, бо начебто готується атака на Київ, то мабуть це не просто так робиться. Ймовірно є певні надійні дані. Такого не було навіть у 2014 році, коли була атака на Крим, потім Донецьк і Луганськ. Навіть тоді дипломати не покидати Київ.
Те, що у Росії є певні плани, це правда. Але чи вони здійсняться. Ніхто ніколи не говорив, що атака неминуча. Байдан сказав, що є інформація, що у середу, 16 лютого, може бути авіаційна атака, ракетно-авіаційний удар по об’єктах України. І після двох днів ударів може розпочатися наземний наступ.
Анонс цих планів говорить про те, що США і партнери України знають про них і Росії буде дуже важно їх реалізувати. Є надія, що цього не станеться через сам факт оприлюднення цих планів. Вважаю, що не потрібно публічно обговорювати, які кроки приймаються стосовно підготовки Україною для відбиття агресії. Сподіваюся, що масштабного вторгнення не буде.
Про ефективність заяв західних країн
Те, що називаються конкретні дати можливого вторгнення, моя особиста думка, — це робиться правильно, бо це змінює характер гібридної війни.
Якщо пригадати, що було рік чи два тому, коли будь-який натяк з боку Росії на пуск ракети сприймався як тривога, ніхто не знав, що робити і всі готувалися до війни. Всі відчували економічні наслідки, окрім Росії. То цього року ситуація кардинально змінилася. Цей керований жах від війни змістився в інших бік. США показали, що можуть робити такі інформаційні атаки, від яких ринки Росії падають і рубль падає.
Росія, можливо, сама навіть не рада, що рухає війська навколо України. Чи готова Росія нападати, ще невідомо. Тут є важливий розвиток, який може бути на користь України. Але справді пережити цю паніку і зрозуміти, що значна частина того, що відбувається навколо нас має інформаційний характер, — це складно.
Про візит Шольца в Україну
Я не бачу розбіжностей між Україною та Німеччиною, окрім постачання озброєння, яке регулюється внутрішнім німецьким законодавством. Німеччина взагалі не постачає озброєння у турбулентні зони: ні Росії, ні Україні, ні Азербайджану, ні Вірменії, ані Китаю, — нікуди, де є проблеми. У них таке законодавство.
Щодо "Північного потоку-2", то цей проєкт буде зупинений, якщо почнеться будь-яка російська агресія. Це було чітко заявлено під час зустрічі канцлера Німеччини з президентом США тиждень тому. Не було оголошено, який саме механізм буде задіяний, але було сказано, що є повна єдність союзників у рамках НАТО між Німеччиною та США.
Читайте також: Загроза вторгнення Росії та "глухий кут" мінського процесу. Чи є вихід?
Я думаю, що є повна єдність саме в цьому питанні між Німеччиною та Україною. Але якщо з нашого боку лунатимуть заяви, що треба зупинити цей проєкт до того, як почнеться вірогідне вторгнення Росії, то тут ймовірно будуть суперечності. Навряд чи позиція України буде почута, бо зупинка "Північного потоку-2" сприймається і в Сполучених Штатах, і в Німеччині як захід стримування. Тобто якщо буде напад — буде зупинка, якщо не буде нападу, то можливе певне продовження цього проєкту.
Про санкції проти Росії
Є комплекс заходів. Санкції плюс допомога Україні зброєю, плюс готовність країн НАТО до будь-якого розвитку подій. Також неготовність Китаю підтримувати Росію. Треба враховувати, що від 30 до 80% імпорту зерна в Китай — йде з України. Тому немає жодних ознак того, що Китай підтримав би Росію в нападі на Україну. Дуже багато факторів, не треба шукати якусь конкретну зброю, яка зупинить Путіна, якщо він вирішить напасти на Україну. Це комплекс заходів: готовність до оборони, готовність НАТО до будь-якого розвитку подій і загалом міжнародна реакція.
Про виїзне засідання РНБО
Після виїзного засідання РНБО зазначили, що кількість членів територіальної оборони має досягати двох мільйонів громадян. Це сигнали. Звичайно так швидко це не робиться, але сам факт того, що у 2014 році робилося стихійно, тепер робиться у рамках законодавства. Як сигнал це важливо. Навряд чи два мільйони за кілька місяців можна набрати, але прискорити запис сотні чи більше резервістів до сил територіальної оборони — це реальна мета.
Про ситуацію у Чорному та Азовському морях
Те, що флот Росії займають Чорне та Азовське моря, — це залякування і повторення ситуації весни минулого року. Тоді до літа тривала ситуація, коли були російські кораблі у Чорному та Азовському морях. Ці кораблі потрібні для того, щоб швидко з Криму перекинути десант на материк. Там берег України навколо Миколаєва справді незахищений. Але ж треба, щоб ці кораблі підійшли і завантажились. Російські експерти говорили, що це відбудеться вже в п’ятницю, але нічого до понеділка ще не відбулося. За цим треба справді стежити і готуватися. Поки що це психологічний маневр.
Про зустріч країн-учасниць Віденського документа
Це дуже потужний крок процедурно. Від того моменту, як договір про звичайні Збройні сили в Європі заморожений, від нього залишився Віденський документ. Він діє і визнається Росією. Там чорним по білому написано, що у разі великих переміщень військ по національній території, країна, яка цим стурбована, може зажадати упродовж 48 годин пояснень. Якщо пояснень немає, вона може зажадати інших пояснень і зібрати зустріч на рівні ОБСЄ.
Винесення цієї ситуації на міжнародний рівень з боку України — дуже важлива річ. Якщо така ситуація склалася, Росія заявляє, що США штучно нагнітають ситуацію, що нічого такого немає, але війська рухаються, то настав час, щоб Росія офіційно це пояснила в рамках Віденського документа, який вона підписала. Також дала пояснення у рамках ОБСЄ, що нічого особливого не відбувається, а якщо відбувається, то пояснити — що саме.
Це дуже потужний і слушний крок, щоб винести це питання на міжнародний рівень, на той форум, який опікується цими питаннями — ОБСЄ. Якщо Росія відмовиться, то зустріч не відбудеться у тому чи іншому форматі і буде зрозуміло, хто приховує правду.
Фото: informnapalm.org
