Про можливе російське вторгнення цього тижня
"Те, що Байден мав учора чергову розмову з Путіним, це позитивний сигнал. Останніми днями відбулася низка міжнародних переговорів і вже анонсовано розмову Байдена із Зеленським. Усі ці міжнародні контакти та перемовини на найвищому рівні справляють ефект і дозволяють стримувати можливу російську агресію. Незважаючи на те, що ми маємо партнерів у вигляді Сполучених Штатів, Великої Британії та континентальної Європи, кожна з цих країн переслідує власні інтереси. І та безпрецедентна інформаційна кампанія, яка сьогодні триває навколо України, це частина великої геополітичної гри. Її інформаційно-психологічна складова, постійне нагнітання говорять про те, що великі гравці піднімають ставки до такої міри, що не виключають навіть військових зіткнень і наступу з боку Росії. Звісна річ, Україна має до цього готуватися, але це не означає, що наступ відбудеться за розкладом і певного числа. Більше того, якщо американці озвучують конкретні дати, це, з одного боку, нагнітання ситуації, а з другого ― певний запобіжний акт. Навряд чи Росія почне наступ у дату, названу американцями. Ми маємо сприймати цю психологічно-інформаційну кампанію як гру, котру ведуть західні країни з РФ. Але воєнна компонента однозначно присутня, цього не можна відкидати".
Про інформаційну накрутку
"Ми вже досить довго живемо в такій напрузі. Перша стадія була навесні минулого року, друга почалася восени, і вже кілька місяців накрутка безперервно продовжується. Кульмінація має відбутись у найближчий місяць, тому що така висока накачка тривати довго не може. Тут слід розуміти, що є два паралельні треки. Один ― це інформаційна накрутка, яка вже зараз виливається, наприклад, у збій в роботі авіакомпаній. Другий трек ― реалістичність воєнних атак і зіткнень. Коли американці та європейці піднімають ставки, зокрема переносячи свої посольства з Києва до Львова, це засвідчує, що вони не виключають воєнних операцій. Разом з тим, вони хочуть поставити Росію на місце і дають їй певні можливості відійти назад у питаннях ескалації. Чи скористається цим Москва, є великі сумніви".
Про ефективність дій української влади щодо підготовки до можливої агресії
"Щодо сповіщення суспільства та як глибоко готується армія ― про це скажуть воєнні експерти. Щодо інформаційної складової ― варто сказати: запевнення з боку високопосадовців, що ми готові дати відсіч, це дуже добре. Але ця інформація має спускатися на нижчі рівні, мусить активно працювати місцева влада, аби люди розуміли, що саме їм слід елементарно робити в критичних ситуаціях. Без паніки, але мають бути конкретні пункти дій. У зовнішньому аспекті українська влада зараз справді активно працює, тримає удар. Той факт, що українці стійко тримаються на ногах, бачить і Росія, і Захід. Саме тому сьогодні так високо піднято ставки і не виключена війна".
До розмови долучився Олексій Гончарук, Прем'єр-міністр України в 2019-2020 роках: "Ми маємо справу з великим геополітичним протистоянням, адже у світі точиться війна за демократію. Вже десятки років демократія переживає не найкращі часи. Авторитарні країни сперлися на ноги і дедалі більше проблем створюють для демократичного світу. Те, що Сполучені Штати за Байдена стали набагато активнішим та агресивнішим гравцем у цьому геополітичному протистоянні, це факт. Можливо, вони дещо перебільшують, але Україні в будь-якому разі треба бути готовою до есклації та можливої повномасшабної агресії. Адже Російська Федерація не збирається відсижуватися, їй потрібно догравати ту карту, яку вона почала розігрувати 8 років тому. Рецепт для України, на якому варто наголосити: не боятися, не панікувати, зберігати холодну голову, але бути готовими до найгіршого сценарію в будь-який момент. У найвищих кабінетах США тривають дискусії. Є думка, що Росія не така важлива, а головна загроза це Китай, Росію ж просто не треба дражнити. Але у Байдена сьогодні вже є розуміння, що просто так тримати Росію на паузі не вийде ― вона агресивна. Чи є у США стратегія щодо Росії, важко сказати. Вони вважають, що Росія все одно слабка і вже програла, це лише питання часу. Але ми маємо розуміти, що за все заплатить Україна. Тому від України як суб’єкта залежить те майбутнє, яке у нас буде. Не варто озиратися, чи є стратегія на Заході, нам важливо мати власну стратегію".
Про позицію Франції та Німеччини
Іван Капсамун: "Сьогодні континентальна Європа намагається проводити свою певну гру, впливаючи на процес між Росією та Україною. Тримаючи майданчик Нормандського формату, вони прагнуть не відпускати цей козир і демонструвати, що впливають на процеси. Вони ставляться, можливо, більш лояльно до Росії, виходячи з певних історичних зв’язків. Разом із тим, Захід у вигляді США має вплив на німців і французів. А також британці, які після виходу з ЄС розв’язали собі руки і є більш вільні у своїй зовнішній політиці. Водночас Франції та Німеччині ніхто не може заборонити провадити свою власну політику, про що свідчить нещодавній візит Макрона до Москви і Києва та майбутній візит Шольца. Є певні економічні та бізнесові інтереси, до того ж у Макрона на носі вибори, і саме зараз, коли з арени пішла Меркель, а Шольц лише входить у курс справ, Макрон отримав шанс продемонструвати лідерство у Європі, взяти на себе роль першої скрипки. Кажуть, що Макрон пропонував Україні нейтралітет, тобто позаблоковість. Але це не варіант для України".
Позицію Франції прокоментувала також Надія Коваль, завідувачка інформаційно-аналітичного відділу Українського інституту: "Франція має відмінну від США і Великої Британії позицію та дуже особливе ставлення до стосунків з Росією, а також власну думку, яким чином ці стосунки треба налагоджувати. Про це свідчить і останній візит Макрона до Москви, де він намагався засобами особистої дипломатії переконати Путіна в тому, що не варто починати військову ескалацію. Варто сказати, що позиція колективної Європи не є настільки чіткою, як позиція Сполучених Штатів чи Великої Британії. Але в цьому контексті позиція Франції особлива тим, що вона сьогодні претендує на лідерство у зовнішньополітичних і безпекових питаннях. Тож вояж Макрона до Москви був покликаний ці претензії на лідерство підтвердити. І одна з ідей, які сучасна Франція намагається втілити, це так звана стратегічна автономія Європейського Союзу, яка трохи входить у розбіжність з євроатлантичною безпековою системою. Це те місце, в якому ми можемо говорити про певні загрози для України, адже розмови про нову архітектуру безпеки це розмови, як правило, в діалозі з Росією".
Про Нормандську зустріч та Мінські угоди
Іван Капсамун: "Мінський процес тупцює на місці, немає жодного прогресу. Маємо розуміти, що Мінськ 2014 року і ситуація, що склалася зараз, це дві абсолютно різні речі. Ми нічого не мусимо виконувати, тому що ці домовленості були підписані під тиском. Крім того, їх зовсім не виконує Росія ― жодних безпекових умов, гуманітарних питань. Один із варіантів, як зіскочити з цього гачка, може бути проведення референдуму в Україні щодо статусу окупованих територій. Ми можемо записати у законодавстві, що це українські території, але вони тимчасово перебувають під окупацією. І держава Україна буде працювати в напрямку повернення цих територій. Такі речі можна записувати в Конституцію. Подібні приклади є в історії інших держав".
Мінський процес прокоментувала також Ольга Айвазовська, голова правління громадянської мережі "ОПОРА": "Україна має підсилювати офіційний трек дипломатичних перемовин. Мінські угоди не є угодами, це ― домовленості: два протоколи і комплекс заходів. Вони не мають жодних юридичних статусів. Україна сьогодні має використовувати всі майданчики і платформи, в тому числі й Мінські перемовини, для реалізації кінцевого завдання ― захист території та суверенітету держави Україна. Однак ми пам’ятаємо, що Мінськ як майданчик завжди був і залишається другорядним".
Фото: Міноборони РФ
