Скриншот з відкриття представництва Українського інституту у Франції
— Як з’явилося і реалізовувалося бажання працювати у Франції?
Ольга Сагайдак: У мене було підґрунтя, яке мені давало певну інформацію про Францію. Я була головою Наглядової ради Українського інституту. Напередодні було опубліковане дослідження щодо сприйняття французами України. Воно було невтішним, бо там вважають Україну частиною культури Росії і об'єднують ці обидві культури в одне ціле. У Парижі розташовується ледь не єдиний у світі державний Український культурний центр, який має приміщення. Спочатку з'явилася волонтерська ініціатива з об'єднання діячів сфери культури, які потрапили в Париж. А потім це об'єднання переросло у спільний проєкт між посольством України у Франції і Українським інститутом.
— Що таке французький культурний і політичний контекст?
Володимир Шейко: Це цікавий і складний виклик. У Франції не розуміли, як працювати з українською культурою, не занурювалися в локальні контексти настільки добре, аби могти у них працювати. Після початку повномасштабного вторгнення Франція стала значно відкритішою до України. Нас уже бачать, як суб'єкта, але ще не знають, як із цим суб'єктом правильно взаємодіяти, чого від нього очікувати і який культурний контент можна з цієї країни залучити до репрезентації на французьких майданчиках.
— Ольга повертається до України, а представництво Українського інституту у Франції очолить Іван Рябчій. Він у 2008—2014 роках був автором і ведучим радіожурналу "Книжковий спалах" на Першому каналі Українського радіо. Чому саме він?
Володимир Шейко: Це був вибір серед заявок в рамках відкритого конкурсу. Кандидатура Івана була несподіванкою і для мене. Порадившись, ми вирішили запропонувати цю посаду саме йому. Ще разом із ним буде працювати троє людей.
.png)
Іван Рябчій. Фото: Соколовська Інна/УНІАН
— Що ти покладаєш на цю нову інституцію?
Володимир Шейко: Наші іноземні партнери втрачають інтерес до України, відбувається певне збайдужіння до України. Це буде точніша метафора. Інтерес нижчий, ніж був торік. Тому нам треба працювати через культурну дипломатію. Тут накладається два контексти: контекст України і контекст Франції. Те, про що ми хочемо про себе говорити, які ми є, як суспільство, як би ми хотіли, щоби війну бачили зовні. І що там, у Франції, готові почути про Україну. Бо на Україну дивляться через призму Росії. Нам важливо через культурні проєкти транслювати назовні наш досвід проживання війни, питання Криму, кримських татар, питання порушень прав людини на тимчасово окупованих територіях. Це і 10 річниця Революції гідності і 10 річниця початку окупації Криму. Це і питання продовольчої безпеки, землі. Нам треба французів чимось зацікавити, щоби вони приходили саме до нас.
— Кримсько-татарська мова звучала на відкритті представництва. Що треба запропонувати, щоби дозволити французам зробити вибір на користь наших подій?
Ольга Сагайдак: Ми маємо дуже органічно вписати Україну в контекст європейської культури. Ми мусимо підтвердити гіпотезу, що без української культури нема культури європейської. Що для них незнання українських феноменів, явищ, людей, інституцій є проблемою. З'явилася потреба пізнати, познайомитися, досліджувати і вивчати українське. І на це ми зараз робимо ставку. Французи завжди повинні мати власних експертів в будь-якій сфері, так само і в українознавстві. І це бажання ми зараз повинні підтримати, щоби вони якнайшвидше могли говорити про нас своєю мовою. Був підписаний меморандум щодо співпраці з гуманітарним факультетом університету Сорбонни для започаткування у студентів семінарів щодо історії України, і викликати цим зацікавлення у тамтешніх магістрів. Росія десятиріччями робила кафедри в кожному університеті.
Другий важливий напрямок: сприяння появі колаборацій кураторів та дослідників. Як результат ми маємо виставку з колекції музею Ханенків у Луврі.
Третій напрямок: це серія стажувань для фахівців, програми для реставраторів. Перша група реставраторів вже закінчила стажування. Є бажання від французьких фахівців їхати до України. Бо Україна виглядає зараз для них, як поле для перспектив. Ми цю ідею культивуємо і заохочуємо.
Фото: president.gov.ua
— Який потрібно закласти ресурс?
Володимир Шейко: Культурна дипломатія функціонує зараз на кошти донорів або грантові програми.
— Щодо кримської теми...
Володимир Шейко: Кримська війна допомагає зайвий раз нам не пояснювати, що таке Крим. Зараз участь кримських татар в політичному житті України нівелює велику частину російських деструктивних наративів щодо України. Важливо говорити про депортацію кримських татар.
Ольга Сагайдак: Треба наголошувати на мультиетнічності, мультинаціональності України, що збагачує різноманіття культур. І це є справжнім відкриттям для іноземних колег.
— Хто відкривав представництво?
Володимир Шейко: Відкрила представництво Олена Зеленська.
Фото: president.gov.ua
— Чи є ми представлені на великих майданчиках?
Ольга Сагайдак: Нам треба бути адекватними і зваженими, виходячи на міжнародні майданчики. Ми будемо паралельно дивитися на нішеві фестивалі, конференції. Нам треба вчитися. Готуватися якісно. Ми будемо потихеньку заходити, придивлятися.
