Як відбувалися зміни?
2014-го ухвалили новий закон про освіту, де українська система вищої освіти перейшла на так звану трирівневу систему: бакалавр, магістр, доктор філософії. Молодший спеціаліст, який був до цього, відійшов у минуле у зв′язку з ухваленням цього закону. Доктор філософії — це найбільш чутливе питання, бо у західних країнах переважно такі ступені видають саме університети. В Україні була традиція, коли величезна кількість спецрад, у яких захищалися кандидати наук, були при Національній академії наук. Відповідно було політично-чутливе питання стосовно того, яка має бути роль дослідницького університету академії наук. Це питання мусувалося досить довго. У 2016 році ухвалили порядок підготовки докторів філософії. Це означало, що в нас з′явилася нова форма підготовки. Мається увазі, щоб не тільки наукове дослідження готувалося, а й так само була освітня складова. І в тому порядку підготовки передбачено певне здобуття компетентностей людьми, які здобувають цей ступінь, тобто аспірантами.
Якщо раніше метою аспіранта насамперед був захист дисертації (і насправді не сильно перевірялося, хто реально писав цю дисертацію), то тепер готується доктор філософії, одним із елементів якого є його ж дисертація. Це означає, що система захистів має змінитися. Система захистів була найбільш чутливим питанням. У 2019 році був прийнятий так званий тимчасовий порядок присудження звання доктора філософії. Цей порядок існував у перехідному етапі, де Міністерство освіти ще узгоджувало кожну спецраду, яка формувалася під доктора філософії. Був окремий наказ на формування цих рад. Ради були разові, а не постійні.
Про нововведення
Зараз ми перейшли до іншої системи, яка однозначно відповідає європейській, де заклади вищої освіти та наукові установи мають акредитовані освітні програми і мають формувати для своїх випускників разові ради захисту, які складаються з п′яти осіб.
Уже немає автореферату. Це дуже важливо, бо жанр автореферату з′явився фактично для того, щоб полегшити життя 20-тьом людям, які були колись у спецраді. Цього вже немає, є тепер п′ятеро вузькопрофільних спеціалістів, які підбираються під конкретну дисертацію. Тобто не так, що наприклад, я спеціаліст із права і цього достатньо. Йдеться про те, що це мають бути люди, які конкретно розбираються у дослідженні дисертанта і відповідають своїм власним підписом, своїм рішенням, відкритим голосуванням.
Диплом доктора філософії видається закладом, а не державою. Це означає, що ми включаємо репутаційний чинник, де не кожен диплом буде рівний іншому диплому.
Про ступінь кандидата наук
Ступінь кандидата наук — це був ступінь, який не зрозумілий поза радянським простором. Немає еквівалента кандидата наук де-небудь поза пострадянським простором. Ми поступово останні 7 років впроваджуємо доктора філософії спочатку через закон, тепер на практиці і через систему захистів. Нас це відмежовує від РФ, Казахстану і Білорусі, де й далі залишається кандидат наук, ми стаємо частиною європейського простору вищої освіти.
На фото: доктор філософії, Оксфорд
Звання кандидата наук — частково традиція, що законсервувалася в Радянському Союзі так званою Гумбольдською моделлю, що походить ще з часів Пруссії до Першої світової війни. Ця модель законсервувалась у СРСР. Вона була для Радянського Союзу і для системи СРСР дуже зручна, бо постійно діючі ради — це був такий собі ідеологічний фільтр. Не грало ролі, наскільки ти добре написав дисертацію, ти все одно мав показати, що ти є благонадійний. Ця традиція постійно діючих рад як ідеологічного фільтра перейшла і на сьогоднішній день, та корумпувалася. Я не хочу цього казати стовідсотково, бо в нас є класні науковці, чесні і добросовісні, які працювали в постійно діючих радах, але проблеми виникали з правом, економікою, менеджментом. Там, на жаль, якість випускників і дисертацій бажали кращого. Це одна з причин, чому ця реформа впроваджена. Реформа зроблена у такий спосіб, щоб не погіршити якості тих, які працюють нормально і навіть їм дати поштовх, щоб ставати кращими, і трохи вирішити проблему з тими, які, на жаль, взяли гірші практики з радянських часів і їх корумпували.
Про кандидатів до 2016 року
Ті аспіранти, які розпочали своє навчання до впровадження програм доктора філософії, тобто до 2016 року, можуть захищатися за старими правилами і здобувати ступінь кандидата наук у так званих докторських радах. Тобто у радах, які забезпечують присудження доктора наук. Як ступінь доктор наук у нас залишається. Це така певна національна особливість, бо наша система доктора наук не має еквівалента на Заході. Вона має еквівалент у Російській Федерації, але це окрема тема. Аспіранти отримають ступінь кандидата наук, який пізніше прирівнюється до доктора філософії, але це не є той диплом доктора філософії, який зараз вже став нормою для аспірантів, які розпочали навчання у 2016 році або пізніше. За новими правилами аспіранти, які почали навчання до 2016 року, захищатися не можуть.
Про академічну доброчесність
Питання академічної доброчесності не регулюється тими самими підзаконними актами, що і система присудження нових докторів філософії. У нас є система постійно діючих рад, що присуджувала кандидатські ступені. Ця система вона була проблематичною і такою залишається. Ті підзаконні акти, що пропонувало Національне агентство, щоб визначити певну процедуру позбавлення ступеня під час встановлення плагіату, не знайшли підтримки ні на рівні Кабміну, ні на рівні Міносвіти — вони лежать у формі проєктів і вже останні два роки залишаються такими і нікуди не рухаються.
Про визнання іноземних PhD
Особисто я в 2002 році захистив дисертацію у Кембриджському університеті в Англії. Я раніше писав: якщо людина має доктора філософії з Кембриджа чи Сорбони, то в Україні вона ніхто. Але станом на сьогодні це вже не актуально. У законі 2014 року про вищу освіту передбачалося, що університети самі під час прийняття на роботу можуть визнавати іноземний науковий ступінь. Він визнається як такий, що відповідає українському. Це важливо для прийняття на роботу і так само для подальшого навчання.
Читайте також: За написання курсових на замовлення зможуть карати: у Раді підготували зміни до закону
Якщо людина хоче, щоб цей ступінь був визнаний не тільки в тому університеті, де вона навчається, а загально по країні, то є процедура визнання (я її особисто проходив, вона проста, забрало десь 6 тижнів). Якщо ваш університет, де ви здобули ступінь на заході входить у перелік списку кращих університетів (рейтинг із 500 закладів), то цей ступінь визнається майже автоматично, якщо ні — є певна додаткова процедура. Це питання зняте і це ще один крок до того, що наша система вищої освіти входить у європейський простір.
Про дипломи від університетів
У світі поза пострадянським простором концепту державного диплому немає. Мій диплом не має підпису королеви Єлизавети ІІ, бо він не державний. Кожен університет видає свій власний диплом і визнає інші дипломи інших університетів. Це якраз питання про університетську автономію. Зараз ми входимо у цей простір, де кожен заклад відповідає за якість свого випуску та визнання диплому іншого закладу під час прийняття на роботу. Є така річ як Болонська декларація, де університети між собою домовляються, що вони будуть визнавати дипломи. Це відповідальність автономного закладу освіти, а не держави.
Наші дипломи визнаються на Заході і західні дипломи визнаються тут. Інтеграція відбулася.
Про доплати за науковий ступінь
У нас є система вчених звань (доцент і професор) — це компетенція Міністерства освіти. І є система наукових ступенів (доктор філософії). У нас залишилася норма в законодавстві, що за роботу опонента, рецензента і голови ради під час захисту дисертанта має бути оплата. На жаль, в Україні є така практика, що сам аспірант може у конверті занести якусь подяку чи опоненту, чи членам ради. Це неправильно і від цього ми маємо відійти. Це означає, що ми питання оплати за роботу в спецраді виводимо на світлу сторону.
У 2022 році ми не зможемо це зробити у повному обсязі, але з 2023 року у кошторисі підготовки аспірантів передбачена оплата за захист. Це приблизно 32 години за роботу опонента (орієнтовно 6500 грн). Робота рецензента так само оплачується і робота голови ради оплачується. Це складається у кошторисі підготовки аспіранта. Відповідно, якщо аспірант готується за державні кошти (а більшість аспірантів у нас саме на державному замовленні), то це означає, що держава сплачує також і за його захист. Тому гроші в конвертах мають зникнути — це буде серйозне кримінальне порушення, якщо такі речі відбуватимуться.
Про банкети після захисту і корупцію
Я як людина, яка захищалася на Заході і був опонентом на кількох дисертаціях своїх аспірантів у Швеції, Франції, Німеччині, Великій Британії, можу сказати, що в кожному з випадків було якесь святкування від аспіранта для друзів, опонентів, членів ради. Забороняти це нерозумно, людина захищається раз у житті, це її справа святкувати, чи ні.
Інше питання, якщо від святкування чи від конверта з грошима залежить рішення опонента. Якщо тут є пряма залежність, то це вже корупція. На жаль, це не поодинокі випадки, де члени ради ховалися за тим, що голосування було непоіменне. Ми всі бачили як відбувався захист народного депутата Іллі Киви, є різні розповіді як "професор" Янукович захищався та інші. Це очевидно був корумпований процес і маємо від нього відійти. Як ми від нього відходимо? Ми закладаємо кошти в захист і в кошторис самої підготовки дисертанта.
Фото: wikimedia.org
