Фізики Джон Гопфілд (ліворуч) та Джеффрі Гінтон. X/The Nobel Prize
Чому Нобелівську премію з фізики дали саме за штучний інтелект?
Нобелівський комітет визначив лауреатів премії в галузі фізики. Її отримали вчені Джон Гопфілд та Джеффрі Гінтон за відкриття та винаходи, що забезпечили можливість машинного навчання за допомогою нейромереж. Кожен із нас, напевно, уявив щось своє щодо того, а що ж таке машинне навчання за допомогою штучних нейронних мереж. Перше, що спадає на думку, що відтепер ми зможемо навчати машини за допомогою нейромереж. Поясніть, будь ласка, суть цього винаходу. Про що йдеться?
В принципі, назва доволі адекватно відповідає тому, що ви описали. Приблизно так воно і є. Чому Нобелівську премію з фізики дали саме за штучний інтелект? Тому що штучний інтелект – це першочергово комп'ютерні науки. А Нобелівську премію з комп'ютерних наук або інформаційних технологій не видають. Для мене самого було сюрпризом те, що її дали саме за цей напрямок.
Якщо говорити про машинне навчання, то зазвичай, якщо ми говоримо про програмування, то ми уявляємо собі програміста, який пише чіткі інструкції комп'ютеру. Комп'ютер їх виконує, і таким чином програміст контролює цей процес, вказуючи комп'ютеру, що робити. А є інший підхід, який застосовується в сучасному штучному інтелекті. Він і називається "машинне навчання". Це коли ми намагаємося навчити комп'ютер, або якщо сказати грубіше – машину, виявляти певні закономірності навколишніх даних.
Найпростіший приклад – класична музика. Ми можемо навчити комп'ютер, наприклад, розпізнавати композиторів за мелодією. Ми можемо давати комп'ютеру "прослуховувати" певні композиції, вказуючи автора, приміром, Шуберта, Моцарта, Баха, Бетховена. І з достатньою кількістю екземплярів, використовуючи певні алгоритми, за які і була видана ця Нобелівська премія, можна дійти до того, що комп'ютер, машина навчиться це розпізнавати. Тобто, коли ви дасте йому новий твір, який він ще до цього не чув, він зможе визначити його автора. Те ж саме можна робити з картинами, фотографіями, з будь-якими даними. Історія зводиться до того, щоб замість чітких інструкцій комп'ютеру, ми йому показували зразки даних, на яких він намагається вивчити певні закономірності.
Нобелівську премію дають за відкриття, які давним-давно відбулися і вже мали суттєвий вплив
Я припускаю, що хтось і досі з певною обережністю, або навіть з острахом, ставиться до штучного інтелекту. Ми часто спостерігаємо певний супротив проти ШІ і страх, що машини керуватимуть світом. Це відкриття, ці винаходи сприяють цьому чи ні?
Нобелівську премію дають за відкриття, які давним-давно відбулися і вже мали суттєвий вплив. Обидва лауреати працювали в 1980-х роках минулого століття, тобто відтоді минуло вже 40-50 років. Щодо впливу штучного інтелекту і його загроз, звичайно, загрози є. Але я б їх тут не перебільшував. Як і з будь-якою технологією, питання не в самій технології, а в тому як люди її застосовують. Ми цю технологію можемо використати на благо. Наприклад, для того, щоб покращити нашу медицину, винаходити ліки, покращувати певні сервіси, прогнозувати погоду, врожайність на полях тощо. Водночас, можемо використовувати для створення зброї, для маніпуляцій суспільною думкою, для маніпуляцій в соціальних мережах. Штучний інтелект – це додатковий мультиплікатор. Тут питання в тому, наскільки люди відкриті до технологічних змін, чи є консерваторами і ставляться до них обережно.
Олексій Молчановський. Фото: ФБ-сторінка Олексія Молчановського
Штучний інтелект – це доволі потужна технологія. Тому треба вчити людей нею користуватися, треба навчати, де є межі її застосування. Недаремно зараз вводяться законодавчі регулювання цього питання: в березні цього року Європейський Союз ухвалив великий закон щодо штучного інтелекту. Дехто навіть каже, що це один з найбільш складних законів в історії, тому що там дуже-дуже багато речей з різних дисциплін зведено до купи. Так само і в Україні ми з колегами розробляємо певні законодавчі рекомендації.
Якщо ми візьмемо дослідження квантової фізики, квантової механіки, атомної фізики, то в результаті, з одного боку, ми маємо атомну енергетику, з іншого – ядерну бомбу. Питання в тому, щоб вміти це регулювати. Тож ми постали перед черговим викликом. Але я вірю в людство і в те, що ми подолаємо цей виклик. І зможемо контролювати ці процеси.
Перевага і загроза штучного інтелекту в тому, що він є потужним мультиплікатором
Ми нині багато говоримо про інформаційну гігієну. Штучний інтелект досить активно використовується в гібридній війні, моделюючи ті чи інші картинки, які часто використовує ворог у своїй пропаганді та дезінформації. Де межа з рівня обізнаності щодо штучного інтелекту?
Насправді, це значний виклик. Перевага і загроза штучного інтелекту в тому, що він є потужним мультиплікатором, який ті процеси, що були в суспільстві, може суттєво пришвидшувати. Тому що тепер не людина малює цю картинку за допомогою якихось програм, а штучний інтелект генерує ці картинки в величезній кількості. Питання в тому, коли його зупинити. Відповідно, він може заповнити соціальні мережі та будь-який месенджери цими картинками або текстами, які буде важко відрізнити від того, що робить людина. В принципі, якщо ви є фахівець в цьому питанні і використовуєте його, як дизайнери, маркетологи, комунікаційники, то у вас набивається око, щоб розпізнавати ці картинки, які згенеровані штучним інтелектом. В цих картинках є певні хиби і вади, за якими можна полювати, але технологія стає все більш і більш зрілою. Тому скоро людським оком це буде все важче виявляти. Зокрема, і в текстах. Тому ми можемо говорити про те, що нам стає все важче відрізняти те, що створено штучним інтелектом від того, що створено людиною.
Якщо ми говоримо про інформаційну гігієну, можливо, ми маємо прийти до такого світогляду, коли зможемо критично ставитися до будь-якого матеріалу в соцмережах. Навіть коли нам пересилають їх в месенджерах наші добрі знайомі, близькі, родичі і друзі. Я часто це сам спостерігаю і бачу, що сам іноді пропускаю такі повідомлення. І бачу, як їх пропускають і мої друзі, які теж мають добру освіту. В цей емоційний момент, а ми зараз всі вкрай вразливі, ми можемо не зупинитися для того, щоб критично оцінити той цифровий матеріал, цифровий контент, який ми споживаємо. Ми швидко пересилаємо його далі й таким чином стаємо черговою ланкою в поширенні хибного, фейкового, маніпулятивного матеріалу.
Тому ми поступово приходимо до того, що зараз називають новим терміном "презумпція штучності матеріалу". Коли ми споживаємо цифровий матеріал, наша базова позиція має бути така: я не вірю, що це було створено людиною. Тобто, доведи мені, що це справді зробила людина, або це не маніпулятивний матеріал. Тобто, все ставити під сумнів. Мені здається, що в наш час, коли триває російська агресія проти України, вливається багато подібного матеріалу, тож треба споживати контент свідомо, розуміти, з яких джерел він може приходити. І якщо ми бачимо щось підозріле, варто зупинитися і кілька разів поставити собі питання, чи справді ця річ була написана або створена людиною.
