Про військово-технічну допомогу від західних партнерів
Олександр Мусієнко: Дуже добре, що так наші партнери почали відгукуватися, і це проявляється в конкретних діях, а саме ― у постачанні і допомозі нам окремими видами озброєння, зокрема і нелетального озброєння. Бо там мова і про прилади нічного бачення, і оснащення, і каски, і медикаменти, і польові госпіталі, що, безумовно, теж потрібно поряд із боєприпасами, гвинтівками, гранатометами, протитанковими ракетними комплексами і набоями до них. Тобто ми за останні 2-3 тижні істотно просунулися в кількості того, що нам уже поставили або оголосили про намір поставити і збираються протягом найближчого часу сюди постачати.
Щодо того, чому нам взялися постачати протитанкові комплекси ракетні, то це не тільки через те, що комусь так захотілося. Справа в тому, що якщо подивитися генеральний штаб і оперативне управління генштабу Російської Федерації, то там, як правило, армійські офіцери з різного роду військ, а особливо танкісти. І очевидно, що зосереджуючи російську техніку біля кордонів з Україною, зокрема танки та артилерійські системи, вони долучені до планування цих операцій, і є загроза в тому, що вони можуть застосувати їх проти України. Відтак одним із елементів таких можливих танкових наступів є саме протитанкові ракетні комплекси, які мають бути у належній кількості, і так само ракети до них.
Що стосується "енлоу", які є британськими протитанковими ракетними комплексами, то вони наряду з "джавелінами" є одними з найефективніших у світі. Шведсько-британські гранатомети "Карл Густав" теж зарекомендували себе в історії доволі непогано і є ефективними у використанні. Зараз мова про збільшення постачання американських снайперських гвинтівок, які дуже потрібні нашим снайперам та контрснайперським групам, і така зброя з набоями вже до них починає надходити. Так само закінчується формування засобів зв'язку L3Harris. Ці американські засоби є практично недосяжними та недоступними для російських систем радіоелектронної боротьби. Я б виділив допомогу Чехії і домовленість Чехії про боєприпаси 152 мм для артилерії. Британія ― це взагалі зараз окрема у нас сторінка розвитку і поглиблення співпраці, і це дуже добре, як по катерах у програмі катерів для Військово-Морських сил України, так і по зміцненню наших сухопутних військ.
Про перехід України на контрактну армію
Президент України Володимир Зеленський під час виступу 1 лютого у Верховній Раді анонсував перехід України на професійну армію і підписав відповідний указ.
Указ "Про зміцнення обороноздатності країни та привабливості військової служби" передбачає:
― збільшення протягом трьох наступних років численності контрактників Збройних сил на 100 тисяч людей, створення 20 додаткових бригад ЗСУ;
― збільшення грошового забезпечення усіх військових до рівня не нижче трьох мінімальних зарплат;
― перехід України до засад професійної армії;
― збільшення терміну дії контрактів;
― розробку концепції забезпечення житлом військових, ветеранів та членів їх сімей;
― систему карʼєрного росту офіцерів.
Олександр Мусієнко: Я думаю, що має бути загальна концепція реформування, розвитку і зміцнення Збройних сил України. Я маю надію, що все-таки на виконання цього указу вона буде розроблятися або принаймні буде обговорюватися в політичних та експертних колах, тому що це важливо.
Якщо говорити по суті цього указу, то я підтримую пункт, який стосується збільшення грошового забезпечення на рівні не менше трьох мінімальних зарплат для наших військових, адже підвищувати їм зарплату і соціальні гарантії потрібно однозначно. Також підтримую те, що стосується переходу на професійну армію, через те, що зрештою ми до цього йшли не один рік і не з одним президентом. Президент Зеленський ще на стадії передвиборчої кампанії у своїй програмі чітко зафіксував те, що він виступає за професіоналізацію та перехід до професійної армії. Тому я думаю, що це ще й виконання обіцянки буде, але вона вже теж робиться фактично на передвиборчий 2024 рік для того, аби можна це було використати і в піар-складовій перед виборами.
Проте треба серйозно обговорювати концепцію, тому що в другу частину указу закладено певний популізму: на все потрібні кошти і ресурси, і збільшення Збройних сил на 100 тисяч (військових — ред.) потребує додаткових десятків мільярдів гривень, які треба буде викласти на матеріальне забезпечення, на зарплати, на екіпірування, на будівництво нових військових частин, на озброєння, на їх підготовку, навчання і багато чого іншого. Тобто треба розуміти, звідки ми візьмемо цей ресурс і чи буде змога таку велику армію озброїти сучасною модернізованою зброєю. Тобто тут є дуже багато питань, на які поки що немає ані відповідей, ані розрахунків, ані чіткої програми, де б це було передбачено, і нам залишається лише в своїх думках філософствувати і передбачати, що ж це має бути.
Я думаю, що з цього питання будуть дискусії. Тому що все, що передбачено цим указом, має бути реалізоване не тільки урядом, а й Верховною Радою. Якщо ми говоримо про збільшення зарплат, то це має бути передбачено в законі "Про державний бюджет на 2023 рік". Зрозуміло, що без уряду і парламенту цього не зробити. Крім того, численність армії ― це дійсно повноваження Верховної Ради. Тобто всі рішення, які окреслені в указі, носять рамковий характер і є рамковими на стадії доручень. Це притаманна форма в українській нормотворчій історії, багато президентів цим користувалися, а зараз це робить і президент Зеленський. Можливо, вона не зовсім є правильною з точки зору того, що не можна давати доручення всім гілкам влади і щоб це все було передбачено, тому досить часто такі укази і носять більш популістичний характер, але я все-таки маю надію, що на виконання цього указу буде дискусія і буде його виконання, принаймні щодо збільшення зарплат, адже очевидно, що це потрібно робити.
Ігор Козій: Якщо реформа буде проводитися в рамках всього сектору безпеки і оборони, тобто численність Національної гвардії, Збройних сил України, Служби зовнішньої розвідки, Служби безпеки України перейде автоматично разом з військовослужбовцями в систему Збройних сил, то витрати будуть трошки менше.
Щодо створення додаткових 20 бригад ЗСУ, то це насамперед інфраструктура, казарми, учбово-матеріальна база, де треба навчатися, це надання житла для військовослужбовців, їхніх дружин та дітей, забезпечення школами та садочками, якщо гарнізон знаходиться поза межами великих населених пунктів. Додайте сюди зброю, бойову техніку, пальне функціонування цих підрозділів, і ми отримаємо дуже велику суму. Тому є питання, як це все буде фінансуватися.
Крім того, нам сказали, що починається професіоналізація армії. Але ми робили цю професіоналізацію до цього, зокрема Юлія Тимошенко вже робила подібний крок, і нового тут нічого. Тобто граблі ті ж самі. Єдине що, на жаль, мені здається, що наші політики втрачають інституційну пам'ять. Хіба вони не пам'ятають, як розпродували майно для тих дивізій чи бригад, які ми зараз намагаємось укомплектувати?
Якщо ви подивитесь преамбулу указу, то там закладений піар, але не закладена реальна річ. Піар заключається в тому, що там захищають права і свободи людини. Ви знаєте військового омбудсмена, який виконує ці обов'язки для військовослужбовців? Чи, може, ви знаєте, що будуть робити посаду військового омбудсмена і врешті-решт у нас вирішать справу по Іловайську, чи закриють питання щодо 49 загиблих військовослужбовців з ІЛ-76, чи у нас визначаться з останньою подією, яка відбулася в Дніпрі, коли солдат розстріляв своїх товаришів? Ми цього не почули. Зараз патріотичний стимул поступово зникає, і Росія теж на це розраховує, розуміючи недолугість деяких дій.
Тому насамперед нам треба навчитися забезпечувати себе зброєю, тому що сьогодні процедура закупівлі виглядає так, що не може Міністерство оборони в автоматичному режимі провести всі ці закупівлі, адже обов'язково повинен збиратись комітет, який повинен робити маніпуляції з цифрами в бюджеті. Тому вже з цього року все мало працювати таким чином, щоб Міністерство оборони, знаючи про некомплект, заходило на сайт і замовляло собі залежно від того, що там викладено, або іноземні зразки, або наші, проводило тендер, проплачувало гроші і отримувало зброю.
Про моделі розвитку Збройних сил
Олександр Мусієнко: Перша модель — ми формуємо за допомогою змішаної складової: контракт, частина призовників і працівники Збройних сил, які не є військовими, але працюють на армію і виконують певні завдання. Це те, що зараз є у нас, і її численність постійно намагаються збільшити, і час від часу вона росте. Другий підхід ― це менша за кількістю, але краще озброєна армія з кращими зарплатами, з кращим екіпіруванням та мотивацією. Третій підхід ― залишити змішану систему, коли є призовники, і ми постійно збільшуємо численність за рахунок створення нових додаткових видів сил, родів військ тощо. Я думаю, що нам треба рухатись за другою моделлю, тобто коли є високоефективна мотивована підготовлена професійна армія, і десь це розуміння є і в багатьох представників влади, що саме по собі добре. Але я так бачу, що ще не окреслено чітко, як до цього прийти і як це має виглядати, тому і 100 тисяч за цих умов є трошки дивно, необґрунтовано і виглядає дещо популістично.
Фото: facebook.com/MinistryofDefence.UA
