Про альянс Польщі, України та Британії
Про альянс Польщі, України та Великої Британії йшлося ще у жовтні 2021 року, коли Україна і стала ініціаторкою створення такого формату. Мета нового формату співпраці — зміцнити безпеку в регіоні. Насправді це щось подібне до створення Люблінського трикутника з Польщею і Литвою. Там, де є безпека, буде присутня і економіка. Тут вже можна розвивати відносини як заманеться: від створення різних програм, де будуть залучені підприємства і кошти усіх трьох країн. Якщо говорити про оборонний сектор, то ми можемо спільно бути залучені у виробництво, наприклад, фрегатів. У нас є верф у Миколаєві, і ми можемо виготовляти судна із залученням технологій, закриваючи потреби України і Британії та посилюючи свою присутність у басейні Чорного моря.
Альянс НАТО теж свого часу починав створюватися з декількох країн і потім розрісся у велику колективну організацію безпеки. Однак що більша організація, то більше формується бюрократизм. Навіть якщо ми подивимося щодо безпекових питань, які стосуються не лише України, а європейського континенту. Ми бачимо позицію Німеччини, яка суттєво відрізняється від позиції Великої Британії. Думаю, якщо ми почнемо з трьох, а потім до нас долучаться країни Балтії (а вони країни НАТО), то це спонукатиме хоч і проміжним способом, але робити ближчим нас до НАТО. І це посилення нашої участі в геополітичному аспекті за підтримки наших партнерів. Це питання не стоїть тільки безпеки. Враховуючи геополітичні амбіції Росії і те, що світ буде і далі трясти, то в цьому напрямку це дуже добрий початок. Це ще один крок до європейської спільноти.
Про ефективність нового альянсу
Сам факт, що такий альянс створюється, є відповіддю на нинішні загрози. Присутність Великої Британії у новому альянсі (зовсім немаленької країни у вазі геополітики) говорить про певну ефективність. Зокрема залучення британської розвідки — це вже великий позитив. І якщо дивитися у комплексі — це і розвиток економіки, бо Польща є членом Євросоюзу, а Британія — вже ні. Створення таких альянсів із різними економічними програмами є позитивним явищем.
Чи є умовне головування в альянсі Польща-Україна-Британія?
Думаю, ми орієнтуватимемося на позицію Британії. Треба визнати, що все залежить від масштабу країни і її ваги в геополітиці. Звичайно, що головуватиме той, хто більше вкладатиме грошей та інвестицій, у кого більше технологій. Тут не потрібно боротися за лідерство. Будуть дотримані паритетні відносини, якщо вони з самого початку проговорені.
Читайте також: Загроза з півночі. Як швидко Росія поглинає Білорусь і як має реагувати Україна?
Євросоюз створювали спочатку три країни. Потім кожна держава, що заходила до європейської спільноти, отримувала менш вигідні умови, аніж ті, хто започаткував такий союз. Чи буде такий союз міцний, покаже лише час. У Польщі є в планах з Україною започаткувати новий газогін, щоб утримувати тиск із боку Росії.
Про сучасні загрози в Європі
Виклики, під які підписалася Німеччина, дозволивши "Північний потік-2", можуть стати в основі розпаду Європейського Союзу. Бо цей підхід порушує принципові речі в плані справедливості інших країн бути на тому чи іншому ринку. Глобальні процеси вже сталися. Є Росія — країна-агресорка, яка порушує міжнародне право і свої певні зобов′язання. От Угорщина уклала прямий договір із Росією, начебто вигідний. Але водночас створюються преференції для певних країн, і конфлікт починає формуватися. Відбувається порушення певних доктрин, не тільки військових і політичних, а йдеться і про розподіл можливостей. Якщо є членство в Європейському Союзі, то кожен член повинен дбати не тільки про розвиток своєї країни, а й загалом про своїх партнерів. Це формує суспільне взаєморозуміння. А сьогодні відбувається політика подвійних стандартів. Якщо світ не почне дбати про дієвість, щоб це зупинити, то враховуючи обставини, можна довести економіку іншої країни до колапсу.
.jpeg)
Про транспортні домовленості з Польщею
Перед візитом прем′єр-міністра Польщі до України прибула потужна підготовча делегація. Під час зустрічі міністрів інфраструктури України та Польщі було вирішено низку транспортних питань. З урахуванням логістичних можливостей України і того, що в нас є вихід у Чорне море, ми можемо пропонувати Польщі розвивати, наприклад, залізницю. Можемо зробити спільну залізничну лінію не лише пасажирських перевезень, а й вантажних.
Чи ефективна підтримка ЄС?
Підтримка з боку ЄС — це завжди добре. Навіть та, яка вже є, вона дає розуміння Російській Федерації, що вторгнення чи посилення ескалації конфлікту, військових дій і захоплення нашої території буде проходити надзвичайно дорогою ціною. Польща нам надає протиповітряне озброєння, дрони, які в тактичних боях достатньо ефективні. Як сказав нещодавно наш міністр оборони, що зброї в нас більше, ніж потенційних цілей. Якщо порівнювати, у яких обставинах ми були в 2014 році, то це додає нам впевненості.
Про позицію України щодо тимчасово окупованих територій
Україна і сама має займати проактивну позицію. Зокрема відомо, що Пасічник і Пушилін, які очолюють окупаційні адміністрації, стали членами російської провладної партії "Єдина Росія". Партійні квитки їм вручав особисто Дмитро Медведєв, який колись був президентом РФ. Чи можемо ми сьогодні трактувати, що на тих територіях немає Російської Федерації? Треба називати речі своїми іменами, сьогодні це зміна обставин, причому суттєва. Мене дивує, чому про це мовчить вже практично місяць віцепрем′єрка із питань реінтеграції тимчасово окупованих територій Ірина Верещук. Це її безпосередній обов′язок на це реагувати. Вона мала б зробити відповідну заяву про те, що ці території перебувають у процесі аншлюсу. І це суттєво змінює підходи навіть по "Мінську-2" і особливо в частині комюніке, що підписав Володимир Зеленський. Бо коли підписував Зеленський 9 грудня 2019 року, беручи на себе певні зобов′язання, обставини були інші. Там не було представників "Єдиної Росії". От Аксьонов, який очолює окупаційну владу й адміністрацію в автономній республіці Крим, він — громадянин Російської Федерації і член партії "Єдина Росія". Коли Андрій Єрмак каже, що "ми не будемо говорити із сепаратистами", то вони не сепаратисти офіційно. У 2019 році Росія говорила, що Донбас — це внутрішній конфлікт України. Коли ми намагалися в 2015 році на рівні ООН говорити про миротворчі війська, РФ накладала вето, бо вона трактує це як внутрішній конфлікт. З Криму ж не обстрілювали, правда? І ми не могли це якось довести. Хоча збиття Боїнгу — це вже був би хороший інструмент. Вчора на Радбезі ООН мало би від української делегації прозвучати, що Росія зайшла туди не тільки як держава, а як політична партія, партія влади. А ми про це мовчимо. Навіть вчорашні заяви від офіційних осіб з боку України, я чомусь цього акценту не почув. Я не можу зрозуміти, чому. Вважаю, що це є суттєвий аргумент.
А тепер дивіться, 17 лютого в Радбезі ООН Росія порушуватиме питання щодо виконання "Мінська". І на нас світ теж буде тиснути і переконувати, що ви ж підписали і повинні це виконати. Я розумію, що парламент як фільтр спрацює. І я розумію, що президент Зеленський може застосувати ініціативу референдуму, щоб відмовитися від "Мінська" і отримати легітимне рішення українського народу.
Фото: president.gov.ua
