Як жінки переживають період декретної відпустки
До мене переважно звертаються ті, кому важко і хто не справляється. Якоїсь загальної статистики, на жаль, немає, тому що не багато жінок звертається насправді до спеціалістів, і якщо навіть переживають післяпологову депресію. Але жінки по-різному переживають цей період, і це залежить від різних обставин: чи є допомога, наскільки змінили життя, бо буває, що народження дитини дуже кардинально змінює сімейному і професійну ситуацію, багато чого залежить від здоров'я жінки, від її ресурсів, від ресурсів родини тощо. В цілому, звичайно, ми говоримо про те, що це бажана події, але вона має певні складнощі. Це дійсно непростий період.
З якими труднощами зіштовхується молода родина в декреті
Передусім це післяпологова депресія, емоційне вигорання в декреті, це складнощі в стосунках, коли десь приблизно після півроку, ближче до року дитини подружжя заходить в невирішені конфлікти, і за статистикою перший рік після народження первістка — це найбільш вразливий період для пари. Також це тривожний розлад у мами, тому що народження дитини, особливо першої, підвищує тривогу і мама стає більш така обережна, за все переживає і думає, і це може також спровокувати певні проблеми з психологічним здоров'ям.
Як часто чоловіки беруть участь разом з жінками у догляді за дитиною і чи готові вони йти у декрет
Звичайного, у нас це ще дуже не поширена практика, коли чоловік йде у декрет замість жінки. На є дві основні причини: у тата більше шансів принести фінанси в родину і суспільство ще не дуже готове до цього. У нас є стереотипи про те, що дитина — це сфера жінки, а для щодо чоловіка це не дуже викликає повагу. І їх треба руйнувати.
Мені дуже подобається шведська модель, де виділяється певна кількість днів на декрет, і будь-хто може скористатися ними, а також є кількість днів лише для мами і певна кількість днів лише для тата. Якщо тато, наприклад, її не використовує, то її не можна передати. Це було б класне заохочення для тат також залучатися у виховання дітей.
У великих містах тата більш залучені у виховання, і це дуже радує. Вони цікавляться і моментами виховання, і підготовкою до пологів. Дуже поширена практика спільних пологів, яка за останні роки набуває неабиякої популярності.
Як не втратити себе з появою дитини у житті і як пережити декрет без стресу
Декрет — це дійсно стрес. Це така ситуація коли, напружуються всі резерви організму, і для того, щоб насолоджуватися цим особливим періодом, варто дивитися на це не як на обов’язок чи непосильну ношу, а як на щастя, що ми маємо змогу бути з дитиною. Тому що не багато європейських країн надають можливість довгої декретної відпустки. Ми не просто проживаємо, не просто витримуємо, а ми займаємось найкращою діяльністю — виховуємо людину, свою власну дитину.
В нас багато мам знецінюють те, що вони роблять, кажучи, що у них день сурка, що хтось має кар'єрні зростання, а вони ніби в стагнації і регресують в декреті. Але ж ми насправді розвиваємо свої інші навички. Так, у професійному плані може бути пауза, ми можемо десь випасти з якогось поля, але ми розвиваємо інші навички, і це теж розвиток і дуже велика цінність.
Мамам потрібна підтримка. Декрет — це не те, що робить єдина мама. Це спільний період для всієї родини. І безумовно те, як до цього ставиться чоловік і батько дитини, як її підтримують інші, чи немає осуду зі сторони, що вона довго сидить у декреті, а інші і кар'єру будують, і дитину виховують, і виглядають гарно, а ще соцмережі нав'язують нам такий образ — це все дуже пригнічує. Тому має бути позитивне налаштування.
Про розподілення обов‘язків між мамою і татом
Дуже часто до мене жінки приходити зі скаргою що у них життя стало з ніг на голову, а в чоловіка все як і було, тільки ще малятко може трошки плакати. По-перше, треба домовлятися, що тато має бути активно залучений. Тобі у мами є можливість йти працювати і реалізовуватись. По-друге, це організація розподілу ролей і обов'язків. У жінок є незадоволення, претензії та образи на чоловіків, тому що ніби як було до декрету в нас розподілено, що жінка готує і прибирає, а чоловік ходить на роботу, то так і лишається. Але після народження дитини кожі 2-3 місяці необхідно переглядати, як у нас розподіляються обов'язки, адже дитинка росте, з'являються нові обов'язки і треба постійно комунікувати один з одним і вирішувати це.
Щодо професійного плану, то можна працювати, але не дуже рекомендується багато уваги приділяти роботі. Тому що мозок жінки після народження дитини має таку специфічне налаштування. Вся їі увага на дитину. Якщо вона буде розпорошувати цю увагу, то вона може щось пропустити важливе про дитину. Отже, можна собі лишати певний шматочок часу, якщо є така можливість. Але насправді після декрету жінка дуже швидко відновлюється і адаптується. Спочатку трошки важче перемкнутися з одного режиму на інший, але варто пам'ятати, що це тимчасово і буде час на роботу.
Що робити, якщо чоловік не хоче долучатись до догляду та виховання
Ми маємо бути гнучкими і на якихось періодах можемо бабусю з дідусем залучати або няню, залежить від того, у кого які можливості і потреби. Але я б радила, коли чоловік не хоче, не погоджуватись з цим і вирішувати все самій, а спитати, чому він не хоче. Дуже часто причиною цього небажання є стереотипні уявлення чоловіка про роль батька. Наприклад, у нього батько приходив з роботи, лягав на диван і приносив гроші. І для нього теж така модель. І це нормально, що ваше бачення в парі може відрізнятися, але його треба коригувати під реальність, яка є.
Тому варто питати, чому, що йому заважає, які в нього виникають почуття. Дитина вже є, і якщо це небажання, то треба було це обговорювати раніше. Якщо ти не хочеш виховувати дитину, то для чого її народжувати. Дитина — це спільний проект. Ми не можемо бути батьками наполовину. 100% відповідальності розподіляється рівномірно, тому варто шукати компроміси і знаходити точки, коли тато може бути залучений.
Крім того, якщо одразу залучати активно бабусю та помічників, у тата залишається менше шансів самому включитися. тобто бажано робити так, аби з перших днів життя тато брав активну участь у догляді за дитиною. Навіть з періоду вагітності, а не так, як у нас тата кажуть, що не знають, що з дитиною робити. Мама коли вперше народила дитину теж не знає, що з нею робити.
Як повернути романтику у стосунки, коли є дитина
Треба змістити фокус уваги зі спонтанності, тому що спочатку ми могли у будь-який час піти на побачення чи поговорити, коли нам зручно. Тепер це треба планувати. Треба цей час закладати, щоб протягом дня мати можливість, коли дитинка спить, посидіти разом, можна влаштувати романтичну вечерю, поки дитина пішла в сон, можна робити побачення втрьох. Але є правило: варто говорити не про дитину, не про побут і господарство, а про вас, про ваші переживання, про ваші відчуття, про те, що ви думаєте і живете. Тобто робити це маленькими дозами, а не планувати щось грандіозне, але один раз на рік, а щотижня. Можна проявляти маленькі знаки уваги або есемески писати. Це в наших силах робити приємності, а також виділяти і планувати на це час.
Це саме стосується інтимного життя. Звісно, воно вже підпорядковане ритму дитини і треба бути більш гнучкими і винахідливими. І не засмучуйтесь, коли щось запланували, а воно пішло не так. Таких моментів буде дуже багато, але ми навчимося гнучкості саме завдяки тому, що з'явився новий член родини. Тому простіше до цього варто ставитись.
Крім того, жінці потрібно перші місяці після пологів максимально фізично звільнитись від навантажень. Тому варто максимально звільнити побут та максимально залучати допомогу, просити про неї. Є такий момент, що до народження дитини всі про маму піклуються, кажуть, що вона особлива, всі навколо неї навшпиньках ходять, а коли дитина народилася, то весь фокус уваги на немовля. Мама вже ніби як додаток. Про маму цікавляться, чи вона побудували дитину, але треба поцікавитись, чи вона поїла, чи вона сходила в душ. І вона не має про це просити. Це її право і про це теж треба потурбуватися. Тобто мама піклується про дитину, а всі решта — піклуються про маму.
Як жінці вийти з післяпологової депресії
Безумовно, варто звертатись за допомогою. Можна звертатись до терапевта, психолога чи психіатра. Якщо мама годує дитину груддю, то є антидепресанти, які сумісні з лактацією. Треба серйозно ставитися до цього стану, бо в нас схильні знецінювати депресію, кажучи, що раніше ніяких депресій не було, що мама лінується щось робити, і тоді ще й з'являється почуття провини. Не лише мамі варто знати ознаки депресії, які можуть бути, але й її рідним, тому що не завжди мама помічає ознаки депресії. Це виснаження, постійно втома, порушення сну, коли людина, або не може заснути, або постійно відчуває себе сонною і не відновлюється під час сну, порушення апетиту, ангедонія, тобто все, що раніше приносило задоволення, перестає радувати, постійно негативні думки, почуття провини, відчуття того, що все життя завершилося, сльози і апатія. І в такому випадку потрібна допомога.
Мамі треба дати можливість відновлювати ресурс. Фізична активність — це дуже важливо. Наприклад, вправи вдома на килимку з дитиною разом або прогулянки з візочком парком. Але має бути фізична активність, щоб давати своєму організму ресурс та енергію. Тому з депресією можна самостійно справлятися. Не обов'язково звертатися і за медикаментами, і за психотерапевтичною допомогою, але тоді треба підтримка родини та оточення. Один-на-один мама з дитиною в цьому стані не може залишатися.
Фото: pexels.com
