Інвентаризація активів міністерства юстиції та результати першого аукціону з продажу майна колонії у Львові
Кожному органу державної влади потрібно думати над тим, чи той, чи інший об’єкт використовується в своїх функціях чи – ні. Краще – давати поштовх бізнесу, сплаті податків, наданню робочих місць. Ми інвентаризували свої активи минулого року і зрозуміли проблеми системні, технічний стан місць несвободи потребує вкладень. Ми не говоримо зараз, щоби забирати з інших сфер життя кошти на таку специфічну інфраструктуру, а спочатку використати той актив, який є.
Третього червня відбувся перший результативний аукціон. Було багато учасників, високі ставки, адреналін. Більше 400 мільйонів гривень держава отримає від такої приватизації. Це майно державної установи Львівська колонія №48, яка була закрита, кілька років стояла закрита, і державний архів мав на неї державні видатки. Бо це – режимний об’єкт, державний, який потрібно охороняти, опалювати і т. і. Купила дуже відома IT-компанія, яка буде розвивати свою ІТ-інфраструктуру. Це буде забудова зі змістом, наповнена новими робочими місцями. І Львів отримує нову, сучасну інфраструктуру порівняно з закритою в’язницею будь-яка інфраструктура буде краще. Тут Львову точно повезло.
Щодо історичної аури, специфічної історії установ несвободи
Нічого страшного в них ми не бачимо. На сьогоднішній день, це – просто будівлі, які закриті, не використовуються. Так, вони в поганому технічному стані, але – вони в гарних місцях. Ми сподіваємося, що для громадян, які мешкають поруч з такими місцями, набагато краще мати поруч з собою функціонуючу структуру, аніж закриту в’язницю, високий паркан, колючий дріт. Я дуже вдячна інвесторам, що вони не є забобонними, беруть участь у наших аукціонах, і таким чином ціна об’єкту, порівняно від стартової, зростає в рази.
Ми пропонуємо в цьому місяці, аукціон 25 числа, майно установи виконання покарань в Одесі, 3,5 кілометри до моря, це гарне місце. Думаю, що Одеса покаже гарний результат як і Львів. Також ми повторно виставляємо майно 132-ї установи під Києвом, ціна не знижується. І так само багато об’єктів у нас на підготовчій стадії.
Куди спрямовуються вилучені від аукціонів гроші
Філософія "Великого розпродажу" колишніх в’язниць, побудована на тому, що деякі наші в’язниці є місцями, які прирівнюються до катування по відношенню до людини. І нам потрібно щось терміново і глобально з цим робити і змінювати. Але на це потрібні капітальні гроші. Інвестувати в цю інфраструктуру ніхто не буде, це ми розуміємо. Держбюджет має зовсім інші, важливі сфери, куди ці кошти він має вкладати, тому цей проект – залучення власних активів, щоб вкладати їх в таку інфраструктуру. Це і капітальні ремонти, поточні ремонти в’язниць та слідчих ізоляторів, де перебувають невинні юридично люди, або – дуже амбітні наші плани – будівництво сучасних слідчих ізоляторів, де не порушуються права людей, де людина не травмується психологічно і фізично. Частина коштів від приватизації наших об’єктів 30% іде до загального фонду бюджету, 70% йде на спецфонд Мін’юсту, які ми будемо направляти на поліпшення інфраструктури.
Про залучення інвесторів чи побудова приватних в’язниць
Так, але, поки що на теоретичному рівні. На практичному рівні ми більше думали над тим, як поліпшити умови не у в’язницях, а саме в слідчому ізоляторі. Бо там мова йде не про виконання кримінального покарання, а про очікування на вирок суду. І тут у держави більше зобов’язань перед тим, хто ще не винуватий, щоби забезпечити належні умови такого очікування рішення суду. Ми спробували експериментальним І проектом про платні камери ми створили таку модель, щоби вивчити питання – чи готова людина, яка тільки обвинувачується, заплатити за поліпшені умови тримання, чи буде попит на таку "послугу". І цей експеримент доводить, що ми можемо рухатися далі, що цей проект успішний. І, наразі, всі місця в Україні, в платних камерах зайняті. До проблематики умов у місцях несвободи було мало уваги раніше. І ми робимо все, адже будь-яка цивілізована країна має забезпечити нормальні умови в місцях несвободи.
Фото: ukraine30.com
