На думку міністра культури та інформаційної політики Олександра Ткаченка, стратегія промоції читання є "своєрідною інвестицією держави в розвиток успішної країни". "Ця стратегія передбачає зміну цілого кластеру читання, видавничої справи і промоції читання. Збільшення попиту на книгу і на саме читання. Вона дозволить підвищити статус книгочитання в державі, зробивши її одним з ключових моментів у свідомості людей, – зазначає Олександр Ткаченко. – Вагомим є взагалі створення екосистеми навколо читання відповідних умов вигідних та комфортних для видавництв, книгарень і всіх організацій, долучених до цієї сфери. Стратегія відштовхується саме від потреб читачів, як ключової ланки в цій екосистемі, які повинні мати доступ як до української книги так і доступ до безкоштовної літератури, як в друкованому так і в електронному вигляді. І що важливо легальної літератури, не піратської".
Президент Української асоціації видавців книгорозповсюджувачів Олександр Афонін є одним з розробників стратегії промоції читання. За його словами, за 25 років, що він очолює Асоціацію, це вже четверта стратегія "на папері", яка повинна підняти книговидавництво "з колін".
"Бо всі 30 років незалежності країни, українська книга знаходиться на колінах. Це найслабша креативна галузь з усіх європейських країн, яке має сьогодні Україна. На жаль, я мушу констатувати, що стратегія, це поки що проєкт. Це бажання викладене на папері, в думках, але воно ще не стало тим офіційним документом, який потрібно виконувати. Тому ми живемо сподіваннями, що ця стратегія стане таким документом і підніме видавничу справу", – підкреслив Олександр Афонін.
Експерт також констатує, що катастрофічний рівень падіння в Україні рівня читання, пов’язаний, в першу чергу, з тим, що впродовж 30 років держава була не зацікавлена в тому, щоб мотивувати українців читати. "Соціальні еліти, які були, не працювали для людей освічених, для людей розумних, для людей начитаних. Працювала корупція, купівля посад. І люди, в великій мірі, розчарувалися в тому що знання та професіоналізм мають вартість. Я змушений констатувати, що впродовж 30 років ніхто в державі читанням не займався і взагалі книга була віднесена на маргінеси, на відміну від європейських країн. Там ще з 80-ї років минулого сторіччя зрозоміли, що якщо населення втратить мотивцію до читання, держава втратить можливість для розвитку", – підкреслює Афонін.
Тим не менш він відзначає, що є книжки, які дійсно користуються великим попитом в читачів та приносять і видавництвам і їх авторам чималі прибутки. Наприклад, "Справа Стуса" Вахтанга Кіпіані чи "Сліди на дорозі" Віталія Ананьєва. Але такі книжки не перевищують 20-25% від загального обсягу книг, що видаються.
Фото: з відкритих джерел
