Цьогоріч ми відзначаємо 150-річчя з дня народження Лесі Українки. Вперше до драматургії Леся Українка звернулася у 1896 році. Саме тоді побачила світ її драма "Блакитна троянда". Це драма про жінку, як і більшість її драматичних творів. Вона ламає тогочасний стереотип, що українська драматургія може говорити тільки про життя селян. Далі з-під пера Лесі Українки вийшли і "Одержима", і на "Полі крові", і "Лісова пісня", і "Камінний господар". З 1939 і до наших днів у Національному академічному театрі російської драми ім. Лесі Українки було здійснено чотири варіанти цієї постановки. "Камінний господар", нині із назвою "У полоні пристрастей", і зараз присутній у репертуарній афіші театру. Багато років ролі донни Анни і Долорес виконують дві народні артистки Наталія Доля і Ольга Кульчицька.
Борис Куріцин розповідає, за яких обставин театр російської драми отримав ім’я Лесі Українки: "За те, що театр зробив свій внесок у відкриття драматургії творчості Лесі Українки як придатної для сцени, йому було присвоєно ім’я Лесі Українки. Усі ті розмови, що це була так би мовити радянська традиція не мають жодного підґрунтя. Після успіху театру Лесі Українки з’явилося ще кілька театрів імені Лесі Українки в Україні".
Один із моментів, чому Леся Українка не дуже сприймала свої драми в сценічному втіленні полягає в тому, що вона писала не про побутове життя. Вона вивищувалася над усім цим. Вистава "У полоні пристрастей" існує вже 18 років на дуже високому рівні завдяки потужному колективу, який створив цю виставу. Леся Українка була би потішена, що немає побутовості і приземленості, хоча йдеться про дуже земні і дуже яскраві почуття. Але водночас це космос. "У нас ніколи не було сумніву, що цю драму можна зіграти. Тут справді усе залежить від режисера. Михайло Юрійович має талант демонструвати вибух драматичної ситуації. Персонажі просто оживають. Тому актори чітко розуміють, що з цим робити", – зазначає Ольга Кульчицька, а Борис Куріцин додає: "Відбулася кардинальна зміна від постановки 1939 року, де була тендітна і лірична дона Анна до постановки 2001 року, де ми бачимо сильну, вольову жінку. Це командор у спідниці. Вона керує чоловіками, а не чоловіки нею".
Театр російської драми має намір ініціювати цілий фестиваль, де би всі театри України грали свої вистави за драматургією Лесі Українки "Леся Українка заслуговує на творче експериментальне представлення її драматургії та поезії. Там багато є матеріалів для сценографів, акторів і режисерів. Тому ми плануємо звернутися до керівництва України з пропозицією провести такий фестиваль на базі нашого театру. Це сприятиме популяризації творчості Лесі України і театру загалом", – зазначає Борис Куріцин.
Фото: Національний академічний театр російської драми ім. Лесі Українки