"Варто, звичайно, було перед тим, як оголошувати конкурс, дійти до згоди, чи потрібен він взагалі. І наскільки мені відома позиція нинішнього голови журі – Андрія Гречила, голови Українського геральдичного товариства, і багатьох інших фахівців, і так само я підтримував завжди цю точку зору, хоча і брав участь у конкурсі, – в принципі, Україні він не потрібен. Не через не те, що хтось проти чи за. Він не потрібен з природи української державності, з природи її конституційної норми про те, що Україна є унітарною державою, адже великий герб, як правило, з’являється в держави, утвореної з декількох інших держав, які об’єдналися в єдине ціле і треба відобразити цю своєрідність її державного устрою", – зауважує експерт.
Олексій Руденко додає, що достатньо було б відмінити норму про Великий державний герб в Конституції. Попри те, що є купа статей Конституції, які не виконуються, депутати вирішили звернути свою увагу саме на цю. Експерт зауважує, що це може бути спробою піднести до тридцятої річниці Незалежності України їй подарунок у вигляді Великого державного герба та здобути хоча б якусь перемогу на тлі не дуже переможного періоду.
"У діях влади відверто відчувалося бажання підкріпити позиції цієї каденції при владі Великим державним гербом. Але що стосується результатів конкурсу, то я абсолютно переконаний, що ніякий владний чинник не впливав на рішення журі. Це результат, який на сумлінні самого журі", – додає Олексій.
"Мене, як художника, дивує, що автор будучи заслуженим художником україни подав той проєкт, який він створив ще на рубежі 1996–1997 років без жодних змін, саме в тому стані, в якому це було тоді намальовано і коли він з цим проєктом програв іншому проєкту, який нині теж виставлявся. Мене це не може не бентежити".
Експерт каже: "Геральдика – це все-таки і наука, і мистецтво. Якщо казати про розбір польотів того, що зображено, то тут є декілька складових. Перша – суто геральдична складова. До речі, журі вимагало від учасників конкурсу подавати окрім зображення ще історико-геральдичне обґрунтування і опис. Ми не побачили в оголошенні рішення журі, яким же чином описано цю річ. А треба знати, що в геральдиці первісним є не зображення, а саме блазон – опис. Так от, я впевнений, що в описі вказано, що зображений на гербі лев є галицьким левом. Кожен нелінивий, тут не треба бути спеціалістом, може залізти в інтернет і подивитися на іконографію, на традиції зображення галицького лева, і ми побачимо, що, на жаль, в проєкті Кохана, він не такий, яким мав би бути. Я маю на увазі, що галицький лев традиційно є левом, який спирається трьома лапами на скелю і лише однією стоїть на землі. В даному випадку ми бачимо звичайного геральдичного лева, який міг би бути в будь-якій державній символіці, а в українській мав би мати якісь особливості. Другим щитотримачем призначили архистратига Михайла, за яким теж є певна іконографія, певні традиції. Ви вже бачили всі ці меми, коли почали критикувати зображення, яке зробив Кохан, в цих досить дивних білих сандалях чи це ще називають шкарпетками і так далі. Всіляко починають збиткуватися з цього. За цим теж треба було прослідкувати. Якщо він обирав образ архистратига, то він би мав би знати, що архистратиг саме як об’єднуючий символ київської землі з’явився вперше в титулярнику московських царів в 1672 році, і уже потім почав виконувати роль, яка демонструвала, що це Наддніпрянські землі. Тобто весь цей бекґраунд і негатив, пов’язаний з обраними персонажами, виливається в соцмережі. Багато-хто обурюється, чому щитотримачі стоять лапами і ногами на стрічці в кольорах національного прапора. Є купа питань до цього проєкту, навіть якщо вважати його переможним".
Фото: фейсбук-сторінка Олександра Ткаченка
