"В цій темі не можна робити ніяких широких мазків: є конкретні люди і конкретні історії. УПА і ОУН – це не монолітні організації і історії одних людей і загонів не подібні на історію інших. Тому ніяких широких мазків в жодну сторону: ані, коли всі говорять, шо в УПА всі погані, ані коли говорять, що там всі білі пухнасті герої", – зауважив Антон Дробович.
За його словами, треба пам’ятати, що УПА і загалом визвольний рух всіляко демонізувався і фальшувався в радянський час: "Це велика ступінь маніпуляції, які продовжуються зараз з тими людьми, які виступають проти України і вважають, що Україна як суб’єкт не повинна існувати, хочуть її підкорити".
"Людина в 1939 році могла бути заскоченою тим, що, наприклад, звільнили від Польщі частину території України і люди вважали, що це велике щастя. А потім виявилось, що ті, кого вважали визволителями ніякі не визволителі, а ще ті окупанти. Відповідно, коли в 1941 році прийшов Радянський Союз, території захопили і розказували, що це об’єднання України. А через якийсь час почалися розстріли інтелігенції, священиків, вчителів, вивози в Сибір, переслідування за націоналістичні погляди чи загалом про погляди, що Україна має бути незалежною. Тому у людей до Радянського Союзу, КДБ та інших репресивних структур сформувалось відповідне ставлення. Тому коли в 1941 році приходять нацисти і захоплюють території, то багато хто міг сприйняти їх як визволителів і хотіти записатися до військ. Але в короткий час прийшло розчарування, бо стало зрозуміло, що це теж людиноненависницький режим", – пояснив директор Інституту національної пам’яті.
Дробович закцентував на тому, що історичні питання часів Другої світової війни є дуже драматичними: "Люди вже декілька разів виявилися обманутими в своїх очікуваннях і хтось одразу сказав, що воює проти і тих, і тих. Хтось вирішив отримати вишкіл в рядах нацистських угруповань, хтось – в радянських рядах. Але на меті мали при першій нагоді постати й проти одних, й проти інших".
"Зараз, коли ми дивимось ретроспективно, архівних даних недостатньо: немає щоденників і ми можемо узагальнити і не враховувати викликів кожної людини", – зазначив директор ІНП.
Також в ефірі радіо Культура Антон Дробович розповів й про результати опитування щодо визнання вояків ОУН-УПА борцями за незалежність України Фонду "Демократичні ініціативи", опубліковані сьогодні: "Визнання воїнів УПА борцями за незалежність України підтримують 44 % українців і лише 22 % – проти. І якщо на Заході це 68 %, в Центральній Україні – 43 %, то на Півдні і Сході по 30 %, третина населення, підтримують визнання УПА борцями за незалежність".
"На Сході і Заході України різне ставлення до цієї теми, тому що, по-перше, радянська пропаганда була тривалою. А, по-друге, чим далі на Схід, тим менше було представників визвольного руху, відповідно населення менше безпосередньо зустрічалося з діяльністю УПА і мало менше історій в сімейній пам'яті про них. На Заході більше стикалися, тому там знали, що не все в чорно-білих тонах", – пояснив Дробович.
Щодо того, чи є вояки ОУН-УПА героями для самого очільника ІПН, він зазначив, що це занадто загальне питання: "Треба говорити про конкретні постаті: якщо людина співпрацювала з нацистами і причетна до злочинів проти людяності, вона для мене не є героєм, бо ціль не виправдовує засобів. Якщо ж людина не брала участі в злочинах проти цивільного населення, наприклад, українського чи польського, але зі зброєю в руках воювала і проти комуністів, і проти нацистів – вона цілком заслуговує на визнання і шану. Але якщо людина була героєм, офіцером нацистської Німеччини, то про жодну безумовну героїзацію мовна йти не може, тому що це буде солідаризація з тоталітарним режимом".
"Але не чиновник має розказувати, хто кому герой: якщо українське суспільство прийме, що, наприклад, якась неофіційна співпраця з нацистським режимом виправдана і, відповідно, сума добрих справ людини більша, а жодних злочинних наказів немає - це одна справа. Але замовчувати, що співпраця з нацистами була, не можна", – наголосив Дробович.
Він зауважив, що часто є дискусія щодо, з одного боку, Романа Шухевича і те, як оцінювати його співпрацю з нацистськими органами, а з іншого – про Степана Бандеру, який сидів в німецькому концентраційному таборі: "Звісно, про це радянська, а тепер російська, пропаганди стараються замовчати, бо це не вписується в їхні рамки. Але найкраще, що можна зробити – це знати правду в подробицях, а люди самі визначаються, що є достатнім для вшанування, а що є неприпустимим фактором".
ФОТО: dyvys.info