Громадська діяльність рятує від депресивних проявів, розповідає волонтерка, голова правління парку “Наталка” Наталія Чорногуб. “Після Майдану у нас у всіх відбувся всплеск громадської активності. Кожен із нас хотів чимось допомогти країні, якось зробити порядок, зробити мир в кінці-кінців. Як тільки починалася з командою займатися парком “Наталка”, була така велика демотивація: нерозуміння — як створити класний простір, як домовитися з владою, як заохотити мешканців, щоб їм було цікаво. І коли ми сильно занурилися в процес утворення парку-мрії, у нас не те, що депресія пропала, у нас взагалі не було часу про неї думати. І з’явився новий поштовх, що ти можеш запалити ідеєю людей”, — розповідає Наталка.
Наталка згадує як у неї з’явилася іде зробити парк “Наталка”. “Я йшла тою місциною, тоді ще як такого парку не було, валялися шприци, сміття. І я якось подумала: “таке розкішне місце і така занедбана територія. Чому б тут не зробити парк?” І мене, як струмом вдарило. А вже потім з’явився страх, як залучати людей, де брати гроші”, — каже Наталія. Але, на думку Наталії, є й зворотна сторона волонтерства — і через неї воно потроху втрачає свою суть. “Зараз зареєстровано багато громадських об’єднань, частина діє і має результат, а частину використовують у своїх цілях політики або якісь асоціації. Тобто, волонтерство втрачає суть, бо громадський діяч за визначенням — це людина, яка безкоштовно віддає свій час, свою енергію, свої знання задля того, щоб створити суспільно важливий проект. Зараз, зокрема, і за донорські кошти почало багато волонтерських організацій з’являтися. І влада почала розуміти, наскільки важливо співпрацювати з громадянським суспільством, що ми не надокучливі мухи, які приходимо і щось просимо. А ми, навпаки, разом із владою можемо працювати, можемо впливати на прийняття рішень”, — говорить Наталія Чорногуб.
Фото: facebook.com/parknatalka