Ілюстративне фото: facebook/UCABevent
65-70% продукції українського агросектору експортується
Малі і Нігер розривають з Україною дипломатичні відносини. Це якось впливає на нашу економіку?
По-перше, треба пам'ятати, що ми маємо експортно-орієнтований аграрний сектор і абсолютна більшість продукції експортується – 65-70%. І нам важлива постійна побудова дружніх, взаємовигідних торговельних відносин буквально з усіма країнами світу. Аналогічно нам важливо розбудовувати наші відносини і з африканськими країнами. І тут треба розуміти, що більшість африканських країн є нетто-імпортерами. Вони просто змушені імпортувати продовольство для того, щоб жити, щоб забезпечити населення їжею. Тому логічно розвивати ці відносини, якщо в них є запит на імпорт продовольства, а ми країна – експортер продовольства. Зрозуміло, що відносини будуються десятиліттями. Україна зараз багато робить активних дій щодо відкриття нових посольств в африканських країнах. Бо перед тим, як компанії активно почнуть співпрацювати, зазвичай дійсно має бути вибудувана система відносин і довіри на рівні держав. Щоб бізнес розумів, що у випадку форс-мажорних обставин, держава може бути арбітром, захисником. Не втручаючись, але справедливо оцінюючи ту чи іншу ситуацію. Тому ми це робимо. І фактично зараз триває активна фаза розбудови, а десь навіть створення дипломатичних відносин з африканськими країнами. І Мінагрополітики вже звернулося до них офіційно листами, щоб вони надали їхні потреби. Тобто, які позиції продовольства їм би потрібно було імпортувати з України, хто може бути контрагентом з їхнього боку, і які, наприклад, вони бачать умови взаємної торгівлі чи розрахунку? Або, наприклад, вони є експортерами іншого типу продукції, яку ми імпортуємо і ми могли би одразу двосторонню торгівлю розвивати. Зараз чекаємо від них відповідей. Далі, коли вже є дипломатичні відносини, є розуміння в цифрах, в чому потреба того чи іншого ринку чи країни, ми зазвичай формуємо торговельні місії. Зацікавлені у співпраці підприємці їдуть туди безпосередньо на декілька днів, щоб на місці поспілкуватися і обговорити умови співпраці. А далі вже підписуються контракти і реалізуються. У нас є досвід, і ми присутні на ринках африканських країн. Але погоджуємося, що цю присутність можна збільшувати. На сьогодні вона незначна. У Північній Африці історично ми завжди були присутні активніше. Якщо ми говоримо про екваторіальну, субекваторіальну Африку, то там, звісно, ми могли би значно розширити свою присутність. Ми зараз більш на старті розбудови цих відносин і розширенні взаємної торгівлі.
Проблем з реалізацією українського продовольства на зовнішньому ринку немає
Наскільки ці 2 країни, які розірвали з нами відносини, були важливими для нас в плані взаємної торгівлі?
Ми маємо змогу реалізувати українське продовольство на світовий ринок. Тобто немає такого, що через одну чи дві країни, які відмовляються співпрацювати, у нас є проблема з реалізацією. Все, що ми можемо експортувати, ми експортуємо і зможемо експортувати. Але в цілому ми все рівно зацікавлені в постійному розвитку відносин з усіма, навіть якщо це дуже незначна частка. Зрозуміло, що в цих країнах не було значної частини. Але ми вважаємо, що кожна країна важлива. Тому будемо дивитися, аналізувати кожну з цих проблем. Проблем з реалізацією українського продовольства на зовнішньому ринку немає, і я впевнений, що не буде.
Тарас Висоцький. Фото: facebook/mapfu2021
В африканських країн є запит на імпорт наших агротехнологій
Чого зазвичай потребують африканські країни? Зернові, пшениця зрозуміло. Що ще?
Основні групи – це зернові, найбільше пшениця. Із м'ясного напрямку – це м'ясо птиці. А також олія, в нашому випадку це соняшникова олія, бо ми є найбільшим виробником. У різних країнах по-різному. У певних також є запит на сухе молоко чи масло. Це такі основні великі блоки. Але також є запит, і з нашої точки зору це гарна ініціатива, не тільки на імпорт нашої продукції, а й на імпорт наших технологій. Щоб ми консультували, розвивали їхні новітні рішення щодо аналізу ґрунтів, розвитку меліорації, щодо застосування безпілотних засобів в аграрному секторі. Є великий попит на українські ветеринарні препарати, на наші розробки у сфері лікування тварин і їх захисту. Також ми сприяємо компаніям, які готові там надавати технології. Ми розуміємо, що кожна країна хоче не просто купувати продукцію, а ставить за ціль внутрішній розвиток. І це нормальний елемент партнерства, не треба бояться якоїсь конкуренції.
А в них є кому переймати ці новітні технології, щоб вони їх засвоювали і розвивали в себе?
Треба інвестувати в розбудову інфраструктури, в тому числі в людський потенціал. Сказати, що зараз там є готова інфраструктура для того, щоб це просто брати і імплементувати не можна. У нас також пішло десятиліття на цей смартфармінг, на те, щоб це все випрацювати і розвинути. Але це треба проходити і долучатися до розвитку цієї інфраструктури. Це довгострокові проєкти співпраці.
Чи формується вже група спеціалістів, які б могли втілювати цей задум у тій же Африці?
Ми зараз працюємо в цьому напрямку. У нас вже був візит до низки країн на початку червня. Була зустріч з представниками 16 південноафриканських країн. Тому процес запускається. На початку червня це був перший фізичний візит, обмін інформацією. Попередньо на осінь планується вже більш розширений візит, тому що це також треба познайомитись, треба щоб довіра виникла, щоб було відчуття, що це довгострокові речі. Об'єктивно, якщо ми говоримо про технології, то треба заходити мінімум на десятиліття. Швидше немає сенсу, тому що не вдасться досягнути цього глобального кінцевого ефекту.
А вони готові на це, чи це теж ще в перспективі?
Партнери підтверджують готовність і потребу в розвитку технологій, тому що для них це теж питання виживання в багатьох випадках. Вони розуміють, що в них теж є ресурс, який не використовується. Ми ж не візьмемо їхню землю і нікуди не вивеземо. Так само як і нашу землю ніхто не вивезе. Якщо там щось інвестується і будується, то воно там і залишиться. Ми так само зацікавлені в приході інвесторів з новими технологіями. Це дійсно важливо з точки зору перспективи розвитку. Особливо там, де в нас вже вибудовані позитивні довірчі політичні відносини. Наприклад, ті країни, які приєдналися до підписання комюніке першого Саміту миру. Це цільові напрямки, з ким ми далі будемо активно розвиватися.
