Без реєстрації. Юристка про права партнерок і партнерів військових у цивільному шлюбі

Без реєстрації. Юристка про права партнерок і партнерів військових у цивільному шлюбі

Цивільний шлюб – поширене явище в Україні, за приблизними підрахунками, майже кожен десятий шлюб є саме таким. Хоча в законодавстві його офіційне визначення відсутнє. Війна істотно підсвітила це явище в контексті прав партнерок і партнерів військовослужбовців. Ситуацій, які вимагають правового врегулювання різних питань, що виникають саме за такою формою шлюбу, стало в рази більше. Звичайно, легше сказати "нехай візьмуть шлюб", але ситуації бувають різні. Зрештою це вибір кожної окремої пари. Які права мають партнерки і партнери військових у цивільному шлюбі? Про це розповіла в ефірі Українського Радіо керівниця юридичного відділу благодійного фонду ВО "Веста" Людмила Кормош.

0:00 0:00
10
1x

Ілюстративне фото з відкритих джерел

 

"Цивільний шлюб", "цивільне партнерство", "фактичне проживання", "неофіційно зареєстрований шлюб"…

Насамперед, розберімося з законодавчою базою і різними визначеннями сумісного проживання людей. Адже є поняття "цивільний шлюб", "цивільне партнерство", "фактичне проживання", "неофіційно зареєстрований шлюб". Це все про одне й те ж?

І так, і ні. Бо якщо ми говоримо про так званий цивільний шлюб, то раніше його визначення виходило з того, що цей шлюб зареєстрований в РАГСі, але не взятий в церкві. Пізніше це поняття трансформувалося. І нині в законодавстві немає такого поняття. Коли в житті ми говоримо, що живемо з кимось в цивільному шлюбі, всі розуміють, про що йдеться. Тобто це шлюб, який не був зареєстрований у відповідних органах. Якщо ми говоримо про цивільне партнерство, це плюс-мінус те ж саме. Але це більш визначене законодавством поняття. У нас є закон про цивільне партнерство (проєкт закону "Про інститут реєстрованих партнерств" – ред.), який на розгляді у Верховній Раді. Але він дещо відрізняється, бо цивільні партнерства закріплюють проживання двох людей однієї статі, чого не закріплює ні Сімейний кодекс, ні Конституція. Бо за Конституцією у нас шлюб – це союз чоловіка і жінки. Це, відповідно, є в Сімейному кодексі. Цивільні партнерства дещо розширюють поняття шлюбу. Вони дають можливість людям, які проживають разом, незалежно від статі, мати ті ж самі права і обов’язки, як і люди різної статі, які проживають разом. Сумісне проживання або фактичні сімейні відносини – це те, що закріплено в законодавстві, в Сімейному кодексі. Там написано, що це люди, які проживають разом, ведуть спільне господарство, мають спільний побут, але не зареєстрували свої відносини.

За приблизними підрахунками, майже кожен десятий шлюб в Україні – цивільний. Але навіть такі відносини, кажуть юристи, захищені законом. Чому ж тоді виникають проблеми, коли доводиться відстоювати свої права? Законодавство взагалі не враховує все, що поза офіційним шлюбом, чи є винятки? Хто і які права має у цивільному шлюбі?

В зареєстрованому шлюбі визначається певний перелік переваг, або унормованих прав, які стосуються майна: все, що придбано у шлюбі, є спільною сумісною власністю подружжя автоматично. Окрім випадків, які прямо передбачені в законі. Це питання реєстрації дітей, встановлення походження дітей. Бо дитина автоматично вважається такою від цієї матері і цього батька, які перебувають між собою в шлюбі. А також це питання, які стосуються немайнових прав подружжя, зокрема це у складних ситуаціях "призначення" родича, який буде відповідати за твоє життя. Тобто це реанімаційні заходи, прийняття рішення стосовно життя або здоров’я людини, якщо вона сама за себе не може його прийняти. Тобто у випадку потрапляння в реанімацію, дружина або чоловік ухвалюють рішення.

Закон надає права рідним людям, але якщо люди перебувають у цивільному шлюбі, однак не мають родичів, чи означає це, що у них проблем не виникатиме? Що вони захищені перед законом?

Не зовсім. Якщо ми говоримо просто про потрапляння в реанімацію, туди людину допустять. Але приймати рішення стосовно її життя або здоров’я – це інша ситуація. Бо тут необхідні документи. Так влаштовано, що будь-яку дію, яку необхідно зробити офіційно, необхідно підтвердити документально. І свідоцтво про шлюб – це і є цей необхідний офіційний документ. Або заповіт. Спадкування – це теж важливе питання в шлюбі. Адже дружина і чоловік є спадкоємцями першої черги. А партнер або партнерка є спадкоємцем п’ятої  черги.

Людмила Кормош у студії Українського Радіо

А якщо у людини, яка потрапила в реанімацію і не може ухвалювати рішення стосовно свого здоров’я і життя, немає родичів?

Чисто теоретично до її цивільного партнера зможуть дослухатися. Але це не точно.

Що в такому випадку можна зробити?

Встановлювати факт сумісного проживання, що прирівнюється до шлюбу, через суд. І за рішенням суду діяти відповідно.

Тобто документи – це той простір, де для гуманних проявів залишається зовсім обмаль місця. А підпис і оформлення можуть здійснювати лише офіційні, законодавчо визначені особи або родич. Якщо йдеться про цивільний шлюб, все одно повинні бути якісь підтверджуючі документи. Коли це стає глухим кутом, а коли виходи є?

Що стосується саме реанімаційних заходів, то тут важливе питання часу. Адже будь-яке питання, яке вирішується в судовому порядку – це, насамперед, час. Все не може бути вирішено за тиждень. І, швидше за все, за місяць теж питання не вирішиться. Тобто, той час, який умовно можна зберегти для того, щоб зараз прийняти офіційне рішення, ми, умовно, будемо витрачати на те, щоб сходити в суд, подати заяву. Якщо справа потрапляє в суд, де один суддя на весь район, то це питання не вирішиться і за пів року. А рішення потрібне ще на вчора. Тобто йдеться і про збереження часу.

Якщо військовослужбовці все одно не хочуть брати офіційний шлюб…

Якщо військовослужбовці все одно не хочуть брати офіційний шлюб, що вони мають зробити, щоб убезпечити себе надалі?

Ніхто з військових не хоче думати про потрапляння в реанімацію тощо. Але ми живемо в такий час, коли йде війна. Військовослужбовці в зоні ризику. Тож, якщо люди не хочуть брати шлюб і реєструвати свої відносини – це їхнє право. Абсолютно повне їхнє право.

Виходить, що вони мають повне право не брати шлюб, а закон, відповідно, має право не ставати на їхній бік у кризовій ситуації.

Так. Що у нас дозволяє закон без реєстрації шлюбу? Закон дозволяє призначити виконувача останньої волі померлого. Також нещодавно з’явилася норма, яка дозволяє розпорядитися ОГД (одноразовою грошовою допомогою за загибель військовослужбовця для його родини). Закон зараз дозволив перерозподіляти цю допомогу самому військовослужбовцю. Закон дозволяє складати заповіти. Для цього зовсім не обов’язково бути, приміром, родичем першої спорідненості.

Чи не можуть такий заповіт оскаржити родичі?

У соцмережах всі пишуть, що це справді легко оскаржується. Насправді, це не так. Законом визначено: "якщо людина складає заповіт, вона при тямі, при розумі й розуміє значення своїх дій". Нотаріус це підтверджує. Заповіт складено. Все. Єдиний виняток – не можуть без нічого залишитися неповнолітні діти, особи з інвалідністю, які були на утриманні і, відповідно, батьки або один з членів подружжя. В такому випадку їм належить половина від того, що б належало їм за законом. Те ж саме і з ОГД. Якщо є заповіт, його буде непросто оскаржити. Треба вагомі докази для того, щоб визнати або людину посмертно недієздатною, а це практично нереально, або мають бути якісь факти, які підтверджені документально, що особа, яка складала заповіт, складала його внаслідок певних шахрайських дій. Але й це доволі складний процес.

А з вашого досвіду, чи багато таких справ про оскарження заповіту?

Небагато. Все, що стосується майна, це доволі щемка і специфічна тема. Якби все було так просто, не було б мільйонів жартів про те, як всі родичі перегризлися за бабину хату в селі. І це реальність. Коли відкривається заповіт, можуть бути різні ситуації. Оскаржують заповіти не часто, але такі випадки є.

Чому, на вашу думку, люди, перебуваючи на війні, все одно не беруть шлюб?  Адже це зняло б переважну більшість проблем.

Причини можуть бути різні. Можливо, людина не хоче одружуватися вдруге після, приміром, невдалого першого шлюбу. Можливо, хтось хоче якусь особливу організацію свята. У кожного є своя причина для того, щоб цього не робити. Це, більшою мірою, історія про повагу до партнера.

Усе що стосується ОГД і ОГД на дітей

Які ще ситуації, окрім реанімації, ускладнює відсутність офіційної реєстрації шлюбу?

Усе що стосується ОГД і ОГД на дітей. Щодо дітей і походження дітей. Сімейний кодекс України передбачає три способи встановлення походження дитини. Коли чоловік і жінка перебувають в шлюбі, це встановлюється автоматично. Також, коли чоловік і жінка не перебувають в шлюбі, але приходять до органів реєстрації актів цивільного стану або в пологовому будинку подають свої документи, чоловік і жінка підтверджують, що цей чоловік – батько дитини. І робиться про це запис. Третій варіант – зі слів матері. Якщо батьківство записано зі слів матері, то ні пенсію по втраті годувальника, ні частину ОГД дитина отримати не може. Для її отримання доведеться пройти доволі довгий і важкий процес через суд. Якщо встановлюється батьківство посмертно, потрібне відібрання матеріалів ДНК. Це довго і складно. Умовно кажучи, якщо є жінка з дитиною і батьки загиблого військовослужбовця, і у них не дуже хороші стосунки, процес затягнеться ще більше. І їм потрібно готуватися до довгих процесів. І тільки після встановлення в суді факту батьківства, в цьому ж рішенні прописується зміна реєстраційного запису, видається нове свідоцтво, і на підставі цього всього подається заява до Пенсійного фонду на отримання пенсії по втраті годувальника. Але нагадую, все це час. І вже потім дитина загиблого військовослужбовця зможе отримати пільги, передбачені їй законом. Це право, яке можна реалізувати, розуміючи, що це буде доволі складний процес.

Як перевіряється незареєстрований шлюб? Як підготуватися? Які докази вимагатимуть? Як доводиться наявність спільного майна  тощо?

Це також складний процес. Закон не може визначити чіткий перелік доказів, які могли б підтверджувати той чи інший факт фактичного проживання. Набуте майно зазвичай записується на когось одного. Є рішення Верховного суду, на яке спираються багато судів у прийнятті рішення, яке встановлює термін – 5 років спільного проживання. Тоді ці фактичні шлюбні відносини можуть бути прирівняні до шлюбу.

А як це доводиться?

Покази сусідів, друзів, родичів; спільні фотографії; виписки з банківських рахунків за, приміром, сплату комунальних послуг; купівля продуктів, яка також може свідчити про ведення спільного побуту.

На скільки поширена у нас практика звертання до суду в цьому контексті?

Поки йде велика війна, ця практика ще розширюється. До початку повномасштабного вторгнення не було такого великого запиту на це. Не було такої кількості військових і їхніх сімей, яких би це стосувалося. Я думаю, що ці випадки будуть збільшуватися і надалі.

"Краще звернутися до юриста"

На скільки важлива в цих питаннях юридична допомога?

Краще звернутися до юриста. Бо бувають випадки, коли думаєш, що справа буде суперлегкою, але все йде не так. Як результат – втрачені строки і ще більше роботи для юристів. Є безоплатна правова допомога. І там надають супровід у судовому порядку. Вони допомагають скласти позов. Це послуга адвоката за рахунок держави.

Якщо в незареєстрованому шлюбі у когось з партнерів була дитина в попередньому шлюбі, як діяти в такому випадку?

Якщо ми говоримо про спільну дитину – це одне питання. Якщо ми говоримо про дитину від попереднього шлюбу або попередніх стосунків – це категорія "утриманці". Тобто, це люди, які перебували на утриманні у загиблого військовослужбовця.

Які у них права?

У них є права на пільги. Вони мають право на пенсію по втраті годувальника.

"Дати можливість таким же громадянам, як і ми, отримати такі ж права, які є у нас"

Чого ви очікуєте від законопроєкту "Про інститут реєстрованих партнерств", який нині на розгляді у Верховній Раді?

Цей закон вирішує дуже багато питань. Якщо ми будемо вдавати, що людей, які проживають однією сім’єю, не існує, ці люди не перестануть існувати. Ці люди не перестануть бути в стосунках. Ми не говоримо про зміну поняття "шлюб". Ми говоримо про те, щоб дати можливість людям, таким же громадянам, як і ми, отримати такі ж права, які є у нас.