Крейсер "Москва" незадовго до затоплення внаслідок влучання у нього української ракети. Фото: twitter.com/osinttechnical
"Москва" мала знищувати авіаносці
— Минуло два роки з дня потоплення крейсера "Москва". Тож давайте поговоримо про те, як українська армія посилила і розвинула відтоді свої удари.
Слід зазначити, що це взагалі корабель океанічного класу і, чесно кажучи, Чорного моря для нього не те, щоб мало, і не те, щоб йому там було затісно, але це була занадто потужна система озброєння для подібної акваторії. Тому що будувався цей корабель, як і решта кораблів цієї серії "Атлант", щоб знищувати авіаносці. Тобто з радянських часів цей проєкт було розроблено для того, щоб протистояти корабельним угрупуванням країн-членів Північноатлантичного Альянсу. Він мав на борту потужне озброєння, яке, здається, жодного разу не було випробувано в бойових діях.
— Що це було за озброєння?
20 пускових установок під ракети "Вулкан-П-1000". Теоретично, туди можна було завантажувати інші види озброєння, наприклад, "Базальти". В принципі, це протикорабельні ракети, які мали б знищити, в принципі, навіть авіаносець. Але не так сталося, як гадалося. Окрім того, цей корабель відрізнявся не тільки тим, що у нього є відповідне радіолокаційне озброєння, а й тим, що у нього є ешелонована система ППО, яка складалася з трьох ешелонів. У нього на борту був аналог системи С-300 "Порт". Там більше 80 ракет, які використовуються в системах С-300. Окрім того, у нього ще були системи ППО середнього радіусу дії "ОСА" та ближньої, багатоствольні системи, які мали "зрізати" під час польоту все, що підлітає до цього корабля. Йдеться про крилаті ракети, літаки, будь-що. Але практика показала, що російське нехлюйство і загалом підхід до організації служби, особливо на початку повномасштабного вторгнення, може призводити до таких випадків, як знищення. І це сталося.
"Ворог був впевнений, що він для нас недосяжний"
— Пане Дмитре, розкажіть тоді детальніше саме про цю операцію, адже цей крейсер було знищено ракетами української розробки. Це були ракети "Нептун". Якщо можна розповісти, то скільки це було ракет?
Під час чергування, під час ведення розвідки Військово-морські сили помітили кілька цілей в морі, й серед них був крейсер "Москва". Його було обрано як пріоритетну ціль, хоча в зоні досягнення були й інші цілі. Відповідне рішення щодо знищення цієї цілі було ухвалено у Військово-морських силах, погоджено з відповідним командуванням на півдні України. Загалом було використано дві ракети. Вони влучили у відповідні частини цього корабля. Саме влучення призвело до того, що було втрачено керованість і особовим складом, і самим кораблем. Ворог був впевнений, що він для нас недосяжний, що одного з трьох ешелонів ППО достатньо, тому що під час атаки ми помітили, що, фактично, другий і третій ешелон взагалі "мовчали". Скоріш за все, там навіть не неслася служба на той момент. Але основний засіб оборони протиповітряного працював і, як виявилося, він неефективний проти наших протикорабельних ракет. Сама операція тривала трохи більше години. Після цього наступного дня вже була задіяна і авіація Військово-морських сил для того, щоб провести розвідку результатів ураження. Тоді ми вже мали чітке розуміння, підтвердження того, що крейсер "Москва" був уражений.
Крейсер "Москва" до затоплення, 26 липня 2012 року. Фото: commons.wikimedia.org
"Після цієї операції ми повернули собі контроль над цивільним судноплавством"
— За інформацією, там було і озброєння, оскільки на крейсері відбувалась детонація. Що там можливо могло бути?
Не готовий зараз підтвердити цю інформацію щодо детонації. Там, насправді, багато подробиць, ми їх будемо розкривати, звісно, згодом, як саме і чому саме було затоплено крейсер "Москва". Можу лише додати, що тут знову таки відіграв свою роль і людський фактор, і неорганізованість, і незлагодженість дій. Проте, звісно, основним чинником став удар крилатими ракетами "Нептун" українського виробництва. Загалом сукупність цих факторів призвела до того, що все ж таки крейсер затонув, хоча це відбулося не одразу. Перебільшити важливість цієї події для нас, для акваторії Чорного моря, складно. І тут навіть не питання символізму, не питання того, що це була досить принизлива акція для Чорноморського флоту і для Російської Федерації цілому. Питання в тому, що після цієї операції змінилася ситуація в Чорному морі загалом. Насправді результатом стало і те, що ворог зрозумів (правда не одразу, адже ми після цього були вимушені потопити ще один корабель окупантів), що Україна має відповідне озброєння і підходити так близько не варто. Після цієї операції фактично ми повернули собі контроль над цивільним судноплавством.
Повернення морського експорту
— А це для нас означає, що відкриваються шляхи, для того, щоб ми могли перевозити нашу агропродукцію, також іншу продукцію, морськими шляхами?
Це для нас означає, що Україна змогла повернути собі морський експорт. Для тих, хто не знає, розповім: для України морський експорт складав до повномасштабного вторгнення 90% від загального експорту нашої країни. Це надходження в бюджет, це надходження іноземної валюти, це робочі місця. Насправді, переоцінити важливість морського експорту для України неможливо. Політичні події безвідносно до обставин на наших кордонах західних вже під час повномасштабного вторгнення з українським збіжжям лише підтверджують, наскільки для України важливий морський експорт і відповідні зернові коридори. Тому одним з наших основних завдань було забезпечення безпеки цивільного судноплавства. Це одна з пріоритетних задач для будь-яких військово-морських сил будь-якої країни і ми це зробили. По-друге, ми фактично унеможливили висадку морського десанту, тому що ворог зрозумів, що підійти близько, ніж 100 морських миль, до українського берега неможливо.
— Це означає, що Одещина, а також загалом південь, відносно в безпеці, якщо Чорноморський флот РФ не може так близько підходити, як це було у 2022 році?
Зараз на це вплинуло ще кілька факторів. Наприклад, знищення чотирьох великих десантних кораблів і пошкодження ще кількох. Але на той момент вони всі були в строю і одним з основних стримуючих факторів було саме те, що підійти до українського берега вже не вийде. Це звільнення острова Зміїний, який так само впливає на контроль цивільного водоплавства і протоки. Це звільнення "вишок Бойка" і багато інших чинників, які впливають безпосередньо на безпеку України і півдня в цілому.
"Кожна втрата для росіян є болючою"
— Які ще втрати були дуже важливими і болючими для росіян?
Насправді будь-яка втрата для росіян є болючою, тому що вони були впевнені в тому, що вони будуть панувати в акваторії Чорного моря. Вони про це казали відверто, погрожували цим, неодноразово намагалися зупиняти цивільні судна, погрожували екіпажам в етері і, звісно, судновласники та страхові компанії брали це до розрахунку. Все це накладало відповідний відбиток на нашу економіку. Нагадую вам, що були спроби морської блокади України, спроби перекривати акваторію, зупиняти судна. І наразі в результаті спільних дій Сил оборони України, СБУ, ГУР та інших видів Збройних сил України – Повітряні сили, Сухопутні війська, які першими втопили великий десантний корабель ВМС РФ "Саратов", вдалося знищити кілька досить серйозних одиниць. Це і ті самі великі десантні кораблі, які мають велику вантажопідйомність і які використовувалися у ворожій логістиці. Це патрульний корабель, підводний човен, ракетний катер. Список досить серйозний й не такий вже і короткий.
Третина Чорноморського флоту вже виведена з ладу
— Скільки залишилося загалом у Росії кораблів, які можуть ще становити для нас загрозу? Де зараз базуються кораблі, які можуть становити для нас небезпеку?
Із 80 одиниць, які загалом можна було рахувати як бойові, фактично залишається половина. Серйозних одиниць, які мають потужне озброєння, було трошки більше 30, а зараз ця кількість так само зменшена. Але тут слід навіть не за кількісні показники казати, а за якісні. Якісний показник – це носій крилатих ракет і їх ще десяток. Це фактично єдина зброя, яка ще могла б використовуватися нашим ворогом безпосередньо для нанесення вогневого ураження по нашій країні. Але, по-перше, відрізавши їх від Криму, ми створили проблему з логістикою щодо завантаження цих крилатих ракет. А, по-друге, вони фактично постійно перебувають в пункті базування в Новоросійську, і там просто банально ховаються. Тому за останні пів року верифікованих атак саме із застосуванням носіїв крилатих ракет є всього два. Одна — це удар чотирма ракетами у відповідь на знищення ВДК "Цезар Куніков", що, мабуть, було більше імпульсивним рішенням. І друга – це кілька днів тому під час нанесення ракетного удару по Запоріжжю, коли використовувався підводний човен. Але тенденцій щодо їхнього застосування через ті складнощі, які ми створили для ворога в Чорному морі, ми не спостерігаємо.
.jpg)
Дмитро Плетенчук. Фото: Ukraine Media Center
Друга частина флоту – це, відповідно, ті кораблі, які мають безпосередньо вести морський бій. Ці одиниці загалом зараз фактично залишилися без роботи і фактично так само вони вимушені їх ховати. Тому кораблі перебувають в пункті базування в Новоросійську, який не розраховані на таку кількість одиниць. Це найцінніші активи. 15 одиниць або більше перебувають в ремонті. І якщо брати загалом кількість одиниць, які були знищені взагалі, то це 27. Тому, якщо брати кількісний показник, можемо казати, що третина Чорноморського флоту фактично вже не в строю.
