Ілюстративне фото УНІАН
"Щоб ми розуміли, хто наші Герої, і щоб ми могли збирати їхню історію"
– Президент вперше озвучив цифру втрат. Чи варто було її називати, що взагалі ви про це думаєте?
Я одразу скажу, про об'єктивність цифри – це не до мене. Мене не цікавить ця дискусія, тому що для мене вона доволі дивна загалом. Це та верифікована кількість загиблих, які держава в даний момент готова озвучити. Все, крапка. Це ті люди, які поклали життя за те, щоб у нас було життя демократичне, вільне, і була можливість зараз це все обговорювати. Тому якщо ми, як держава, можемо зараз верифіковані цифри такі називати – це вже щось. Бо це значить, що це є саме ці люди і можна буде цю 31 тисячу показати, всі ці прізвища. Нормально десь зібрати в одному місті, в нас є декілька хороших дуже ініціатив, як книги пам'яті тощо. У них, у принципі, цифри приблизно такі самі, саме остаточно верифікованих. Тому це значить, що можна запустити процес збирання даних про всіх людей, які поклали своє життя за Україну. Щоб ми всі ці дані побачили в одному місці, щоб ми розуміли, хто наші Герої, і щоб ми могли збирати їхню історію.
Розраховувати на сталу підтримку при Трампі навряд чи можна
– І про інші теми цієї пресконференції Володимира Зеленського. Чинник американських виборів або чинник Трампа. Наскільки він для нас серйозний?
Він є проблемою для нас зараз. Тобто, якщо він зараз грає так з Україною, то, напевно, розраховувати на те, що при Трампі в нас буде стала підтримка, щось стабільне, навряд чи можна. Тому логіку про непрогнозованість ми якраз зараз бачимо. Тобто, він на словах говорить, що він підтримує Україну, а на справі максимально блокує все, що стосується реальної підтримки України. При цьому в роки президентства він пішов на потепління стосунків з Путіним, але при цьому багато хто говорить, що Україна отримувала часто навіть більше, ніж було за Байдена. Javelin приїхали саме за Трампа. Тому я би не брався зараз говорити, яким чином вплине, бо Україна в даній стадії передвиборчої кампанії в США є заручником. Як піде далі, будемо дивитись. Тому що американська політика не така однополярна, як багато кому здається. І те, що Трамп говорить зараз, і те, що він буде говорити, коли стане президентом, може сильно різнитись.
Місцеві вибори в Німеччині можуть привести до влади явно проросійські сили
– Чого чекати від європейських країн? Наскільки влада адекватно розуміє ситуацію?
Я не хочу бути адвокатом влади, але в нас влада розуміє ситуацію. Про вибори в європейських країнах президент вчора (25 лютого) теж згадував. Що є певні ризики. І перш за все, напевно, найскладніші вибори будуть в нашого головного наразі союзника – Німеччині. При всій повазі до всіх наших нордичних союзників, всіх інших, але вага і роль Німеччини є просто визначальною зараз. Тому, напевно, місцеві вибори в Німеччині, які можуть привести до влади в багатьох регіонах не дуже приємні для нас, явно проросійські сили. Причому не дуже приємні не тільки для нас, а й для всієї Європи. Тобто, це не те, що вони просто проросійські, вони ще й максимально радикалізовані. Тому це може бути проблемою. Але, як я бачу, останніми тижнями німецька суспільна думка намагається якось виправити на цю ситуацію. Тому що останнім часом в Німеччині багато мітингів, на яких людям вказують, що тим, хто просто говорить, не можна вірити, бо вони часто потім нічого не роблять. Але це загальна проблема. Тому що і Польщу ми ніяк не можемо пройти, їхній електоральний період. Тому і Польща, і Німеччина, і є ще кілька складних країн західніше, з виборами в яких ми будемо стикатися. Ми з цим будемо стикатися постійно. Тому треба не забувати всім нагадувати, що є війна в Україні. Умовно, ці німецькі радикальні партії, які активно проросійські, на цьому якраз і "валяться". Тобто, в німецькому суспільстві є підтримка України, а вони виступають як проросійський вектор, і тому, коли їм задають пряме питання про війну України з Росією, то вони на цьому "сипляться". Їхній рейтинг б'ється в свою стелю і більше вже не може за нього вилетіти А якщо про Україну не нагадують, то вони мають більший радіус для маневрів і можуть набрати більше електоральних балів.
Євген Будерацький. Фото: ФБ-сторінка Євгена Будерацького
На одній Аргентині не виїдеш
– Що ви думаєте про наші перспективи щодо Глобального Півдня?
На одній Аргентині не виїдеш, я би так сказав. Причому, вона ще має сама стати на ноги. Тобто всі ті речі, які озвучував новий аргентинський президент, який хоче змінити півсвіту, це добре. Але треба, щоб перш за все він змінив Аргентину. Ми настільки багато часу втратили з Глобальним Півднем, що в мене є великі зараз сумніви, що ми зможемо це якось швидко вирішити. Тобто умовними журналістами в Києві, які можуть потрапити під повітряну тривогу і не дай Боже під обстріл, враження про країну ви навряд чи змінити. Для того, щоб говорити з Глобальним Півднем, перш за все треба вміти говорити з ключовими партнерами, посередництвом дипломатії. Класичної дипломатії. Я все-таки хотів би побачити посла у Великій Британії, посла в Чехії і не хотів би бачити таких призначень, як в Азербайджані. Ці політичні призначення вже сидять в печінках всім. Зараз такий час, коли нам потрібні реальні фахові дипломати. Якщо на Банковій дуже часто говорять, що у нас дипломати в основному якогось "іншого кольору", тобто "не зелені", то напевно це той час, коли фаховість треба ставити на перше місце. І говорити про те, наскільки фахова людина, а не наскільки вона готова підтримувати політику партії.
Жити не тільки в конспірологічних теоріях
– Ми живемо в цифрову епоху, де практично все миттєво стає надбанням громадськості. Але війна – це секретність. Як тут тримати баланс?
Це складна історія. Треба більше уваги приділяти інформаційній політиці, політиці інформації і дезінформації. Я думаю, що це було в усі часи, просто були інші засоби, інструменти. Звісно, в сучасні часи, коли в тебе навіть поле бою умовно проглядається на 360 градусів, і ти вже нікуди не дінешся, то треба розуміти, як з цим боротися. Нам в принципі треба розуміти, як боротися з інформацією і з дезінформацією, особливо, що стосується нашої інформаційної гігієни, телеграм-каналів і всього іншого. Західний світ це проходив. У них є ті трансформації, які нам слід поспостерігати, і вони, можливо, покажуть, хто ми є через 10 років. Тому що в нас війна і трохи збився вектор нашої розмови, інформації і соціальних мереж. Але коли цей момент трошки пройде, я думаю, що і соцмережевий простір у нас теж зміниться. І ми побачимо у ньому схожість на бажання жити не тільки в конспірологічних теоріях.
