САУ "Archer". Донеччина. Січень 2024 року. Фото: Facebook/Сухопутні війська ЗС України
Нагальне питання – це боєприпаси до дуже багатьох типів артсистем
Коаліція артилерії для України. Що це за формат і як це може допомогти посилити наші позиції на полі бою?
Сучасні артилерійські системи випускаються дуже багатьма країнами світу. І Україна використовує продукцію дуже багатьох виробників, багатьох країн. Для того, щоб покращити логістику, спростити її певною мірою, потрібно узгоджувати дії багатьох учасників ринку артилерії. Для цього і була створена так звана "артилерійська коаліція". Є інформація, що Україна буде і далі закуповувати у Франції артсистеми CAESAR. Вони себе дуже гарно зарекомендували. Відповідно, наступне нагальне питання, яке необхідно вирішувати якомога швидше – це боєприпаси до дуже багатьох типів артилерійських систем. І хоча практично всі виробники виконують вимоги натівських стандартів стосовно снарядів калібру 155 і 105 мм, але є певні особливості. Щоб цю взаємодію полегшити, якраз і створена така Коаліція.
Які переваги ми зрештою матимемо?
Основні втрати, які зараз несе ворог, це все-таки робота артилерії. Треба розуміти, що є кілька напрямків в діяльності Коаліції. Перший напрямок – Україна буде створювати нові військові частини і обов'язковою їх складовою є артилерійські підрозділи. Як мінімум, це один дивізіон, а то й два-три. А це від 36 і більше артилерійських систем на кожну бригаду. Бажано, щоб в бригаді артсистеми були одного типу, щоб не було великого "головного болю" і в начальника артилерії, і в командира, і в ремонтних підрозділах бригади. Друге питання. Є ще такі явища, як ресурс стволів, ресурс противідкатних пристроїв. Тобто технічні складові питання. Це все необхідно поновлювати. Потреба – це сотні одиниць стволів, і сотні тисяч, а можливо навіть і мільйони снарядів відповідних калібрів. Цей калібр 122 і 152 мм для старих артсистем радянського виробництва. І це натівський калібр 105 і 155 мм для артилерійських систем, які ми отримали від союзників.
Які снаряди є найефективнішими і які цілі вони можуть вражати?
Проти бронетанкової техніки – це високоточні снаряди американського виробництва Excalibur, або їхні аналоги європейського, південно-корейського виробництва. Для боротьби з живою силою противника – це в першу чергу снаряди з касетними боєприпасами, хоча проти броньованої техніки вони також застосовуються. І снаряди з так званим повітряним підривом, які споряджені заготовленими елементами і підриваються на певній висоті над позиціями ворога для покращення їх ефективності. Це те, чого зараз кардинально не вистачає не тільки нам, а й росіянам. Тому в першу чергу питання буде стояти саме в отриманні таких снарядів. Відповідно осколково-фугасні снаряди. А для застосування безпосередньо на дистанціях прямого пострілу – кумулятивні снаряди.
"До замкнутого циклу виробництва боєприпасів всіх калібрів Україні необхідно пройти ще довгий шлях"
Власне виробництво снарядів. Яка тут ситуація?
Україна збільшила виробництво мін калібру 120 мм, 82 мм, а також боєприпасів для 125-міліметрових танкових гармат. Щодо радянських артилерійських калібрів 122 і 152 мм, і натівського калібру 155 мм, то, на жаль, великими успіхами саме у виробництві ми поки що похвалитися не можемо. Так, збирання ми здійснюємо, але це за рахунок комплектуючих від наших союзників. На жаль, для повноцінного виробництва боєприпасів, до замкнутого циклу виробництва боєприпасів всіх калібрів Україні необхідно пройти ще досить довгий шлях.
Які найважливіші зразки артозброєння Україна отримала торік і що можемо отримати цього року?
Минулого року ми отримали дуже багато різних зразків озброєння. Досить успішне використання – і німецьких Panzerhaubitze 2000, і французьких CAESAR, і шведських Archer. І не треба забувати, що ми "лікуємо дитячі хвороби" САУ "Богдана". Я думаю, що через найближчі пів року ми матимемо вже досить надійну і ефективну артилерійську систему українського виробництва, яку зможуть застосовувати артилерійські підрозділи в багатьох бригадах. Поступово ми проходимо той шлях, який треба було пройти ще до початку великого вторгнення Росії.
Микола Саламаха. Фото: mil.in.ua
Дуже потужними кроками розвивається тандем Чехії та Словаччини
Хто у світі зараз є провідним виробником артсистем?
В різних напрямках і областях виробництва артилерійських систем є кілька лідерів. Причіпні артсистеми – це, в першу чергу, США. Це гавбиця M777, калібру 155 мм. Стосовно виробництва самохідних артсистем є кілька лідерів – це Південна Корея, Франція, Швеція. І дуже потужними кроками розвивається тандем Чехії та Словаччини. Це виробництво систем калібру 150 мм, причому в кількох версіях. Ми отримали від Чехії та Словаччини вже кілька десятків. Я думаю, що ця співпраця буде продовжуватися. І ми будемо успішно використовувати не тільки САУ "Dana" і "Zuzana ", а й наступні покоління артсистем виробництва цих країн.
Днями було повідомлення, що Франція виготовить 78 САУ CAESAR для потреб української армії. Що це за установки і яка їхня ефективність?
Ефективна дальність вогню – 40 км звичайними осколково-фугасними снарядами. З використанням активно-реактивних снарядів дальність вогню зростає ще на 15 км. Є можливість застосування високоточних снарядів Excalibur американського виробництва і аналогічних французьких снарядів. Плюс, це підготовка даних для ведення вогню ще під час руху. Тобто артсистема прибуває на вогневу позицію або може навіть зупинитися десь на дорозі і практично через 10-12 секунд готова до ведення вогню по цілях. CAESAR також має систему, яка дозволяє завдавати вогневе ураження, коли кілька снарядів прилітають на позицію одночасно. Здійснюється серія пострілів з різними кутами прицілювання і розрахунок такий, що ці снаряди одночасно прилітають на позицію.
У чому в нас зараз найбільші потреби?
Нам в першу чергу потрібні снаряди калібру 105 мм, 155 мм, 122 і 152 мм. Далі – артилерійські системи. Бажано на колісній базі, бо в них набагато більша маневреність. Це ті ж самі Archer, CAESAR, Dana, Zuzana.
"Відновлювати свої втрати вони поки що здатні"
А які втрати у ворога? Як йому вдається поновлювати свої запаси і хто йому допомагає?
Основне виробництво артилерійських систем – це Урал, місто Єкатеринбург. І можливо в Югрі, якщо росіяни змогли відновити виробництво там. Щодо боєприпасів – це кілька заводів, вони розташовані і на Уралі, і за Уралом. Росіяни втратили дуже велику кількість артилерії. Але треба розуміти, що Радянський Союз накопичував артилерійські системи починаючи з закінчення Другої світової війни. Знищувалися калібри 76, 85, 100 мм. А калібри 122 та 152 мм зберігалися і таких систем Росія має десятки тисяч. Тобто відновлювати свої втрати вони поки що здатні. З боєприпасами трішки складніше, але вони шукають по всьому світу джерела, де можна купити артилерійські снаряди. Плюс, в росіян є Північна Корея і, можливо, через неї ще і Китай. Хоча я думаю, що одним з завдань артилерійської Коаліції, зокрема й США, буде робота з китайцями для того, щоб запобігти продажу чи передачі Китаєм через Північну Корею боєприпасів РФ.
Чи є свідчення того, що Північна Корея та Іран випробовують в Україні свої снаряди?
Прямих доказів поки що у відкритій пресі не було. Але. Як військова людина я прекрасно розумію, що абсолютно всі виробники боєприпасів і артсистем зацікавлені в тому, щоб отримувати інформацію, якщо не безпосередньо з поля бою, то хоча б від спеціалістів, які її отримують. Тому в цьому зацікавлені і Північна Корея, і Іран. Стосовно передачі боєприпасів і артсистем Іраном. Я не думаю, що це буде в дуже великих обсягах. Чому? Тому що Іран і сам перебуває на порозі війни, і це змушує його керівництво досить обережно підходити до масштабних поставок артилерії і боєприпасів РФ.
155-мм снаряди. Фото: mil.in.ua
Не все можна довірити автоматиці – десь працюють і жіночі руки
Видання Defence Express пише, що з 2021 року виробництво боєприпасів 155-мм подорожчало майже в 4 рази. Як це може вплинути на їх поставки до України?
Їх вже стало менше. В 2022 році, коли виділялися кошти на боєприпаси і артсистеми для України, уряди і парламенти країн затверджували бюджети по цінах 2022 року. Ціни зросли і в 2023 році ми отримали артсистем і боєприпасів саме на виділені суми. Тобто зростання цін відбилося на кількості боєприпасів, які ми отримали. На 2024 рік затверджені суми становили вже абсолютно інший порядок.
Євросоюз обіцяв Україні мільйон боєприпасів до березня цього року. Встигнуть чи ні?
Цього я точно не можу сказати, тому що, певно, і самі наші західні союзники ще не розуміють, встигнуть вони чи ні.
Чого, на вашу думку, їм не вистачає найбільше?
По-перше, вам цього ніхто прямо і відкрито не скаже, бо є певні технологічні процеси, які ніхто ніколи не розкриває. Але я розумію, що є певні труднощі, зокрема з електронікою для високоточних боєприпасів, і є певні труднощі з необхідною кількістю висококваліфікованих фахівців для розгортання повномасштабних виробництв. Адже мова йде про збільшення потужності підприємств в рази. Так, можна автоматизувати виробництво. Але не всі операційні процеси при збиранні тих же вибухачів можна довірити автоматиці – десь працюють і жіночі руки.
