Засідання Ради Україна-НАТО. 10 січня 2024 року. ФОТО: nato.int
"Не існує системи ППО, яка гарантовано збиває 100% цілей"
Як загалом ви оцінюєте результати засідання Ради Україна-НАТО?
Сам факт зустрічі на такому рівні є свідченням того, наскільки важливим є питання України у порядку денному наших західних союзників. Звісно, зараз ми не побачимо результатів, бо більшість таких рішень непублічні. Але відомості, що надходять щодо протиповітряної коаліції, щодо важливих рішень, додають оптимізму. Я думаю, що питання будуть вирішуватися на найвищому рівні, і вони є виключно позитивними для нас.
Чи означає це, що ми вичерпуємо запаси і як загалом відбувається ця логістика?
Сказати, що ми залежимо виключно від якихось ракет дуже складно. Тому що протягом 2023 року проводилася і проводиться колосальна робота зі створення багаторівневої системи протиповітряної оборони в Україні. І ми бачимо ту ефективність, з якою відбуваються повітряні атаки. Я хочу підкреслити, не існує системи ППО, яка гарантовано збиває 100% цілей. Але та ефективність, яку показує наша система оборони, зокрема в Києві понад 70%, в середньому в Україні більше 60%, є вже видатним досягненням. Тому ми залежимо не тільки від ракет, не тільки від Patriot, а й від інших факторів, зокрема особового складу, який веде цю відчайдушну боротьбу. І, до речі, ми досягли результату, коли 40% дронів збивалися нашими мобільними групами. Це теж дуже високий результат. І це дозволяє нам суттєво знизити вартість і витрати дорогого озброєння при відбитті повітряних атак. Тому не можна говорити, що в нас зараз катастрофічна ситуація з боєприпасами для ЗРК. Нестача завжди відчувається. В будь-якій армії завжди є недостаток якихось ресурсів. Але для нас важливо, і цьому була присвячена зустріч комісії України-НАТО, підвищити темп насичення наших зенітно-ракетних комплексів боєприпасами і розширити можливості поставок цих комплексів. Це надзвичайно складне питання, тому що одна країна навряд чи може зробити цей комплекс самотужки. Це міжнародна кооперація. Тому і проводяться такі зустрічі, щоб скоординувати і синхронізувати зусилля різних гравців і забезпечити потреби України. Я не скажу, що завтра в нас буде надійне прикриття і ми отримаємо десяток Patriot. Але робота ведеться і це найголовніше.
Тайвань, Південна Корея і Японія – наші союзники проти вісі зла
Південна Корея заявляє, що КНДР використовує Україну як полігон для тестування балістичних ракет, що здатні нести ядерні заряди. Наскільки це загрозливо і як реагуватимуть наші партнери?
Це загрозлива інформація. Треба розуміти, що будь-яка ракета наземного базування, яка може летіти більше 300 кілометрів, може потенційно нести ядерний боєзаряд. І це, до речі, ремарка щодо того, чому нам так повільно передаються ракети підвищеного радіусу дії? Тому що діють міжнародні договори про заборону передачі такої зброї. Звісно, Північна Корея на це не зважає. Вона розглядає Україну, як полігон для таких ракет. І це турбує не тільки Південну Корею, а й Японію, Тайвань та інших гравців тихоокеанського регіону. Тому ми не маємо права не використати цей шанс. Тут уже задача наших політиків, дипломатів максимально посилити позитивний тиск на наших союзників, а ми можемо називати і Тайвань, і Південну Корею, і Японію нашими союзниками в боротьбі проти вісі зла, щоб посилити нашу кооперацію та взаємодію. Ми не маємо втратити цей шанс. Бо фронти цієї боротьби проходять зараз і через Далекий Схід, і через Палестину та Ізраїль, і через Червоне море, і через Україну.
Наскільки ми встигаємо відповідати в плані протидії тому озброєнню, яке стягує проти нас ворог?
Питання складне. Війна – це комплекс викликів та відповідей, які постійно вирішуються протягом всього військового конфлікту. Як приклад, на виклик росіян з масовим використанням техніки ми відповіли "Байрактарами". Але це вже історія. Ми вже перегорнули цю сторінку. Остання атака на Україну теж була надзвичайно комплексною і багаторівневою. І ми відповіли. Але не слід забувати, що противник щоденно атакує наші прифронтові регіони – удари по Харкову, по Донецькому регіону, по Запорізькій, Дніпропетровській, Херсонській і частково Одеській області. Це багаторівнева війна, противник тисне і намагається виснажити наші ресурси ППО. Боротьба, яку ведуть наші героїчні сили ППО, немає прикладів в історії, такого ніколи не відбувалося. І попри це ми тримаємося і відбиваємо ці атаки. Наші союзники це бачать і саме тому відбулася ця зустріч (Ради Україна-НАТО - ред.). І попри те, що зараз ми не бачимо якихось офіційних заяв, вона матиме дуже серйозні наслідки щодо посилення наших протиповітряних можливостей.
Сергій Грабський. Фото: "Міст Онлайн"
"Пора піднімати питання щодо передачі ракет Tomahawk"
Вже неодноразово лунають заяви щодо ракет великої дальності. Наскільки це серйозні розмови і як швидко це може реалізуватися?
Тут залежить все від того, як швидко наші західні союзники усвідомлять критичну необхідність використання цієї зброї проти об'єктів на території РФ. Ми розуміємо, що Україна не воює з мирним населенням. Але використання західної високоточної зброї дозволить нам з більшою ефективністю і з меншими втратами щодо мирного населення протистояти російській агресії, знищуючи об'єкти критичної інфраструктури. Давайте будемо відверті. Україна зараз завдає удари. Але технологічні можливості нашої економіки не дозволяють нам створювати такі високоточні зразки техніки, як ATACMS або Storm Shadow. Відповідно, вірогідність того, що може постраждати цивільне населення держави-агресора має стати для наших західних союзників усвідомленням необхідності дозволити нам використання далекобійних ракет проти об'єктів противника на території РФ. До речі, недавно командувач російськими військово-морськими флотом, генерал Євмінов, висловив занепокоєння щодо можливості ударів по об'єктах флоту ракетами Tomahawk. Я вважаю, що нашому суспільству пора порушувати питання щодо передачі ракет Tomahawk Збройним силам України та їх застосування проти об'єктів противника. Ці ракети дозволять нам зробити якісний стрибок для того, щоб серйозно зменшити бойовий потенціал російської економіки.
Крилата ракета морського базування Raytheon Tomahawk Block IV ФОТО: mil.in.ua
На скільки готові країни передавати ці ракети?
Я тому й кажу, чим швидше вони прийдуть до розуміння, що це наша загальна мета, зокрема з точки зору елементарної гуманності, тим скоріше вони дадуть ці ракети. Тут справа за нашими політиками і дипломатами. Це завдання і для наших діаспор, в тій самій Німеччині, Італії, Франції, Великій Британії та інших країнах. Наскільки вони спроможні тиснути на керівництво цих країн і змінити громадську думку щодо необхідності передачі цього озброєння. Це наша спільна задача.
"До цієї війни світ не готувався"
На території України виробляти ракети складно. Як швидко наші партнери можуть налагодити цей процес у себе?
Я повторю ще раз – до цієї війни світ не готувався. Це стосується і цивілізованого світу, і агресора. Іран і Північна Корея, звісно, мають певну кількість ракет, але говорити, що вони можуть стати серйозним переломним моментом у цій війні, буде перебільшенням. Північна Корея, в силу своєї технічної відсталості, також не може виробляти ракети масово. Так, перебуваючи під санкціями десятиліттями, вони можуть знайти якісь шпаринки і викрасти певні технології. Але говорити про тисячі ракет в місяць – теж буде перебільшенням. До речі, передача північнокорейських ракет свідчить, що Росія також не спроможна наростити виробництво до таких темпів, що забезпечити свої потреби. Але жодним чином не треба розхолоджуватися. Ракети є і кожна з них несе загрозу.
Щодо Заходу. Західні країни не готувалися до такої війни, тобто масового виробництва ракет не було протягом щонайменше останніх 35 років. Тобто зараз це питання алокації коштів, відкриття та поновлення виробництва. На жаль, ці технології також потребують дуже багато часу, вони і енергозатратні, і фінансово затратні. І фактор часу… 35 років ці ракети не вироблялися. Зараз банально немає достатньої кількості фахівців, які можуть продукувати ці ракети у великій кількості.
